Рішення

від 23.10.2014 по справі 1512/2-2262/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4824/14

Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

Колеснікова Г.Я.,

при секретарі - Орловій С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання частково недійсним рішення виконкому ради та державного акту за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 22 серпня 2006 року до суду з вищеназваним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_4, органів місцевого самоврядування, вказала, що з 1998 року є власником земельної ділянки площею 0,0550 га, розташованої по АДРЕСА_1 в м. Одесі. Земельна ділянка межує з однієї сторони з належною ОСОБА_7 земельною ділянкою, з іншої сторони з земельною ділянкою загального користування. Позивач зазначила, що відповідач ОСОБА_7, встановивши огорожу не на межі, а на належній їй земельній ділянці, зайняв частину такої, а відповідач ОСОБА_4, зайнявши земельну ділянку загального користування, створила перешкоди в обслуговуванні будівель, доступ до яких був зі сторони земель загального користування, крім того, при заміні огорожі змістила таку та зайняла вздовж межі частину її ділянки. При зверненні в грудні 2005 року за присвоєнням земельній ділянці кадастрового номеру та проведення державної реєстрації було відмовлено через не відповідність межі земельної ділянки межам, зазначеним в державному акті. Вважаючи, що невідповідність зазначених в акті меж межам земельної ділянки в натурі обумовлена зайняттям ОСОБА_7 та ОСОБА_4 частини ділянки, ОСОБА_3 просила усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачів вчинити певні дії (т.1 а.с.2-4).

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_4 позов не визнали (т.1 а.с.25,29). В подальшому в зв'язку з продажем ОСОБА_7 земельної ділянки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 останніх ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2006 року залучено до участі в справі в якості відповідачів в порядку заміни неналежного відповідача (т.1 а.с.30).

Позивач ОСОБА_3 уточнювала вимоги 16 лютого 2010 року, 29 червня 2010 року (т.1 а.с.240-242, т.2 а.с.29-30). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2013 року за вимогами ОСОБА_3 до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5 (т.2 а.с.261). 7 жовтня 2013 року ОСОБА_3, уточнивши вимоги, звернула такі до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та виконкому міської ради (т.3 а.с.140-143). Остаточно уточнивши 29 січня 2014 року позовні вимоги, ОСОБА_3 просила зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою по АДРЕСА_1 в м. Одесі в межах координат, обчислених КП «Центр інженерних досліджень», та проходом загального користування, зобов'язати демонтувати встановлені на проході загального користування хвіртку та ворота, скасувати свідоцтво про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_4 (т.3 а.с. 210-211).

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 вимоги ОСОБА_3 не визнали (т.3 а.с.72-80, т.3 а.с.213-220).

Відповідач Виконавчий комітет Одеської міської ради, третя особа Одеська міська рада пояснень, заперечень на вимоги ОСОБА_3 не надали.

Відповідач ОСОБА_4 1 квітня 2010 року звернулась до суду з зустрічним позовом, вимоги за яким уточнювала 12 липня 2012 року, 8 жовтня 2012 року, 14 серпня 2013 року (т.2 а.с.3-4,151-154,199-202, т.3 а.с.113-116). Остаточно уточнивши 21 серпня 2013 року зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_4 просила визнати незаконним п.2 п.п.2.80 рішення виконкому Одеської міської ради №871 від 20 грудня 1997 року «Про передачу у приватну власність членам садівничого кооперативу «Зодчий» земельних ділянок для садівництва», визнати недійсним виданий у 1998 році на ім'я ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0550 га, розташовану по АДРЕСА_1 в м. Одесі (т.3 а.с.126-132).

Позивач ОСОБА_3 вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 не визнала (т.3 а.с.152-157, 169-170).

Відповідач за зустрічним позовом Виконавчий комітет Одеської міської ради вимоги ОСОБА_4 не визнав (т.2 а.с.213-217).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2014 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено (т.3 а.с.229-236).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині вирішення вимог первісного позову та ухвалити нове рішення про задоволення пред'явленого нею ОСОБА_3 позову, рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, дав оцінку фактам, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення та, відмовляючи в позовах, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність частини вимог, недоведеність порушення відповідачами прав позивачів як за первісним так і за зустрічним позовами.

ОСОБА_4 рішення суду про відмову в задоволенні зустрічного позову не оскаржено.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 висновків суду про відмову в задоволенні первісного позову не спростовують.

Так, по земельній ділянці та будівлях ОСОБА_3, розташованих АДРЕСА_1 в м. Одесі (до зміни адреси АДРЕСА_1), в матеріалах справи наявні наступні матеріали.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20 грудня 1997 року №871 вилучено із земель Одеської державної академії будівництва і архітектури та з фактичного користування садівничого товариства «Зодчий» земельні ділянки загальною площею 40 645 кв. м та передано безоплатно у приватну власність для індивідуального садівництва громадянам, зокрема, ОСОБА_3 передано земельну ділянку 13а/62 площею 550 кв. м по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.85-95,т.3 а.с.22-28).

На підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20 грудня 1997 року №871 ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0550 га для ведення індивідуального садівництва, розташовану по АДРЕСА_1 на території Київського району м. Одеси. 2 лютого 1998 року за №661 державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю. Згідно опису меж від «А» до «Б» знаходиться земельна ділянка ОСОБА_7, від «Б» до «В» знаходяться землі загального користування (АДРЕСА_1, від «В» до «Г» - землі загального користування (прохід), від «Г» до «А» знаходиться земельна ділянка ОСОБА_10 (т.1 а.с.10).

Для видачі державних актів членам садівничого товариства «Зодчій», в тому числі й ОСОБА_3, у 1997 році малим приватним підприємством «Алідада» було виготовлено технічну документацію по складанню, видачі, реєстрації та зберіганню державних актів на право приватної власності на землю членам садівничого товариства (т.1 а.с.63-74).

На земельній ділянці знаходиться будинок, який згідно даних КП «Одеське МБТІ та РОН» станом на 31 грудня 2012 року як нерухоме майно по АДРЕСА_1 в м. Одесі за ОСОБА_3 не зареєстровано (т.3 а.с.29).

По земельній ділянці та будівлях ОСОБА_4, розташованих по АДРЕСА_2 в м. Одесі, в справі наявні наступні матеріали.

Рішенням Виконкому Одеської міської ради від 4 квітня 1952 року №496 ОСОБА_11 для будівництва індивідуального житлового будинку відведено земельну ділянку площею 3 108 кв. м по АДРЕСА_3 м. Одеси. На підставі вказаного рішення між уповноваженим органом місцевого самоврядування та ОСОБА_11 укладено 6 червня 1952 року договір на право забудови та безстрокове користування земельною ділянкою. Рішенням Виконкому Одеської міської ради від 7 липня 1960 року № 549 від ОСОБА_11 прийнято в фонд міських земель частину ділянки по АДРЕСА_4 рішенням від 26 липня 1960 року №729 внесено зміни в договір на право забудови та безстрокове користування земельною ділянкою. Рішенням Виконкому Київської райради народних депутатів м. Одеси від 18 липня 1963 року прийнято в експлуатацію закінчений ОСОБА_11 разом з ОСОБА_12 житловий будинок на земельній ділянці площею 726 кв. м по АДРЕСА_4 цим же рішенням самочинно збудовані дві тимчасові будівлі на ділянці, що була прийнята від ОСОБА_11 до фонду міських земель, тимчасово збережені за проживаючими в них громадянами ОСОБА_13 та ОСОБА_4 до отримання ними житлової площі (т.2 а.с.155-166).

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27 листопада 2003 року №1876 затверджено акт від 6 листопада 2003 року державної комісії про прийняття в експлуатацію та визнано право власності ОСОБА_4 на житловий будинок літ. «А,А1» загальною площею 44,9 кв. м, літню кухню літ. «З», душ літ. «К», сараї літ. «Г», «Л», розташовані по АДРЕСА_2 м. Одесі та збудовані ОСОБА_4 на самочинно освоєній у 60-х роках земельній ділянці. На підставі вказаного розпорядження адміністрації від 27 листопада 2003 року №1876 Виконавчим комітетом Одеської міської ради 10 лютого 2004 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право приватної власності на домоволодіння, що складається з одного житлового будинку літ. «А» загальною площею 44,9 кв. м, сараїв літ. «Г», «Л», літньої кухні літ. «З», душа літ. «К». Державна реєстрація права власності бюро технічної інвентаризації проведена 26 лютого 2004 року (т.1 а.с.39-40, 42-44, т.3 а.с.29-48).

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року, за позовом ОСОБА_3 розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27 листопада 2003 року №1876 визнано не чинним з підстав прийняття адміністрацією розпорядження поза компетенцією (т.2 а.с.31-33, 34-35, 36, 54-57 ).

Згідно виготовленої 4 травня 2011 року на замовлення ОСОБА_4 бюро технічної інвентаризації технічної документації про АДРЕСА_2 в м. Одесі на земельній ділянці площею 213 кв. м по фактичному користуванню знаходиться житловий будинок літ. «А» загальною площею 45,2 кв. м житловою площею 27,0 кв. м, сараї літ. «Г», «Л», літня кухня

літ. «З», літній душ літ. «К», вимощення -І, огорожа №1-2 (т.2 а.с.169-172).

У будинку проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з сім'єю (т.3 а.с.106).

Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано 4 грудня 2011 року за №ОД13211103450 декларацію ОСОБА_4 про готовність до експлуатації об'єкта - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_2 в м. Одесі (т.2 а.с.173-175). Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року, відмовлено ОСОБА_3 у визнанні протиправним та скасуванні запису про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації (т.3 а.с.81-83, 189-195).

У 2005 році ОСОБА_4 замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 в м. Одесі, отримала відповідні погодження тощо (т.1 а.с.35-38,152-220). Згідно даних ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» станом на квітень 2006 року в автоматизовану базу даних на ім'я ОСОБА_4 була попередньо введена за кадастровим номером земельна ділянка по АДРЕСА_2 в м. Одесі, однак остаточно правовстановлюючі документи на ділянку не оформлено, за ОСОБА_4 ділянка на даний час не зареєстрована (т.3 а.с.88,89,167).

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 остаточно заявлено вимоги про зобов'язання ОСОБА_4, ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні належною позивачу земельною ділянкою в межах координат, обчислених КП «Центр інженерних досліджень», у користуванні проходом загального користування, демонтувати хвіртку та ворота на проході загального користування, скасувати видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_4 Вимоги заявлено на підставі статей 386 (засади захисту права власності), 391 (захист права власності), 393 (визнання незаконним правового акту, що порушує право власності) ЦК України та статті 152 (способи захисту прав на земельні ділянки) ЗК України (т.3 а.с.210-211).

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 остаточно заявлено вимоги про визнання недійсним в частині рішення органу місцевого самоврядування, виданого ОСОБА_3 на підставі цього рішення державного акту на право власності на землю. Вимоги заявлено на підставі статті 391 (захист права власності) ЦК України, статті 152 (способи захисту прав на земельні ділянки), статті 155 (відповідальність органів місцевого самоврядування) ЗК України(т.3 а.с.126-132).

У сенсі положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном. Власник майна як позивач не зобов'язаний доводити неправомірність дій відповідача, а має доказати факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном. Особа, яка створює перешкоди, як то відповідач, має довести правомірний характер своєї поведінки.

ОСОБА_3 має державний акт на земельну ділянку площею 0,0550 га по АДРЕСА_1 в м. Одесі. На земельній ділянці знаходиться будинок, однак такий як об'єкт нерухомості на праві власності ОСОБА_3 чи інших осіб не зареєстровано, відтак, захист права власності від порушень на підставі статті 391 ЦК України та в порядку статті 152 ЗК України може розглядатися лише щодо земельної ділянки. Посилання ОСОБА_4 на те, що в заяві ОСОБА_3 про надання у власність земельної ділянки площа такої зазначена 463 кв. м, а в державному акті площа земельної ділянки становить 550 кв. м, не приймається, оскільки площа 463 кв. м є попередньою, що в подальшому була уточнена геодезичними вимірами, тому слід виходити з того, що рішенням компетентного органу ОСОБА_3 передано у власність ділянку площею 550 кв. м та, відповідно, видано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 550 кв. м.

ОСОБА_4 державного акту на земельну ділянку по АДРЕСА_2 в м. Одесі не має. Правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку, розташовані на ній будинок, господарські будівлі та споруди, знаходяться в стадії оформлення (оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчували б право власності на нерухоме майно, ОСОБА_4 здійснює в установленому законом порядку шляхом звернення з 2003 року до компетентних органів влади та місцевого самоврядування, тривалість отримання документів обумовлена оскарженням ОСОБА_3 в судах рішень, дій органів тощо). Відсутність

підтвердженого права власності на нерухоме майно позбавляє ОСОБА_4 можливості захищати таке від порушень на підставі статті 391 ЦК України та в порядку статті 152 ЗК України. Що ж до Одеської міської ради, то даний орган, до компетенції якого належать земельні питання територіальної громади міста, не вбачає неправомірності передачі ОСОБА_3 рішенням виконкому ради у 1997 році у власність земельної ділянки площею 0,0550 га по АДРЕСА_1 в м. Одесі та видачі у 1998 році державного акту. Таким чином, судом першої інстанції в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_4 обгрунтовано відмовлено за безпідставністю.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначено статтею 152 ЗК України, захист прав на земельну ділянку здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п.«б» ч.3 ст.152 ЗК України).

В справі наявна ухвала Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2012 року, якою суд зобов'язав КП «Центр інженерних досліджень» визначити фактичну площу і межі фактичного користування земельними ділянками ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) , ОСОБА_9, ОСОБА_8 ( АДРЕСА_5), ОСОБА_4 (АДРЕСА_2), встановити наявні відхилення від площі, кордонів, які вказані в правовстановлюючих документах (т.2 а.с.230). На виконання ухвали суду КП «Центр інженерних досліджень» підготував письмові пояснення, зміст яких вказує на наступне. В період до 2002 року єдина база реєстрації земельних ділянок в м. Одесі, як то Державний земельний кадастр, була відсутня, кадастровий номер земельній ділянці ОСОБА_3 присвоєний не був, кадастрова карта не велась, відтак, виданий ОСОБА_3 у 1998 році державний акт в сформовану після 2002 року єдину базу даних земельних ділянок не увійшов. Для отримання кадастрового номеру і введення даних державного акту на земельну ділянку в Державний земельний кадастр ОСОБА_3 необхідно було замовити землевпорядну документацію, виготовлення якої ґрунтується на геодезичних та землевпорядних роботах по встановленню меж земельної ділянки. КП «Центр інженерних досліджень» за результатами геодезичних та землевпорядних робіт встановив межі земельної ділянки у відповідності до зазначеного в державному акті ОСОБА_3 розміру та пояснив, що у разі введення цих даних в Державний земельний кадастр такі співпадуть з внесеними в кадастр даними земельної ділянки ОСОБА_9, ОСОБА_8 (сторона «Г», «А»), земельної ділянки ОСОБА_14 (сторона «Г», «В»), лінії забудови по АДРЕСА_1 та землями загального користування (сторона «В», «Г», якщо не враховувати попередніх даних ділянки, оформленням документів на яку займається ОСОБА_4.) (т.3 а.с.144-150).

Відповідно до статті 79-1 ЗК України, Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, в порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України.

Згідно статей 30, 55 Закону України «Про землеустрій» погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографогеодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно уточнених позовних вимог ОСОБА_3 просить зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою в межах координат, обчислених КП «Центр інженерних досліджень» (т.3 а.с.210-211). Вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки встановлені на виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2012 року КП «Центр інженерних досліджень» координати не є землевпорядною документацією із землеустрою, що погоджена та затверджена компетентним органом місцевого самоврядування для формування земельної ділянки визначеної площі та меж з внесенням інформації про таку до Державного земельного кадастру (т.2 а.с.230, т.3 а.с.144-150).

Державний акт на право власності на землю ОСОБА_3 видано у 1998 році на підставі прийнятого 20 грудня 1997 року за № 871 рішення виконкому ради. Технічна документація по складанню, видачі, реєстрації та зберіганню державних актів на право приватної власності на землю виготовлялась МПП «Алідада» у 1997 році одна на всіх членів садівничого товариства. Передача меж наданої ОСОБА_3 земельної ділянки в натурі виконана на підставі рішення виконкому ради від 20 грудня 1997 року № 871 та оформлена актом від 29 грудня 1997 року, акт про передачу меж земельної ділянки в натурі не містить погодження з представником Одеської міської ради як власником суміжної земельної ділянки загального користування (т.1 а.с.63-73). З 1997 року земельне законодавство суттєво змінилося, зміни вимагали від власників земельних ділянок привести документи у відповідність до вимог закону. На час остаточного уточнення ОСОБА_3 вимог та, відповідно, ухвалення судового рішення за цими вимогами сформовані земельні ділянки визначеної площі та меж підлягали державній реєстрації у Державному земельному реєстрі, сформованими ділянки вважалися з моменту присвоєння кадастрового номеру. На час ухвалення судом першої інстанції рішення у ОСОБА_3 не було виготовленої, погодженої та затвердженої компетентним органом місцевого самоврядування технічної документації із землеустрою по земельній ділянці визначеної площі та меж; ділянка, як така, що сформована, не мала присвоєного їй кадастрового номеру та, відповідно, державної реєстрації у Державному земельному кадастрі. Таким чином, земельна ділянка ОСОБА_3 як об'єкт цивільних прав не була оформлена відповідно до діючого законодавства, відтак, підстав зобов'язувати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні належною позивачу на праві власності земельною ділянкою в межах обчислених на виконання ухвали суду КП «Центр інженерних досліджень» координат, що не внесені до Державного земельного кадастру, безпідставно.

На стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції на замовлення ОСОБА_3 10 червня 2014 року ТОВ «Центр приватизації» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі вказаної технічної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої компетентними органами місцевого самоврядування, земельній ділянці ОСОБА_3 площею 0,0550 га (цільове призначення - індивідуальне садівництво), що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Одесі (згідно довідки з адресного реєстру міста Одеси від 16 грудня 2013 року №354461/2 про відповідність адреси об'єкта нерухомого майна земельна ділянка по АДРЕСА_1 в м. Одесі відповідає зареєстрованій в Адресному реєстрі міста Одеси адресі - АДРЕСА_1 м. Одеси), встановлено (відновлено) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), внесено відомості про площу та межі ділянки до Державного земельного кадастру, присвоєно кадастровий номер 5110136900:34:017:0223, тим самим здійснено 22 жовтня 2014 року державну реєстрацію земельної ділянки, що обумовлює необхідність подальшого проведення державної реєстрації речового права ОСОБА_3 на земельну ділянку (т.4 а.с.60, 75-79).

Апелянт вважає, що факт присвоєння земельній ділянці кадастрового номера та введення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру є доказом обґрунтованості вимог ОСОБА_3 по усуненню перешкод у користуванні земельною ділянкою та, відповідно, підставою ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення вимог.

Доводи апелянта безпідставні з огляду на наступне.

Відповідно до визначених статтею 303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Згідно остаточно уточнених 29 січня 2014 року вимог ОСОБА_3 просила зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою в межах координат, обчислених ДП «Центр інженерних досліджень» (т.3 а.с.210-211). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовлена ТОВ «Центр приватизації» 10 червня 2014 року, внесення відомостей про площу та межі земельної ділянки на підставі цієї документації до Державного земельного кадастру здійснено 22 жовтня 2014 року. Таким чином, вказані документи виготовлено, дії проведено після ухвалення 17 лютого 2014 року судом першої інстанції рішення. Ці нові докази, які не існували на час ухвалення рішення, отримано та надано суду апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду рішення, відтак, такі докази не можуть спростовувати висновки суду першої інстанції. Крім того, звернення ОСОБА_3 до суду з вимогами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою було обґрунтовано діями ОСОБА_4 по оформленню земельної ділянки по АДРЕСА_2, неможливістю у зв'язку з цим отримання кадастрового номеру та проведення державної реєстрації земельної ділянки. На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції кадастровий номер земельній ділянці ОСОБА_3 присвоєно, державна реєстрація ділянки проведена. Рішення суду в справі, що розглядається нині, не є перешкодою для звернення ОСОБА_3 до суду з іншим позовом у разі існування інших перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Що ж до огорожі, то сама ОСОБА_3 в скарзі зазначає про встановлення нею, а не ОСОБА_4 огорожі на межі ділянок.

Безпідставними є й вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні проходом загального користування, демонтувати хвіртку та ворота на проході. Згідно доводів ОСОБА_3 земельну ділянку ОСОБА_4 захопила самочинно, хвіртку та ворота встановила неправомірно. ОСОБА_3 не довела, в чому саме полягає порушення належного їй права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 через фактичне користування ОСОБА_4 земельною ділянкою по АДРЕСА_2. Ділянка ОСОБА_3 площею 0,0550 кв. м має огорожу, власний вхід-вихід безпосередньо на провулок. Земельна ділянка площею близько 0,0213 га, що з 60-х років знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_4, є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, відтак, саме міська рада компетентна реагувати на самочинне зайняття такої. Натомість міська рада таких вимог не заявляє, ОСОБА_4 в установленому законом порядку через компетентні органи місцевого самоврядування вирішує питання виділення їй цієї земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Право ОСОБА_3 на користування чужою земельною ділянкою для обслуговування будівель та споруд за необхідності може бути встановлено земельним сервітутом.

Безпідставними є й вимоги ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_2 в м. Одесі, оскільки питання самочинності будівництва, на яке посилається апелянт, чинності виданого виконавчим комітетом ради документа, що посвідчує право, є компетенцією в даному випадку органу місцевого самоврядування, який таких вимог не заявляє.

Посилання апелянта на розгляд справи за відсутності позивача не приймаються, так як справа знаходилась в провадженні суду першої інстанції з 2006 року, інтереси ОСОБА_3 представляв представник з належними повноваженнями, який приймав участь у судових засіданнях, вимоги первісного позову неодноразово уточнювались, по ним надавались пояснення та заперечення тощо. Матеріали справи вказують на те, що сторони як первісного так і зустрічного позовів, їх представники в своїх процесуальних правах обмежені не були.

Визначені статтею 267 ЦК України положення про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права, щодо якого заявлено вимогу, і факт його порушення або

оспорювання. Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Крім того, захист права власності від порушень є негаторним позовом, що може бути пред'явлений у межах строку існування правопорушення. Якщо перешкоди усунуто, то відпадають і підстави на пред'явлення негаторного позову. Тому до таких вимог позовна давність не застосовується.

Відмова в позові за безпідставністю вимог виключає відмову в позові за спливом позовної давності. Суд першої інстанції безпідставно застосував для відмови в позовах дві взаємовиключні підстави. Зазначені обставини згідно пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду шляхом виключення з мотивувальної частини рішення висновку суду про застосування строків позовної давності як підстави для відмови в позовах. В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.303, п.п.1,3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2014 року в справі за позовом за ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання частково недійсним рішення виконкому ради та державного акту - змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновок суду про застосування строків позовної давності як підстави для відмови в позовах, в решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Г.Я.Колесніков