Постанова

від 30.10.2014 по справі 911/988/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 911/988/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіБакуліна С.В., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Малого підприємства "Гера" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року у справі№ 911/988/13 господарського судуКиївської області за позовомМалого підприємства "Гера" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТПК-Сервіс ЛТД", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирний камінь", 3. Відділу Держземагентства у Броварському районі Київської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Відділу державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, 2. Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" провизнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, державного акту та скасування його реєстрації

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Опанасенко О.О. дов. б/н від 18.02.2013 року, - відповідачів:ТОВ "ТД ТПК-Сервіс ЛТД": не з'явився, ТОВ "Мирний камінь": не з'явився, Відділ Держземагентства: не з'явився, - третіх осіб:Відділ держ. реєстрації майнових прав: не з'явився, ДП "Центр держземкадастру": не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство "Гера" (далі за текстом - МП "Гера") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТПК-Сервіс ЛТД" (далі за текстом - ТОВ "ТД ТПК-Сервіс ЛТД", товариства з обмеженою відповідальністю "Мирний камінь" (далі за текстом - ТОВ "Мирний камінь"), відділу Держземагентства у Броварському районі Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: відділу державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, державного акту та скасування його реєстрації.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.12.2013 року у справі № 911/988/13 у задоволенні позовних вимог МП "Гера" відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, МП "Гера" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Київської області від 10.12.2013 року та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року у справі № 911/988/13 апеляційну скаргу МП "Гера" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 10.12.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, МП "Гера" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 10.12.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року у справі № 911/988/13 та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 92, 95, 116, 118, 120, 123 Земельного кодексу України, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 14.10.2014 року № 03-05/1998 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/988/13, у зв'язку із закінченням періоду тимчасової непрацездатності судді Ходаківської І.П. та з тимчасовою непрацездатністю судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Костенко Т.Ф., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду від 16.10.2014 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 23.10.2014 року, у зв'язку з неявкою представників відповідачів та третіх осіб.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.10.2014 року № 03-05/2017 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/988/13, у зв'язку із завантаженістю судді Костенко Т.Ф. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Сибіга О.М., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду від 23.10.2014 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 30.10.2014 року, у зв'язку з неявкою представників відповідачів та третіх осіб.

24.10.2014 року на адресу Вищого господарського суду України від відповідача 3 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Відділу Держземагентства у Броварському районі Київської області, яке задоволено колегією суддів.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.10.2014 року № 03-05/2053 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/988/13, у зв'язку із завантаженістю судді Сибіги О.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи наявні докази, а саме, висновок судового експерта від 22.10.2013 року за № 5741/13-41, що спростовують факт накладення земельної ділянки, що належить на праві постійного користування позивачу згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КБ №000198 від 26.12.2001 року на земельну ділянку, що належить на праві власності відповідачу 1 згідно з державним актом на право власності серії ЯМ № 088082 кадастровий номер 3221286801:01:060:0024, відповідно укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.07.2007 року не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій у справі передчасними з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 26.09.2000 року між колективним сільськогосподарським підприємством "Пухівське" та позивачем був укладений договір купівлі-продажу за умовами якого колективне сільськогосподарське підприємство "Пухівське" продало, а позивач придбав з майнового комплексу, належного колективному сільськогосподарському підприємству "Пухівське", сарай столярний інв. № 38, загальною площею 184, 1 кв. м. та будівлю шлакоблочну інв. № 27, загальною площею 150, 1 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_1 в с. Пухівка, Броварського району, Київської області.

26.12.2001 року Пухівською сільською радою народних депутатів Броварського району Київської області було видано позивачеві державний акт ІІ-КВ № 000198 на право постійного користування землею в розмірі 0, 320 га землі для обслуговування виробничої бази відповідно до рішення Пухівської сільської ради народних депутатів від 27.06.2001 року.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2005 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач продав комплекс, а саме сарай столярний інв. № 38, загальною площею 150, 1 кв. м., позначений на плані земельної ділянки під літерою "Г", будівлю шлакоблочну інв. № 27, загальною площею 184, 1 кв. м., позначену на плані земельної ділянки під літерою "Д", розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пухівка, АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 придбала об'єкт і сплатила за нього обговорені грошові кошти та прийняла об'єкт відповідно до умов, зазначених в договорі.

09.06.2005 року рішенням господарського суду Київської області у справі № 130/13-05 за ТОВ "Мирний камінь" визнано право власності на земельну ділянку площею 22, 6 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, Броварського району, Київської області та зазначена під № 3 в плані зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність КСП "Пухівське" в межах Пухівської сільради згідно з актом на право колективної власності на землю серії КВ від 20.04.2000 року.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що на підставі вказаного рішення господарського суду ТОВ "Мирний камінь" отримало державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯА № 580269 від 30.09.2005 року.

В той же час, постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2006 року рішення господарського суду Київської області у справі № 130/13-05 від 09.06.2005 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

13.07.2009 року рішенням господарського суду Київської області у справі № 130/13-05/19 за позовом ТОВ "Мирний камінь" до приватного сільськогосподарського підприємства "Пухівське" в задоволенні позовних вимог про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 22, 6 га по АДРЕСА_1 Броварського району Київської області, зазначену під № 3 в плані зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність КСП "Пухівське" в межах Пухівської сільської ради, згідно акту на право колективної власності на землю серії КВ від 20.04.2000 року відмовлено повністю; в задоволенні позовних вимог ТОВ фірми "Універсал" про визнання права власності на земельну ділянку площею 0, 92 га за адресою Київська область, Броварський район, с. Пухівка, АДРЕСА_1, зазначена під № 3 в плані зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність КСП "Пухівське" в межах Пухівської сільської ради, згідно акту на право колективної власності на землю серії КВ від 20.04.2000 року відмовлено повністю; в задоволенні позовних вимог МП "Гера" про визнання права власності на земельну ділянку розміром 0, 320 га по АДРЕСА_1, в с. Пухівка Броварського району відмовлено повністю.

Судами досліджено, що 27.07.2007 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки згідно з яким відповідач 2 передав, а відповідач 1 прийняв у власність земельну ділянку, загальною площею 15, 5576 га.

29.08.2011 року головне управління Держкомзему у Київській області у своєму висновку за № 148 повідомило, що земельна ділянка, яка була передана у власність відповідачу 1 була розділена на 18 земельних ділянок.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом ухвалою від 22.05.2013 року, в порядку ст. ст. 22 , 41 ГПК України , задовольнив клопотання представника позивача та призначив у справі комплексну землевпорядну та будівельно-технічну експертизу і відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України на час проведення комплексної землевпорядної та будівельно-технічної експертизи було зупинено провадження у справі.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди вказали, що відповідно до висновку судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 5741/13-41 земельна ділянка, яка належить позивачу згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КБ № 000198 від 26.12.2001 року має загальну площу 0, 3198 га, форму неправильного багатокутника, фактично розташована на відстані понад 140 м на схід від обстежуваної земельної ділянки. Земельна ділянка, яка належить на праві власності відповідачу 1 згідно державного акту на право власності серії ЯМ № 088082 кадастровий номер 3221286801:01:060:0024, має загальну площу 0, 3218 га, форму неправильного багатокутника, фактично частково перетинається з обстежуваною ділянкою та зміщена на північ відносно неї. Обстежувана земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, Броварський район, Київська область, має загальну площу 0, 3497 га, форму неправильного багатокутника. На ділянці розташовано декілька виробничих будівель і споруд, у тому числі сарай столярний та будівля шлакоблочна. При цьому, земельна ділянка, яка належить Позивачеві згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КБ № 000198 від 26.12.2001 року знаходиться на відстані понад 140 м на схід від вищезазначених будівель.

Відповідно до вказаного висновку накладання земельних ділянок, що належить позивачу згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КБ № 000198 від 26.12.2001 року на земельну ділянку, що належить на праві власності відповідачу 1 згідно державного акту на право власності серії ЯМ № 088082 кадастровий номер 3221286801:01:060:0024, не відбувається. На земельній ділянці, якою фактично користується позивач знаходяться сарай столярний та будівля шлакоблочна, однак відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КБ № 000198 від 26.12.2001 року зазначена ділянка розташована на відстані понад 140 м на схід від фактичного розміщення.

20.03.2014 року рішенням відповідача 3 № РВ-3200066162014 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам. Рекомендовано виправити перетини з ділянками 3221286801:01:060:0016, 3221286801:01:060:0024, 3221286801:01:060:0025, 3221286801:01:060:0010, оскільки площа земельних ділянок співпадає.

Порядок призначення і проведення судової експертизи передбачено ст. 41 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, судами досліджено, що згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 5741/13-41 обстежувана земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, Броварський район, Київська область, має загальну площу 0, 3497 га, форму неправильного багатокутника. На ділянці розташовано декілька виробничих будівель і споруд, у тому числі сарай столярний та будівля шлакоблочна.

Судами встановлено, що 26.09.2000 року між колективним сільськогосподарським підприємством "Пухівське" та позивачем був укладений договір купівлі-продажу за умовами якого колективне сільськогосподарське підприємство "Пухівське" продало, а позивач придбав з майнового комплексу, належного колективному сільськогосподарському підприємству "Пухівське", сарай столярний інв. № 38, загальною площею 184, 1 кв. м. та будівлю шлакоблочну інв. № 27, загальною площею 150, 1 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_1 в с. Пухівка, Броварського району, Київської області.

Також, судами зазначено, що згідно договору купівлі-продажу між позивачем та ОСОБА_5 сарай столярний інв. № 38, загальною площею 150, 1 кв. м., позначений на плані земельної ділянки під літерою "Г", будівлю шлакоблочну інв. № 27, загальною площею 184, 1 кв. м., позначену на плані земельної ділянки під літерою "Д", розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пухівка, АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 вибули з володіння МП "Гера", у зв'язку з чим у останнього відсутнє право захисту яке він вважає порушеним.

В той же час, згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 5741/13-41 (зворотній бік а.с. 52) відповідно до договору купівля-продажу від 26.09.2000 року та наданого судом технічного паспорту БТІ, власником будівельного цеху (сарай столярний) інв. № 38 та пилорами (будівля шлакоблочна) інв. № 27 є МП "Гера".

Крім того, 19.11.2007 року МП "Гера" та ОСОБА_5 уклали договір про розірвання договору купівлі-продажу, згідно п. 1 якого договір купівлі-продажу від 05.05.2005 року цим договором розривається.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судами попередніх інстанцій, в порушення принципу повноти судового розгляду не було враховано наведених норм права з урахуванням даних конкретних обставин справи у зв'язку з чим, суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що в застосуванні положень статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і ст. 125 Земельного кодексу України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

В порушення принципу повноти судового розгляду, судами попередніх інстанцій, не було враховано наведених норм права з урахуванням даних конкретних обставин справи у зв'язку з чим, суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Крім того, судами вказано що право власності на земельну ділянку, загальною площею 15, 5576 га. У ТОВ "ТД ТПК-Сервіс ЛТД" виникло на підставі договору купівлі-продажу між ним та ТОВ "Мирний камінь" від 27.07.2007 року

Також, судами досліджено, що у ТОВ "Мирний камінь" виникло право власності на земельну ділянку площею 22, 6 га, що знаходиться АДРЕСА_1, с. Пухівка, Броварського району, Київської області та зазначена під № 3 в плані зовнішніх меж земель та отримало державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯА № 580269 від 30.09.2005 року на підставі рішення господарського суду Київської області від 09.06.2005 року у справі № 130/13-05, яке в подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду України та за наслідками нового розгляду ТОВ "Мирний камінь" було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного договору) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Положеннями ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного договору) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 15 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного договору) до 01.01.2008 року, зокрема, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Верховним судом України у п. п. 1, 2 постанови пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Наведені норми та обставини, в порушення принципу повноти розгляду всіх обставин справи, не були досліджені судами попередніх інстанцій, у зв'язку чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга малого підприємства "Гера" на рішення господарського суду Київської області від 10.12.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу малого підприємства "Гера" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року у справі № 911/988/13 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року та рішення господарського суду Київської області від 10.12.2013 року у справі № 911/988/13 скасувати.

3. Матеріали справи № 911/988/13 направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіС.В. Бакуліна О.В. Яценко