Ухвала

від 21.10.2014 по справі 2а-12987/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/31907/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса»

до відповідача Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4

про визнання дій протиправними та скасування розпоряджень, -

В С Т А Н О В И В :

22.11.2012р. до суду з позовом про визнання протиправними дій Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області та скасування розпорядження відповідача звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Віса» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що розпорядженнями голови райдержадміністрації від 14.12.2012р. надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку технічної документації із землеустрою, а від 10.04.2012р. - затверджено документацію із землеустрою. Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси Товариства як землекористувача, позивач просив задовольнити адміністративний позов.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. позов задоволено частково : скасовано розпорядження відповідача від 14.12.2011р. та від 10.04.2012р.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного від 16.05.2013р. постанову місцевого суду змінено та визнано дії відповідача протиправними. В решті судове рішення залишено без змін.

Не погодившись з судовими рішеннями, Вовчанська райдержадміністрація звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У своїх запереченнях позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, в зв'язку з наступним.

Відповідно до приписів статті 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В своїй постанові від 10.04.2012р. (номер справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21-1115во10) Верховний Суд України зазначив :

Відповідно до статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

В постанові Верховного Суду України від 26.03.2013р. у справі №21-438а12 також наголошено, що відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси юридичних осіб.

Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб'єкта владних повноважень, а суди встановити, чи дійсно порушують дії суб'єкта владних повноважень права та інтереси позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство обґрунтовує порушення своїх прав тим, що воно є користувачем земельної ділянки, яку на підставі оскаржених розпоряджень райдержадміністрації передано в оренду ОСОБА_4 В підтвердження свого права на користування спірною земельною ділянкою позивач посилається на розпорядження відповідача від 10.08.2006р. та від 27.08.2009р., якими Товариству було надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації та передано в оренду земельну ділянку.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього Кодексу обумовлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В той же час, з розпорядження райдержадміністрації від 27.08.2009р. вбачається, що Товариство зобов'язано у місячний строк укласти договір оренди земельної ділянки, проте, матеріали справи не містять доказів укладення такого договору чи наявності поважних причин, через які договір укладено не було.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи було укладено позивачем на підставі розпорядження від 27.08.2009р. договір оренди, та чи існувало у Товариства на час прийняття Вовчанською райдержадміністрацією розпоряджень від 14.12.2011р. та від 10.04.2012р. право користування спірною земельною ділянкою. Відтак, судами не встановлено, чи порушено відповідачем законні права та інтереси позивача.

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 статті 11, частині 1 статті 138 та статті 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз