Ухвала

від 28.10.2014 по справі 299/3190/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 13208/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Качмара В.Я., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Чепівської сільської ради Виноградівського району на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чепівської сільської ради Виноградівського району про визнання незаконним та скасування рішення Чепівської сільської ради Виноградівського району №195 від 09.07.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 121.09.2013року звернулася до суду з адміністративним позовом до Чепівської сільської ради Виноградівського району про визнання незаконним та скасування рішення Чепівської сільської ради Виноградівського району №195 від 09.07.2013року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка ОСОБА_1, проживає в АДРЕСА_1 За даною адресою вона проживала разом із своїм покійним братом ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, заповіту після смерті не залишав. Спадкоємці першої черги спадщину не прийняли. Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Заява про відмову від спадщини позивачкою не подавалась, тому спадщину за померлим ОСОБА_2 позивачка прийняла у встановленому законом порядку. До складу спадкового майна входили земельна ділянка, що знаходиться в с. Чепа Виноградівського району по АДРЕСА_2, та земельна ділянка в АДРЕСА_4 розміром 0,25 га. Дані земельні ділянки належали ОСОБА_2 на підставі рішення Чепівської сільської ради від 29.11.1996 року «Про виділення земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» та на підставі рішення Чепівської сільської ради №148 від 28.09.2004 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність». 09 липня 2013 року Чепівська сільська рада прийняла рішення №195, яким вирішила: «Припинити дію рішення сьомої сесії двадцять другого скликання Чепівської сільської ради від 29.11.1996 року «Про виділення земельних ділянок для будівництва індивідуальних жилих будинків», а саме пункту 8. ОСОБА_2 АДРЕСА_3. Припинити дію рішення 13 сесії 4 скликання Чепівської сільської ради від 28.09.2004 №148 «Про передачу ділянок у приватну власність», а саме пункт 2. ОСОБА_2 АДРЕСА_1, 0,40 га.» Позивач вважає рішення Чепівської сільської ради Виноградівського району №195 від 09.07.2013 року незаконним, та просить суд таке скасувати.

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до Чепівської сільської ради Виноградівського району про визнання незаконним та скасування рішення Чепівської сільської ради Виноградівського району №195 від 09.07.2013 року задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Чепівської сільської ради Виноградівського району №195 від 09.07.2013року в наступній частині: 1. Припинити дію рішення сьомої сесії двадцять другого скликання Чепівської сільської ради від 29.11.1996 року «Про виділення земельних ділянок для будівництва індивідуальних жилих будинків», а саме пункту 8. ОСОБА_2 с. Чепа, АДРЕСА_2,. 3. Припинити дію рішення 13. сесії 4 скликання Чепівської сільської ради від 28.09.2004 №148 «Про передачу ділянок у приватну власність», а саме пункт 2. ОСОБА_2 АДРЕСА_1 -0.40 га.». Зобов'язано управління державного казначейства у Виноградівському районі головного управління державного казначейства України у Закарпатській області стягнути з відповідного місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 34,41 гривень судового збору та 4050 гривень витрат на правову допомогу.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення № 195 від 09.07.2013 року «Про припинення дії рішень Чепівської сільської ради» було прийнято на підставі Клопотання Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 26.06.2013р. № 04/3344/355. Державна інспекція після проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства Чепівською сільською радою встановила факт порушення норм Земельного кодексу при прийнятті рішень сільською радою та висунула вимоги щодо приведення у відповідність із вимогами земельного законодавства рішень Чепівської сільської ради від 29.11.1996 року «Про виділення земельних ділянок під будівництво індивідуальних жилих будинків» та від 28.09.2004 року № 148 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність». Враховуючи клопотання Державної інспекції сільського господарства депутати на сесії сільської ради вирішили припинити дію зазначених рішень в певній частині, яка порушувала, на думку представників Державної інспекції, вимоги земельного законодавства. На депутатів вплинула також інформація про направлення матеріалів розгляду даного питання до органів прокуратури. В своїй Постанові Виноградівський районний суд також постановив стягнути з Чепівської сільської ради Виноградівського району на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати на правову допомогу. Однак, бюджет сільської ради є дотаційним, вкрай обмеженим та напруженим, видатки бюджету на даний час є розподіленими та не передбачають відхилень на інші потреби сільської ради. В резервному фонді сільського бюджету не закладено коштів на відшкодування витрат на правову допомогу. Сільська рада не спроможна на даний час оплатити витрати на правову допомогу понесені громадянкою ОСОБА_1 Крім того, ми вважаємо, що вказана адвокатом ОСОБА_3 вартість однієї години власної роботи, як адвоката на рівні 450,00 грн. є завищеною і не відповідає фінансовим можливостям, як жителів с. Гетеня Виноградівського району, так і платоспроможності Чепівської сільської ради. В зв'язку з цим та на підставі статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України, Чепівська сільська рада просить не накладати стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4050 гривень на сільську раду.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа, суб'єкт приватного права, не може відповідати за помилки державних органів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони припустилися помилки.

За таких обставин, Чепівська сільська рада не мала права приймати рішення, яким припинила дію попередніх своїх рішення про надання земельної ділянки на праві приватної власності ОСОБА_2

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування повинні діяти на підставі) в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти органів та посадових осіб органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції Украйні або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що рідний брат позивачки, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також встановлено, що до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 входили земельна ділянка, що знаходиться в с. Чепа Виноградівського району по АДРЕСА_2, та земельна ділянка в с.Чепа пл.Спортивна розміром 0,25 га. Дані земельні ділянки належали ОСОБА_2 на підставі рішення Чепівської сільської ради від 29.11.1996 року «Про вилічення земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» та на підставі рішення Чепівської сільської ради №148 від 28.09.2004 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» . 09 липня 2013 року Чепівська сільська рада прийняла рішення №195, яким вирішила: «1. Припинити дію рішення сьомої сесії двадцять другого скликання Чепівської сільської ради від 29.11.1996 року «Про виділення земельних ділянок для будівництва індивідуальних жилих будинків», а саме пункту 8. ОСОБА_2 с. Чепа, АДРЕСА_2... 3. Припинити дію рішення 13 сесії 4 скликання Чепівської сільської ради від 28.09.2004 №148 «Про передачу ділянок у приватну власність», а саме пункт 2. ОСОБА_2 АДРЕСА_1, 0,40 га.». Судом встановлено що оскаржуваним рішенням Чепівська сільська рада вирішила припинити дію рішення Чепівської сільської ради від 29.11.1996 року та рішення Чепівської сільської ради від 28.09.2004 №148 «Про передачу ділянок у приватну власність».

Так Конституційний Суд України, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України, в рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селиш та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають, конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Пункт 5 Рішення Конституційного суду України №7 рп/2009 від 16 квітня 2009 року передбачає: «Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування с відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами; породжуючи у громадян впевненість у тому, то їхнє існуюче становите не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Так, рішення Чепівської сільської ради від 29.11.1996 року та рішення Чепівської сільської ради №148 від 28.09.2004 року є ненормативними актами, а актами індивідуальної дії, які не можуть бути скасовані самим органом місцевого самоврядування.

Чепівська сільська рада Виноградівського району прийняла рішення №197 від 09.07.2013 року про припинення дії рішень на підставі клопотання Державної інспекції сільського господарства від 26.06.2013 р. №04/3344/355. В даному клопотанні зазначається, що рішення Чепівської сільської ради від 29.11.1996 року про падання земельної ділянки ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 31 Земельного кодексу України, чинного на момент прийняття рішення: рішення Чепівської сільської ради від 28.09.2004 року №148 не відповідає вимогам ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу, чинного на момент прийняття.

ОСОБА_2, як набувач права власності на земельні ділянки, не мав перевіряти правильність рішень Чепівської сільської ради щодо реалізації нею наданої чинним законодавством компетенції, а зобов'язаний був дотримуватися встановлених законом умов та порядку набуття майна. ОСОБА_2 мав обґрунтовані очікування щодо дотримання суб'єктом владних повноважень при прийняти ним рішень, вимог частини 2 статті 19 Конституції України, тобто, розраховував на те, що Чепівська сільська рада діятиме на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Порушення порядку прийняття рішення Чепівською сільською радою не може бути безумовною підставою скасування такого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії» від 24 червня 2003 року зазначив про те, що є неприпустимим визнання недійсним договору, відповідно до якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон - «Суд дотримується такого порядку, що дії органу влади можуть бути розцінені як такі, що перешкоджають законним очікуванням заявника згідно із договором та позбавляють його частково тих міркувань, па підставі яких було укладено договір», зазначено в рішенні «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії».

Отже, позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа, суб'єкт приватного права, не може відповідати за помилки державних органів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони припустилися помилки. За таких обставин, Чепівська сільська рада не мала права приймати рішення, яким припинила дію попередніх своїх рішення про надання земельної ділянки на праві приватної власності ОСОБА_2

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування повинні діяти на підставі) в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти органів та посадових осіб органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції Украйні або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Проте , Чепівська сільська рада припинила дію попередніх рішень прийнявши рішення №195 від 09.07.2013 року, вийшла за межі наданих законом повноважень.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом в чадних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вищезазначене підтверджує протиправність рішення Чепівської сільської ради Виноградівського району № 195 від 09.07.2013 року. Отже, розглянувши справу на підставі поданих доказів та у межах заявлених вимог, оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позов заявлено підставно, обставини, наведені позивачем на обґрунтування вимог, знайшли підтвердження в судовому засіданні, та встановлені судом факти є достатніми для визнання в частині незаконним та скасування рішення Чепівської сільської ради Виноградівського району №195 від 09.07.20ІЗроку.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем в позові заявлена вимога про відшкодування витрат по справі з відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Судом встановлено, що згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня на рівні 1147,00 грн., відповідно розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 458,80 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

За умовами Акту здачі-приймання наданих послуг за договором №ВРН-1 від 09 серпня 2013року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 вартість однієї години роботи адвоката встановлена на рівні 450,00 грн. Відповідно до наданого адвокатом розрахунку погодинної вартості послуг загальна кількість годин обслуговування становить 9 годин вартістю 4050,00 грн., з яких: надання юридичної консультації (4 години) - 1 800,00 грн.; написання адміністративного позову (З години) - 1350,00 грн.; написання адвокатських запитів (1 година) - 450,00 грн.; участь у судових засіданнях (1 година) - 450,00 грн.

Враховуючи, що вартість однієї години участі адвоката у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, не перевищує 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі та наявність в матеріалах справи документального підтвердження здійснених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та присудити на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4050,00 грн.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Чепівської сільської ради Виноградівського району - залишити без задоволення.

Постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2013 року у справі № 299/3190/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар