Постанова

від 30.10.2014 по справі 2а-15079/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15079/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян К.С.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.14р. у справі №2а-15079/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Трейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.10.14р. №0010842208, №0010852298 та №0010862208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.13р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.13р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.13р. апеляційну скаргу ТОВ «АВ-Трейд» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.13р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.13р. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій слугував висновок касаційної інстанції про доцільність призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.14р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що первинні документи підписані від імені ТОВ «Ціррус ЛТД» та ТОВ «Астана К» не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), з огляду на те, що засновники вказаних Товариств ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечують свою причетність до господарської діяльності суб'єктів господарювання; така діяльність фактично не здійснювалась, що випливає з пояснень останніх, а відтак формування позивачем на підставі таких документів податкового обліку є протиправним.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Астана К», ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Ціррус ЛТД» за період з 01.01.10р. по 31.12.11р., за результатами якої складено акт від 10.10.12р. №816/22-08/33060124.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.10.12р.:

№0010852208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 109 840 грн., в т.ч. основний платіж - 89 659 грн., штрафні (фінансові) санкції - 20 181 грн.;

№0010862208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 150 636 грн., в т.ч. основний платіж - 125 410 грн., штрафні (фінансові) санкції - 25 226 грн.;

№0010842208, яким зменшено розмір від»ємного значення ПДВ за грудень 2011 року на суму 10 670, штрафні (фінансові) санкції - 2 668 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п.п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями та пп. 7.4.1, п.п. 7.2.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.198.6 ст.198, ст. 185 Податкового кодексу України.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, контрагенти позивача не мали жодного відношення до господарської операції, до транспорту, зазначеного в товарно-транспортних накладних, не мали витрат на його обслуговування, на виплату зарплати та джерел для здійснення своєї господарської діяльності. Крім того, особи, на яких оформлені ТОВ «Ціррус ЛТД» - ОСОБА_2 та ТОВ «Астана К» - ОСОБА_3 надали пояснення, що за грошову винагороду погодились взяти участь у реєстрації зазначених товариств. Будь-яка господарська і фінансова діяльність товариствами не велась, не виконувались роботи, не надавались послуги, не постачався товар фізичним чи юридичним особам.

Крім того, податковий орган зазначив про те, що ТОВ «Ціррус ЛТД» та ТОВ «Астана К» не мали основних засобів, не декларували амортизаційні відрахування та відповідно додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до податкової інспекції не подавали.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі податкових та видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт та інших документів бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам Закону.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ «Ціррус ЛТД» та ТОВ «Астана К» з придбання транспортно-експедиційних послуг.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного у перевіряємий період), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів , які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» № 969 від 21.12.2010 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

Документи первинної звітності підписані від ТОВ «Ціррус ЛТД» та ТОВ «Астана К» - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно.

Як вбачається з протоколів допиту свідків (а/с 76 - 81, том ІІ), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили, що Товариства зареєстрували за разову грошову винагороду без мети зайняття господарською діяльністю, господарською діяльністю Товариств не займались, первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності не підписували, жодних розрахунків не проводили.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій особами від імені ТОВ «Ціррус ЛТД» та ТОВ «Астана К», а відтак, з урахуванням вищевказаних обставин, такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальнее виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами послуги (роботи) виконані саме цими контрагентами - ТОВ «Ціррус ЛТД» та ТОВ «Астана К».

Крім того, наявні в матеріалах справи податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт містять лише загальну назву наданих послуг (транспортно-експедиційні послуги), без деталізації змісту та обсягу таких послуг з метою та в цілях господарської діяльності, а відтак в силу податкового законодавства такі документи не є належно оформленими первинними документами, оскільки не розкривають зміст та обсяг господарських операцій як того вимагає ст.9 Закону N 996-XIV.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності формування позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «Ціррус ЛТД» та ТОВ «Астана К» даних податкового обліку у перевіряємий період, а відтак оспорювані податкові повідомлення - рішення є правомірними.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.195, 197, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.14р. у справі №2а-15079/12/2670 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.14р. у справі №2а-15079/12/2670 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Трейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.