Ухвала

від 02.06.2015 по справі 2а-15079/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2015 р. м. Київ К/800/60503/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Кемінь В.В.,

від відповідача - Рогоза Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Трейд"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014

у справі № 2а-15079/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Трейд"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2014 адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2014 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Астана К», ТОВ «ТПК Салтіс», ТОВ «Ціррус ЛТД» за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 10.10.2012 №816/22-08/33060121, в якому встановлено порушення позивачем вимог: п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 125 410,00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.2.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст.198, ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 100329,00 грн.

Актом перевірки встановлено, відсутність реальної можливості надання транспортно-експедиційних послуг позивачу контрагентами ТОВ «Астана К», ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Ціррус ЛТД», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем 24.10.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0010842208, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 10670,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2668,00 грн.;

- №0010852208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109840,00 грн., з яких 89 659,00 грн. - за основним платежем та 20181,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0010862208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 150636,00 грн., з яких 125410,00 грн. - за основним платежем та 25226,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання господарських операцій та у сукупності підтверджують їх реальнее виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами послуги (роботи) виконані саме цими контрагентами - ТОВ «Ціррус ЛТД» та ТОВ «Астана К».

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «АВ-Трейд» та ТОВ «ЦІРРУС ЛТД», ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «АСТАНА К» були укладені договори в спрощений спосіб щодо транспортного експедирування, за умовами яких вказані контрагенти зобов'язались надати послуги щодо організації перевезення вантажу ТОВ «АВ-Трейд».

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «АВ-Трейд» та ТОВ «ЦІРРУС ЛТД», ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «АСТАНА К» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: заявами на транспортне обслуговування; товарно-транспортними накладними; податковими накладними; рахунками-фактури на реалізацію товару; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); виписками з банківського рахунку про здійснення оплати товару.

Також, матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару (послуг) позивачем та використання їх у власній господарській діяльності (продаж).

На момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2014.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Трейд" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2014 залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль