Ухвала

від 27.10.2014 по справі 809/1612/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 р. Справа № 876/9011/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Большакової О.О., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року у справі №809/1612/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таркет Вінісін» до Івано-Франківської митниці Міністерства доходів та зборів України про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

26.05.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Таркет Вінісін» (надалі - Товариство) звернулось з адміністративним позовом в суд до Івано-Франківської митниці Міндоходів (надалі-Митниця), просило: визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №206000003/2014/000180/2 від 12.05.2014р. та відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 12.05.2014р. №206000003/2014/00182; визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №206060000/2014/000012/2 від 13.05.2014р. та відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 13.05.2014р. №206060000/2014/00017.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.08.2014р. позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.08.2014р. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час здійснення митного контролю за поданою позивачем до митного оформлення електронною митною декларацією (надалі-ЕМД) №206060000/2014/002116 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за кодом форми контролю « 103-1», що стало підставою для здійснення посадовими особами Митниці аналізу зазначеної ЕМД і документів, які були подані до митного оформлення та витребувані відповідачем. У зв'язку з відсутністю всіх даних складової митної вартості відповідачем здійснено коригування митної вартості товарів і винесено Картку відмови №206000003/2014/00182. Аналогічна ситуація із ЕМД №206060000/2014/002456 від 13.05.2014р. Вказує, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. За таких обставин вважає рішення митного органу законними та обґрунтованими.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення щодо неї, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 березня 2012 року ТзОВ «Таркетт Вінісін» укладено контракт з компанією Tarkett GDL S.A. (Люксембург) №232012, відповідно до умов якого, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача продаж плівки полівінілхлоридної по цінах, в кількості згідно паритету поставок вказаних в угодах про ціну.

На виконання вищезазначеного контракту, Товариством 03.04.2014р. до підрозділу митного оформлення Митниці подано до митного оформлення електронні митні декларації типу ІМ 40ТН №206060000/2014/001757 і №206060000/2014/001758 із товаром «напівфабрикат «плівка Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS».

Висновком Львівського управління з питань експертизи та досліджень № 142001200-0086 від 15.04.2014р. підтверджено код товару, заявлений представником Товариства у поданих ЕМД згідно представлених взірців зазначеного вище товару.

В подальшому Товариством до митного оформлення подано вантажні митні декларації №206060000/2014/002116 від 24.04.2014р. та №206060000/2014/002456 від 13.05.2014р. з пакетом документів на підтвердження заявленої митної вартості товару: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №232012 від 26.03.2012р. з доповненнями №4 від 02.07.2012р., №9 від 03.03.2014р. і №11 від 25.03.2014р.; рахунки-фактури (інвойси) №2150367197 і №2150367198 від 28.03.2014р.; міжнародні автомобільні накладні (CMR) № L 8214757 та № L 8214755 від 28.03.2014р.; пакувальні листи №2004832/6500349623 від 28.03.2014р. та №2004786/6500349623 від 28.03.2014р.; платіжне доручення в іноземній валюті №71 від 28.03.2014р. на підтвердження оплати за товар в сумі 31 598,55 Євро; розрахунок ціни (калькуляція) від 07.03.2014р.; сертифікати про походження товару №266107 та №266108; копії митних декларацій країни відправлення №14LU70800020E9DE80 від 28.03.2014 року та №14LU70800020E9DD99 від 28.03.2014р.; договір на перевезення №112014 від 02.01.2014р. з рахунками на оплату за перевезення; експертний висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати №В-86 від 01.04.2014р.; висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» (ДП «Держзовнішінформ») №12/68 від 02.04.2014р.

Митниця не погодилася із заявленою декларантом митною вартість товару за першим методом - ціною договору та відмовила Товариству у митному оформленні задекларованого товару по поданих ВМД, у зв'язку з чим оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206000003/2014/00182 та №206060000/2014/00017 та прийняла рішення №206000003/2014/000180/2 від 12.05.2014р., №206060000/2014/000012/2 від 13.05.2014р. про коригування митної вартості товарів «плівка Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS» за резервним методом, джерелом інформації для яких стала ВМД 206060000/2014/001671 від 01.04.2014р. та рішення про визначення митної вартості від 19.03.2014р. №206000003/2014/000071/2. Митну вартість товару визначено - 2,12 Євро за 1 кг, з чим не погодилось Товариство, подавши позов до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Порядок заявлення митної вартості товарів декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів встановлено Главою 8 Розділу ІІІ та Розділом VІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які декларант подає митному органу одночасно з митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення, встановлено ст.53 Митного кодексу України.

Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Згідно з ч.10 ст.264 Митного кодексу України відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Як встановлено судом першої інстанції, декларантом для митного оформлення товару подано пакет документів в повному об'ємі згідно з вимогами статті 53 Митного кодексу України із зазначенням в них всіх необхідних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та щодо ціни, яка фактично сплачена за ці товари.

Частиною 4 ст.53 Митного кодексу України встановлено перелік документів, які додатково (за наявності) подає декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Зокрема, на підтвердження правильності визначення митної вартості товару за першим методом - за ціною договору (контракту) згідно статті 58 Митного кодексу України Товариство отримало експертний висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати №В-86 від 01.04.2014р., згідно якого вартість товару - плівка полівінілхлоридна «Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS», яка поставляється по контракту №232012 від 26.03.2012р. між ТзОВ «Таркетт Вінісін» та компанією виробником Tarkett GDL S.A. (Люксембург) і використовується в якості основи для нанесення ПВХ паст при виробництві полівінілхлоридного лінолеуму, зазначена в інвойсах №2150367197, №2150367198 від 28.03.2014р. на рівні 1,19 Євро за 1 м та може відповідати дійсній вартості товару в країні походження.

Також, Товариство отримало та надало відповідачу висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» №12/68 від 02.04.2014р. в якому встановлено, що ціна на товар, яка встановлена компанією Tarkett GDL S.A. (Люксембург) для ТзОВ «Таркетт Вінісін», становить 1,19 Євро/м 2 при поставках в Україну на умовах FCA Lantweiler.

Як вбачається з матеріалів справи, під час першого та другого митного оформлення товару сторонами проведено консультації і безпідставно направлено митному брокеру Товариства запити щодо надання документів, які вже були надані декларантом разом із двома пакетами документів. Додатково митний брокер передав відповідачу технічну інформацію (опис) щодо кількісного складу товару, в процентному співвідношенні його окремих складових, викладених виробником письмово в листах від 03.04.2014р. і 12.03.2014р.

Верховний Суд України у постанові від 29.05.2012р. по справі № 21-91а12 висловив правому позицію згідно якої, витребування митним органом переліку документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, є необґрунтованим.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що Товариство не займається відчуженням оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, оскільки купляє товар для його переробки у виробничій діяльності, а не для подальшого перепродажу в Україні, а тому не має виписок з бухгалтерських та банківських документів, що стосується відчуження товарів. При цьому, Товариством надало відповідачу письмову інформацію виробника Tarkett GDL S.A. (Люксембург) від 03.04.2014р. і 12.03.2014р. про те, що інших покупців такої продукції як «плівка Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS» в Україні та Європі не має, а ТзОВ «Таркетт Вінісін» є єдиним покупцем.

До того ж, в матеріалах справи наявна бюджетна калькуляція ТзОВ «Таркетт Вінісін» вартості готової продукції ПВХ лінолеуму «Prisma», яка станом на 01.04.2014р. становить 4,49 Євро за 1 м 2 . В складі собівартості готової продукції включена плівка «Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS» по ціні 1,19 Євро за 1 м 2 по ввізній вартості без транспортних витрат і мита.

Вказане дозволяє колегії суддів дійти висновку, що посадові особи Митниці прийшли до помилкового висновку про ненадання під час консультацій митним брокером Товариства (декларантом) усіх витребуваних документів, а також щодо відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена.

Посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товарів №206000003/2014/000180/2 від 12.05.2014р., №206060000/2014/000012/2 від 13.05.2014р. на відсутність в поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, є безпідставним.

Статтею 57 Митного кодексу України врегульовано процедуру визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту за методами, основним з яких є перший метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (вартість операції). Також зазначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, застосовуються у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 12 вказаної статті встановлено, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Положеннями ч.13 та 14 ст.58 Митного кодексу України закріплено, що за наявності достатніх підстав вважати, що відносини пов'язаності, зазначені у частині 12 цієї статті Кодексу, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині 12 статті 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Таркетт Вінісін» з продавцем товару (Tarkett GDL S.A. Люксембург) є пов'язаними особами, оскільки обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою відповідно до пункту 4 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Однак, враховуючи те, що Tarkett GDL S.A. (Люксембург) продає оцінюваний товар в Україні тільки Товариству для його виробничих потреб і не здійснює продажі іншим непов'язаним з ним особам в Україну, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів, а тому митний орган зобов'язаний застосувати перший метод визначення митної вартості товару за ціною договору (контакту). В іншому випадку за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині 12 статті 58 Митного кодексу України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце, а цього, як вже зазначено вище, зроблено не було, що є порушенням частини 12 статті 58 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу України визначено порядок коригування митної вартості товарів та вимоги щодо письмового рішення про коригування заявленої митної вартості товарів; право декларанта на проведення консультацій, в тому числі письмових, з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Виходячи із зазначеного колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 57 МК України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних мотивів, проте ці вимоги закону Митниця не виконала.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня, 7 лютого, 14 листопада 2011 року та 6 лютого, 11 вересня 2012 року, 22 жовтня 2013 року (№№ 21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12, 21-326а13 відповідно).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо безпідставності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару із врахуванням даних бази ЄАІС - ВМД №206060000/2014/001671 від 01.04.2014р. та рішення про коригування митної вартості від 19.03.2014р. №206000003/2014/000074/2 щодо товару «плівка полівінілхлоридна Semi finished PVS Sheet 096 L206», оскільки за наявними в матеріалах справи ВМД ввізні товари є різними не тільки за назвою, але й за складом, фізичко-хімічними властивостями і відповідно ціною, що підтверджено листом виробника від 28.07.2014р.

Крім того, товар «плівка полівінілхлоридна Semi finished PVS Sheet 096 L206» і «плівка полівінілхлоридна Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS» постачалася позивачу згідно різних додаткових угод до основного контракту, в яких визначені різні ціни на напівфабрикат, а тому за наявності усіх документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не вправі застосовувати резервний метод визначення митної вартості товару.

Згідно чт.1 ст. 64 Митного кодексу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Слід зауважити, що визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2(Ь) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

На думку колегії суддів, відмова відповідача у визначенні митної вартості товарів за ціною, яка зазначена у поданих до митного оформлення документах, та визначення митної вартості без дотримання вимог МК України є противоправною, спричиняє збитки вітчизняному суб'єкту господарювання.

Беручи до уваги встановлені факти, колегія суддів вважає, що Івано-Франківська митниця Міндоходів, здійснивши митне оформлення товарів за шостим (резервним) методом, не надала доказів того, що на підставі поданих документів неможливо було визначити митну вартість за методом відмінним від резервного та не довела, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, були недостатніми чи такими, що в сукупності викликали сумнів в достовірності інформації, в тому числі і щодо ціни, не надано письмових обґрунтувань впливу взаємовідносин покупця і продавця на ціну оцінюваних товарів, що дає колегії судів підстави вважати висновки суду першої інстанції повні, об'єктивні та такі, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року у справі №809/1612/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: О.О. Большакова

М.А. Пліш