Ухвала

від 22.09.2015 по справі 809/1612/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/58361/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Конюшка К.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таркетт Вінісін» до Івано-Франківської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення та відмови у прийнятті митної декларації, що переглядається за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці Міндоходів на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таркетт Вінісін» (далі - позивач) звернувся в Івано-Франківський окружний суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Міндоходів (далі-відповідач, Митниця) в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Митниці від 12 травня 2014 року про коригування митної вартості товарів №206000003/2014/000180/2 та відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 12 травня 2014 року №206000003/2014/00182;

- визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 13 травня 2014 року №206060000/2014/000012/2 та відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 13 травня 2014 року №206060000/2014/00017.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач в порушення вимог статей 53,54,55-64 Митного кодексу України (далі - МК України) безпідставно відмовив у прийнятті первинних вантажно-митних декларацій.

На думку позивача, відповідач, оформляючи картки відмови в прийнятті митних декларацій від 12 травня 2014 року та від 13 травня 2014 року, необґрунтовано прийняв протиправні рішення про коригування митної вартості товарів, взявши за основу інформацію щодо розмитнення схожого товару, яка міститься в Єдиній автоматизованій системі Держмитслужби (далі - ЄАІС).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Визнані протиправними та скасовані рішення Івано-Франківської митниці міндоходів про коригування митної вартості товарів від 12 травня 2014 року №206060003/2014/000180/2 та від 13 травня 2014 року №206060000/2014/000012/2.

Визнані протиправними та скасовані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 травня 2014 року №206000003/2014/00182 і від 13 травня 2014 року №206060000/2014/00017.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем 26 березня 2012 року укладено контракт з компанією Tarkett GDL S.A. (Люксембург) №232012, відповідно до якого, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача продаж плівки полівінілхлоридної по цінах, в кількості згідно паритету поставок вказаних в угодах про ціну.

Позивачем на виконання вищезазначеного контракту, до підрозділу митного оформлення Митниці були подані до митного оформлення електронні митні декларації типу ІМ 40ТН №206060000/2014/001757 і №206060000/2014/001758 із товаром «напівфабрикат «плівка Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS».

Висновком Львівського управління з питань експертизи та досліджень № 142001200-0086 від 15 квітня 2014 року підтверджено код товару, заявлений позивачем у поданих ЕМД згідно представлених взірців зазначеного вище товару.

Позивачем в подальшому до митного оформлення були подані вантажні митні декларації від 24 квітня 2014 року №206060000/2014/002116 та від 13 травня 2014 року №206060000/2014/002456 з пакетом документів на підтвердження заявленої митної вартості товару:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 26 березня 2012 року №232012 з доповненнями №4 від 2 липня 2012 року, №9 від 3 березня 2014р. і №11 від 25 березня 2014 року;

- рахунки-фактури (інвойси) від 28 березня 2014 року №2150367197 і №2150367198.;

- міжнародні автомобільні накладні (CMR) № L 8214757 та № L 8214755 від 28 березня 2014 року;

- пакувальні листи №2004832/6500349623 від 28 березня 2014 року та №2004786/6500349623 від 28 березня 2014 року;

- платіжне доручення в іноземній валюті №71 від 28 березня 2014 року на підтвердження оплати за товар в сумі 31 598,55 Євро;

- розрахунок ціни (калькуляція) від 7 березня 2014 року;

- сертифікати про походження товару №266107 та №266108;

- копії митних декларацій країни відправлення №14LU70800020E9DE80 від 28 березня 2014 року та №14LU70800020E9DD99 від 28 березня 2014 року;

- договір на перевезення №112014 від 2 січня 2014 року з рахунками на оплату за перевезення;

- експертний висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати №В-86 від 1 квітня 2014 року;

- висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» (ДП «Держзовнішінформ») №12/68 від 2 квітня 2014 року.

Не погодившись із заявленою декларантом митною вартість товару за першим методом - ціною договору, Митниця відмовила позивачу у митному оформленні задекларованого товару по поданих ВМД, у зв'язку з чим було оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206000003/2014/00182 та №206060000/2014/00017 та прийнято рішення №206000003/2014/000180/2 від 12 травня 2014 року, №206060000/2014/000012/2 від 13 травня 2014 року про коригування митної вартості товарів «плівка Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS» за резервним методом, джерелом інформації для яких стала ВМД 206060000/2014/001671 від 1 квітня 2014 року та рішення про визначення митної вартості від 19 березня 2014 року №206000003/2014/000071/2. Митну вартість товару визначено - 2,12 Євро за 1 кг, з чим позивач не погодився та подав позов до суду.

Згідно із статтею 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Главою 8 Розділу ІІІ та Розділом VІІІ МК України встановлено Порядок заявлення митної вартості товарів декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які декларант подає митному органу одночасно з митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення, встановлено статтею 53 МК України.

Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта ( частина десята статті 264 МК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, декларантом для митного оформлення товару подано пакет документів в повному об'ємі згідно з вимогами статті 53 МК України із зазначенням в них всіх необхідних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та щодо ціни, яка фактично сплачена за ці товари.

Встановлено перелік документів, які додатково (за наявності) подає декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість (частина четверта статті 53 МК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження правильності визначення митної вартості товару за першим методом - за ціною договору (контракту) згідно статті 58 МК України позивач отримав експертний висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати №В-86 від 1 квітня 2014 року, згідно якого вартість товару - плівка полівінілхлоридна «Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS», яка поставляється по контракту №232012 від 26 березня 2012 року між позивачем та компанією виробником Tarkett GDL S.A. (Люксембург) і використовується в якості основи для нанесення ПВХ паст при виробництві полівінілхлоридного лінолеуму, зазначена в інвойсах №2150367197, №2150367198 від 28 березня 2014 року на рівні 1,19 Євро за 1 м та може відповідати дійсній вартості товару в країні походження.

Позивач також отримав та надав відповідачу висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» №12/68 від 2 квітня 2014 року, в якому встановлено, що ціна на товар, яка встановлена компанією Tarkett GDL S.A. (Люксембург) для ТзОВ «Таркетт Вінісін», становить 1,19 Євро/м 2 при поставках в Україну на умовах FCA Lantweiler.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, під час першого та другого митного оформлення товару сторонами проведено консультації і безпідставно направлено митному брокеру Товариства запити щодо надання документів, які вже були надані декларантом разом із двома пакетами документів. Додатково митний брокер передав відповідачу технічну інформацію (опис) щодо кількісного складу товару, в процентному співвідношенні його окремих складових, викладених виробником письмово в листах від 03 квітня 2014 року і 12 березня 2014 року.

Верховний Суд України у постанові від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12 висловив правому позицію згідно якої, витребування митним органом переліку документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, є необґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не займається відчуженням оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, оскільки купляє товар для його переробки у виробничій діяльності, а не для подальшого перепродажу в Україні, а тому не має виписок з бухгалтерських та банківських документів, що стосується відчуження товарів. Позивач надав відповідачу письмову інформацію виробника Tarkett GDL S.A. (Люксембург) від 3 квітня 2014 року та 12 березня 2014 року про те, що інших покупців такої продукції як «плівка Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS» в Україні та Європі не має, а позивач є єдиним покупцем.

Вартість готової продукції ПВХ лінолеуму «Prisma» станом на 1 квітня 2014 року становить 4,49 Євро за 1 м2. В складі собівартості готової продукції включена плівка «Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS» по ціні 1,19 Євро за 1 м2 по ввізній вартості без транспортних витрат і мита.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те. що посадові особи Митниці прийшли до помилкового висновку про ненадання під час консультацій митним брокером Товариства (декларантом) усіх витребуваних документів, а також щодо відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена.

Суди вірно вважають, що посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товарів №206000003/2014/000180/2 від 12 травня 2014 року, №206060000/2014/000012/2 від 13 травня 2014 року на відсутність в поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, є безпідставним.

Статтею 57 МК України врегульовано процедуру визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту за методами, основним з яких є перший метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (вартість операції). Також зазначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, застосовуються у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 12 вказаної статті встановлено, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 58 МК України, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини пов'язаності, зазначені у частині 12 цієї статті Кодексу, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині 12 статті 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач з продавцем товару (Tarkett GDL S.A. Люксембург) є пов'язаними особами, оскільки обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою відповідно до пункту 4 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Враховуючи те, що Tarkett GDL S.A. (Люксембург) продає оцінюваний товар в Україні тільки позивачу для його виробничих потреб і не здійснює продажі іншим непов'язаним з ним особам в Україну, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів, а тому митний орган зобов'язаний застосувати перший метод визначення митної вартості товару за ціною договору (контакту). В іншому випадку за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині 12 статті 58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце, а цього, як вже зазначено вище, зроблено не було, що є порушенням частини 12 статті 58 цього Кодексу.

Статтею 55 МК України визначено порядок коригування митної вартості товарів та вимоги щодо письмового рішення про коригування заявленої митної вартості товарів; право декларанта на проведення консультацій, в тому числі письмових, з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

У разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 57 МК України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних мотивів, проте ці вимоги закону Митниця не виконала.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня, 7 лютого, 14 листопада 2011 року та 6 лютого, 11 вересня 2012 року, 22 жовтня 2013 року (№№ 21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12, 21-326а13 відповідно).

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару із врахуванням даних бази ЄАІС - ВМД №206060000/2014/001671 від 1 квітня 2014 року та рішення про коригування митної вартості від 19 квітня 2014 року №206000003/2014/000074/2 щодо товару «плівка полівінілхлоридна Semi finished PVS Sheet 096 L206», оскільки за наявними в матеріалах справи ВМД ввізні товари є різними не тільки за назвою, але й за складом, фізичко-хімічними властивостями і відповідно ціною, що підтверджено листом виробника від 28 липня 2014 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, товар «плівка полівінілхлоридна Semi finished PVS Sheet 096 L206» і «плівка полівінілхлоридна Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS» постачалася позивачу згідно різних додаткових угод до основного контракту, в яких визначені різні ціни на напівфабрикат, а тому за наявності усіх документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, а тому відповідач не мав права застосовувати резервний метод визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2(Ь) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Відмова відповідача у визначенні митної вартості товарів за ціною, яка зазначена у поданих до митного оформлення документах, та визначення митної вартості без дотримання вимог МК України є противоправною, спричиняє збитки вітчизняному суб'єкту господарювання.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлені фактичні обставини справи, досліджені наявні докази, надано належну оцінку доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :