Рішення

від 03.11.2014 по справі 907/881/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.2014р. Справа № 907/881/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бадваси", м. Київ

до Спільного українсько-угорського підприємства „Аркела" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Ужгород

про стягнення загальної суми 22 261,96грн. (в тому числі сума 22 065,49грн. - основного боргу та сума 196,47грн. - проценти за неправомірне користування грошовими коштами).

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: явка на власний розсуд

від відповідача: явка на власний розсуд

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Бадваси", м. Київ (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Спільного українсько - угорського підприємства „Аркела" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Ужгород (далі - відповідач) про стягнення загальної суми 22 261,96грн. (в тому числі сума 22 065,49грн. - основного боргу та сума 196,47грн. - проценти за неправомірне користування грошовими коштами).

Відповідно до надісланої позивачем до матеріалів справи письмової заяви від 30.09.2014р. про зміну розміру позовних вимог (вхідний номер канцелярії суду 02.5.1-14/12603/14 від 06.10.2014р.) (а.с.55-56) позовними вимогами по основному боргу є сума 20 065,49грн., оскільки позивачем не була врахована у сплату боргу - сума 2000,00грн., яка надійшла від відповідача 28.08.2014р. та збільшено до стягнення з відповідача суму процентів за неправомірне користування грошовими коштами, відповідно до долученого розрахунку та яка становить 743,46грн., замість раніше заявленої до стягнення суми 196,47грн. таких процентів (а.с.59). До даної заяви долучено опис від 01.10.2014р. вкладення у цінний лист та поштову квитанцію від 01.10.2014р. №5481, як доказ у підтвердження надсилання відповідачеві примірника даної заяви та розрахунку нарахованих процентів станом на 09.10.2014р. (а.с.57-58).

Відповідно до поданого відповідачем до матеріалів справи письмового відзиву від 07.10.2014р. на позов (вхідний номер канцелярії суду 02.5.1-14/12705/14 від 07.10.2014р.) (а.с.62), зокрема, зазначено посилання на наявність на даний час накладеного арешту на його рахунки, що не дає можливість здійснити виконання своїх зобов"язань перед позивачем. До даного відзиву долучено фіскальний чек поштамту від 07.10.2014р., як доказ у підтвердження надсилання позивачеві примірника даного відзиву на позов (а.с.64).

Позивачем надісланим до матеріалів справи письмовим запереченням від 17.10.2014р. на відзив відповідача на позов (вхідний номер канцелярії суду 02.5.1-14/13261/14 від 20.10.2014р.) (а.с.68-70), зокрема, зазначено ту обставину, що суд не повинен приймати доводу даного боржника (відповідача) з посиланням на неможливість виконання грошового зобов"язання перед кредитором (позивачем) за відсутності коштів, у зв"язку з наявністю накладеного арешту на його рахунки, оскільки відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання та в даному запереченні пунктом 2 зазначено, як подання заяви про збільшення позовних вимог та щодо збільшення розміру суми заявлених до стягнення процентів за неправомірне користування грошовими коштами, відповідно до вимог п.8.3 укладеного Договору, до суми 1087,05грн., яка розрахована відповідно до долученого розрахунку (а.с.71), у зв"язку із збільшенням кількості днів прострочення відповідачем виконання перед позивачем грошового зобов"язання. До даного заперечення долучено опис від 17.10.2014р. вкладення у цінний лист та поштову квитанцію від 17.10.2014р. №7284, як доказ у підтвердження надсилання відповідачеві примірника даного заперечення, в якому заявлено збільшення розміру суми заявлених до стягнення процентів за неправомірне користування грошовими коштами та розрахунку нарахованих процентів станом на 03.11.2014р. (а.с.72-73).

Суд зазначає, що заява про збільшення позовних вимог, зазначена у пункті 2 письмового заперечення позивача від 17.10.2014р. на відзив відповідача на позов, відповідає вимогам ч.4 ст.22 ГПК України.

Відповідачем поданим, через канцелярію суду, до матеріалів справи додатковим письмовим відзивом від 21.10.2014р. (вхідний номер канцелярії суду 02.5.1-14/13314/14 від 21.10.2014р.) (а.с.75), до якого долучено копію постанови від 21.04.2014р. про відкриття виконавчого провадження (а.с.76) та копію постанови від 02.08.2013р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.77), зазначено ту обставину, що станом на 20.10.2014р. заборгованість за раніше відкритими виконавчими провадженнями є незначною та є у відповідача надія щодо розблокування його рахунків з 01.11.2014р., що в свою чергу надасть можливість виконати перед позивачем наявне грошове зобов"язання та з урахуванням тієї обставини, що він має намір продовжувати з позивачем стосунки у сфері торгівлі та на цій підставі просить суд врахувати вищезазначені обставини0, при розгляді по суті наявного спору по даній справі.

Суд зазначає, що відповідачем, як на збільшені позивачем позовні вимоги у заявленій до стягнення з відповідача сумі процентів за неправомірне користування грошовими коштами, відповідно до письмової заяви від 30.09.2014р., так і відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, зазначеної у пункті 2 письмового заперечення від 17.10.2014р. на відзив відповідача на позов, не подано до матеріалів справи викладення своєї письмової нормативно - обґрунтованої позиції на вищезазначені позивачем обставини та наявність у відповідача достатнього часу, з дня отримання від позивача таких матеріалів, для можливості подання таких заперечень або обґрунтувань щодо вищезазначеного, при їх наявності у відповідача.

З огляду на вищевикладене, позовними вимогами позивача по даній справі є залишок суми 20 065,49грн. по основному боргу та сума 1087,05грн. процентів за неправомірне користування грошовими коштами у збільшеному розмірі, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, зазначеної позивачем у пункті 2 письмового заперечення від 17.10.2014р. на відзив відповідача на позов.

За вищенаведених обставин, спір по даній справі у даному судовому засіданні вирішується судом по суті, з урахуванням строку передбаченого вимогами ч.1 ст.69 ГПК України, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі доказові матеріали, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бадваси", як Постачальником (далі - позивачем) та Спільним українсько-угорським підприємством „Аркела" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, як Покупцем (далі - відповідачем), було укладено Договір поставки №МВ 015 від 20.01.2014р. (далі - Договір, а.с. 18-21).

Зокрема, вимогами п. 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов"язується передати у власність Покупця продукцію виробничо - технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов"язується прийняти товар і оплатити його ціну.

Ціна товару вказується у видатковій накладній та в рахунку - фактурі (п.2.1 Договору).

Ціна товару сплачується Покупцем протягом двох робочих днів з моменту отримання рахунку на умовах 100% передоплати вартості товару, визначеної відповідно до умов цього договору, якщо інші умови (порядок) оплати не будуть вказані у видатковій накладній (п.2.3 Договору).

На виконання умов даного Договору Постачальником (позивачем) по періоду з 03.02 по 08.05.2014р. було передано Покупцеві (відповідачеві) товар на загальну суму 96 154,06грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними у засвідчених копіях: №153 від 03.02.2014р. на суму 17 116,64грн.; №375 від 11.02.2014р. на суму 5 236,00грн.; №2166 від 24.03.2014р. на суму 14 641,44грн.; №2918 від 02.04.2014р. на суму 28 686,50грн.; №4973 від 05.05.2014р. на суму 19 006,76грн.; №5464 від 08.05.2014р. на суму 10 023,72грн. та №5491 від 08.05.2014р. на суму 1 443,00грн. (а.с. 22-28).

Суд зазначає, що вищенаведені видаткові накладні містять зазначення порядку оплати отриманого товару, із зазначенням дати оплати, а саме: по видатковій накладній №153 від 03.02.2014р. - до 03.02.2014р.; по видатковій накладній №375 від 11.02.2014р. - до 21.02.2014р.; по видатковій накладній №2166 від 24.03.2014р. - до 10.04.2014р.; по видатковій накладній №2918 від 02.04.2014р. - до 19.04.2014р.; по видатковій накладній №4973 від 05.05.2014р. - до 13.08.2014р.; по видатковій накладній №5464 від 08.05.2014р. - до 16.08.2014р. та по видатковій накладній №5491 від 08.05.2014р. - до 16.08.2014р..

З вищезазначеного вбачається, що товар, зокрема, за видатковими накладними №4973 від 05.05.2014р., №5464 від 08.05.2014р. та №5491 від 08.05.2014р. передається на умовах надання постачальником покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу, відповідно до 13.08.2014р. та до 16.08.2014р..

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також необхідність виконання взятого на себе зобов"язання передбачена вимогами ст.530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) та відповідно до вимог ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання з оплати отриманого товару покупець виконав частково, сплативши постачальнику по періоду з 25.02. по 21.07.2014р. суму 72 955,13грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями у засвідчених копіях (а.с.30-45).

Також відповідно до накладної на повернення від покупця №176 від 04.08.2014р. було частково покупцем повернуто постачальнику отриманий товар по видатковій накладній №5464 від 08.05.2014р. - Раундал Макс в. р. (1л.) в кількості 3шт. по ціні 145,11грн. на суму 435,33грн. та Раптор Липка стрічка від Мух (4шт.) + 1шт. в Подарунок в кількості 83шт. по ціні 11,72грн. на суму 972,76грн., всього на загальну суму 1 408,09грн. (а.с.29).

Станом на 17.08.2014р. (граничний термін повної сплати отриманого товару за вищезазначеними видатковими накладними), залишилась не сплаченою сума 21 790,84грн..

Відповідачем додатково, по періоду 26.08.2014р., було проведено оплату в сумі 2000,00грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською квитанцією (а.с.63) та яка банківською установою була зарахована на рахунок позивача 28.08.2014р., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням (а.с.60).

Інша сума 19 790,84грн. залишилась не сплаченою та відповідно заборгованістю відповідача перед позивачем, що також не заперечується відповідачем, як у письмовому відзиві від 07.10.2014р. на позов (а.с.62), так і в додатковому письмовому відзиві від 21.10.2014р. (а.с.75).

Оскільки, як було зазначено вище, у відповідача наявна перед позивачем заборгованість у залишку суми 19 790,84грн. по основному боргу та у матеріалах справи відсутні докази щодо зворотного, тому, з урахуванням вищезазначених норм ЦК України та ГК України, позовні вимоги у даній частині позову є такими, що належним чином позивачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи та фактичними обставинами, не можуть вважатися такими, що спростовані відповідачем, з підстав зазначених, як у письмовому відзиві від 07.10.2014р. на позов, так і в додатковому письмовому відзиві від 21.10.2014р..

Суд також зазначає, що подані відповідачем до матеріалів справи письмовим відзивом від 21.10.2014р. (а.с.75) копія постанови від 21.04.2014р. про відкриття виконавчого провадження (а.с.76) та копія постанови від 02.08.2013р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.77), не засвідчують обставину щодо наявності накладеного арешту на майно боржника (грошові кошти), саме на час звернення позивачем до суду з даним позовом та на час вирішення судом спору по суті та неможливість на цій підставі виконання відповідачем перед позивачем зобов"язання у залишку суми боргу та також відповідачем не подано докази щодо відсутності на його банківському рахунку та в касі підприємства за вищезазначений період коштів у відповідній сумі.

За вищезазначених обставин, сума 19 790,84грн. залишку по основному боргу, з урахуванням також вимог ст. 610 та ч.1 ст.625 ЦК України, підлягає до стягнення з відповідача в примусовому порядку на користь позивача.

Інша сума 274,65грн., як різниця між фактичною сумою 19 790,84грн. залишку по основному боргу та зазначеною позивачем у загальній сумі 20 065,49грн. залишку по основному боргу, не підлягає судом до стягнення з відповідача, оскільки така сума є помилково зазначеною позивачем у розрахунку заборгованості (а.с.46) по видатковій накладній №2166 від 24.03.2014р. на суму 14 916,09грн., тоді як по даній видатковій накладній фактично є переданим товар на суму 14 641,44грн..

З огляду на вищевикладене у задоволені позову у сумі 274,65грн. по основному боргу, слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Частиною 2 статті 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором поставки встановлено, зокрема, п.8.3, що у разі прострочення з виконанням грошових зобов"язань по оплаті ціни товару, сплачує за весь період прострочення на користь Постачальника проценти за неправомірне користування коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, із простроченої з оплатою суми.

У зв'язку з тим, що, як було зазначено вище, відповідачем, станом на 17.08.2014р. (граничний термін повної сплати отриманого товару за видатковими накладними), залишилась не сплаченою сума 21 790,84грн. та відповідно прострочено зобов'язання щодо оплати товару у вищезазначений строк на суму 21 790,84грн., тому відповідно до вимог п.8.3 Договору, є правомірним нарахування позивачем відповідачеві процентів за неправомірне користування коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, із простроченої з оплатою суми.

Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для стягнення на користь позивача процентів за неправомірне користування коштами, не приймаються судом до уваги та спростовуються вищезазначеними обставинами.

Разом з тим такою нарахованою сумою процентів за неправомірне користування коштами, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, зазначеної позивачем у пункті 2 письмового заперечення від 17.10.2014р. на відзив відповідача на позов, є фактично розрахованою сума 1 072,39грн., із розрахунку (21790,84грн. х 25% річних (розмір подвійної облікової ставки НБУ) : 11днів прострочення (з 17.08. по 27.08.2014р.) = 164,18грн.; 19 790,84грн. х 25% річних (розмір подвійної облікової ставки НБУ) : 67днів прострочення (з 28.08. по 03.11.2014р.) = 908,21грн.), а не сума 1 087,05грн., яка зазначена позивачем у розрахунку нарахування процентів за неправомірне користування коштами станом на 03.11.2014р. (а.с.71).

За вищезазначених обставин у задоволені позову у сумі 14,66грн. нарахованих процентів за неправомірне користування коштами, слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача суми 1 827,00грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 536 ч.1, 610, 625 ч.1 та 694 ч.5 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 22, 33, 43, 44, 49, 69, 77, 82- 85, 115 та 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько-угорського підприємства „Аркела" у формі товариства з обмеженою відповідальністю /м. Ужгород, вул. Минайська, буд.15 „А", ідентифікаційний код 20439376/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бадваси" / м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд.150 А, оф.103, ідентифікаційний код 34779207/ загальну суму 20 863,23грн. (в тому числі сума 19 790,84грн. залишку по основному боргу та сума 1 072,39грн. нарахованих процентів за неправомірне користування коштами) та суму 1 827,00грн. у відшкодування витрат по сплаченому судовому збору. Видати наказ.

3. У задоволені позову у заявленій до стягнення сумі 274,65грн. по основному боргу та у заявленій до стягнення сумі 14,66грн. нарахованих процентів за неправомірне користування коштами, відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили в порядку встановленому відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені вимогами ст. 93 ГПК України.

Суддя В.І. Карпинець