Постанова

від 29.10.2014 по справі 926/1129/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2014 р. Справа № 926/1129/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці № 2590 від 22.09.2014 р. (вх. № 01-05/4665/14 від 01.10.2014 р.),

на рішення господарського суду Чернівецької області від 11 вересня 2014 року

у справі № 926/1129/14 (суддя Швець М.В.),

порушеній за позовом

Позивача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці (58000, м. Чернівці, вул. Українська, 43, код ЄДРПОУ 08179180),

До відповідача: Малого приватного підприємства «Візаж» (58000, м. Чернівці, вул. Л.Українки, 6, код ЄДРПОУ 22848995),

Про визнання недійсним Lоговору оренди № 23 від 07 травня 1998 року нерухомого військового майна, розташованого по пл. Театральна, 3 в м. Чернівці, площею 145,0 кв. м., укладеного між Чернівецьким гарнізонним будинком офіцерів та Малим приватним підприємством «Візаж» та стягнення судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: Чернушка С.І. - п/к за довіреністю № 1547 від 21.08.2012 р.

від відповідача: Неміжан В.Л. - п/к за довіреністю б/н від 08.08.2014 р., Лопух С.В. - п/к за довіреністю б/н від 01.09.2014 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представники сторін, які прибули в судове засідання, подали спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 01.10.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 926/1129/14 господарського суду Чернівецької області введено суддів - Галушко Н.А. та Г.В.Орищин.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року прийнято апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці за № 2590 від 22.09.2014 р. (вх. № 01-05/4665/14 від 01.10.2014 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 29.10.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою.

В судове засідання, яке відбулось 29.10.2014 р. представник апелянта/позивача прибув, подав довідку № 90/12 з ЄДРПОУ та Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить рішення господарського суду Чернівецької області від 11 вересня 2014 року по справі № 926/1129/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці задоволити в повному обсязі.

Від відповідача прибули два представники, через канцелярію суду подали відзив на апеляційну скаргу від 27.10.2014 р. (вх. № 01-04/6258/14 від 29.10.2014 р.), доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримали, просять рішення господарського суду Чернівецької області від 11.09.2014 р. по справі № 926/1129/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів заслухавши пояснення представників сторін прийшла до висновку, долучити до матеріалів справи подані апелянтом/позивачем документи: довідку № 90/12 з ЄДРПОУ про юридичний статус КЕВ міста Чернівці та Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці, оскільки вони були предметом дослідження у суді першої інстанції та враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, повноважні представники прибули у судове засідання, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 926/1129/14.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, рішення господарського суду Чернівецької області від 11.09.2014 р. у справі № 926/1129/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.09.2014 року у справі № 926/1129/14 (суддя Швець М.В.) вирішено: в задоволенні позовних вимог відмовити (абзац перший резолютивної частини рішення) (а. с. 57-59).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/позивач (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 66-68), просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 11.09.2014 р. у справі № 926/1129/14 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до Малого приватного підприємства «Візаж» про визнання договору недійсним та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці задоволити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального права, так як місцевий суд при прийнятті рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими були не доведені, також вважає що висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.

З апеляційної скарги вбачається, що основним аргументом скаржника є той факт, що при укладенні спірного договору не було дотримано вимоги Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» від 21.09.1999 р., вимог Положення «Про порядок створення та діяльності комісії з оцінки вартості майна, що підлягає передачі в оренду» від 17.09.2001 р. та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав на професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р., а саме відсутній звіт про оцінку орендованого майна, відсутнє його рецензування представниками комісії від регіонального відділення та акт оцінки, відтак вважає, що при укладенні спірного договору порушено вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України, та з врахуванням приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним.

Колегією Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що апелянт/позивач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці, є державна організація (установа, заклад) є юридичною особою, правонаступником Чернівецької КЕЧ району, ідентифікаційний код: 08179180, місцезнаходження: п. і. 58000, м. Чернівці, вул. Українська, 43, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 90/12 та Положенням про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці.

Відповідач: Мале приватне підприємство «Візаж» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 22848995, місцезнаходження: п. і. 58000, м. Чернівці, Шевченківський р-н. вул. Лесі Українки, буд. 6, кв. 4, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АА № 162732 (а. с. 19).

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим судом, відповідно до Розпорядження Начальника штабу Західного оперативного командування від 18.01.2005 р. № 6 «Про організацію роботи щодо розформування 29 гарнізонного Будинку офіцерів» та Наказу Командувача військ Західного оперативного командування від 19.05.2005 р. № 153 "Про заміну правонаступника 29 гарнізонного Будинку офіцерів", правонаступником визнано Чернівецьку квартирно-експлуатаційну частину району, згідно директиви Міністра оборони України від 20.04.2005р. переформована у КЕВ м. Чернівці (а. с. 29-30, 31).

07.05.1998 р. між Центром культури, просвіти та дозвілля Чернівецького гарнізону, правонаступником якого є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці (Позивач - у справі, Орендодавець - за договором) та Малим приватним підприємством «Візаж» (Відповідач - у справі, Орендар - за договором) було укладено Договір № 23 оренди нежитлових приміщень в центрі культури, просвіти та дозвілля Чернівецького гарнізону з додатками до нього, додатковими угодами та угодою про зміну та доповнення Договору (надалі за текстом - Договір) (а. с. 11-15, 16, 16/зворот, 17, 17/зворот, 18).

З вищенаведеного вбачається, що взаємовідносини між сторонами виникли до 01.01.2004 р. на підставі Договору № 23 оренди нежитлових приміщень в центрі культури, просвіти та дозвілля Чернівецького гарнізону від 07.05.1998 р., тому до спірних правовідносин належить застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 р. (які були чинними на момент укладення спірного Договору), а оскільки правовідносини між сторонами продовжують існувати на даний час - норми нового Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2004 р., відповідно до приписів частини 2 ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та частини 2 ст. 4 Розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України.

Договір оренди нежитлових приміщень від 07.05.2998 р. укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками обох сторін, їх підписи засвідчені печатками сторін (а.с. 15), що відповідає ст.ст. 42, 44, 153, 154 ЦК УРСР, за своєю правовою природою, основними та другорядними ознаками є договором майнового найму (оренди майна), які регулювалися на час укладення цього Договору нормами Глави 25 ЦК УРСР (ст.ст. 256 - 276) та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р.

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення загальною площею 145 кв. м за адресою м. Чернівці, пл. Театральна, 3.

Вищезазначені приміщення передаються для використання під перукарсько-косметологічний салон (п.1.2 Договору).

Права та обов'язки сторін визначено у розділі 2 Договору.

Об'єкт оренди: нежитлові приміщення загальною площею 145,0 м. кв. згідно п. 1.1. Договору, склад орендованого майна, його вартість, визначені у п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору.

Строк оренди за цим договором з моменту затвердження в УВР Зах. ОК (Договір затверджено Заступником командуючого Зах. ОК з виховної роботи - начальником управління виховної роботи Генерал-майором Л.Коберським - 07.05.1998 р. (а.с. 11) - 2 (два) роки по 07.05.2000 року (п. 3.4. Договору). Строк оренди був, за взаємною згодою сторін, неодноразово, продовжений на 3 (три) роки (п. 1 Додатку № 8 від 30.12.1998 р.) по 07.05.2003 р. (а.с. 16), по 07.05.2008 р. (Додаток № 10 від 01.11.2001 р.)(а.с. 17/зворот) та по 07.05.2018 р. (п. 1 Угоди про зміну та доповнення Договору від 21.02.2004 р.)(а.с. 18).

Розділом 4 Договору сторони визначили орендну плату.

Так, у п. 4.1. Договору передбачено, що орендна плата на « 07.05.1998 р.» згідно з цим договором визначена в сумі 3.127 грн. за 1 кв.м. та 453,45 грн. за перший місяць оренди (додаток № 4) з урахуванням ПДВ та встановили, що сума орендної плати підлягає коригуванню відповідно до індексу інфляції (п. 4.2. Договору). Зазначений пункт Договору був змінений сторонами, про що зазначено нижче у цій постанові.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за згодою сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом місяця.

На підставі Акту прийому-передачі перукарні в оренду від 19.03.1998 р., Орендодавець передав, а Орендар прийняв об'єкт оренди в найм, що підтверджується Актом прийому-передачі перукарні в оренду (а. с. 18/зворот).

Як зазначено вище у цій постанові, Додатком № 8 до цього Договору від 30.12.1998 р. сторони продовжили строк оренди на 3 роки з 07.05.98 р. п. 07.05.2003 р. (а.с. 16).

Додатковою угодою № 2 від 05.05.2000 р., зокрема, п. 3 Додаткової угоди (а.с. 16/зворот) сторони виклали п. 4.1. Договору у новій редакції, що орендна плата визначається на підставі Методики, затвердженої постановою КМ України від 04.10.95р. № 786 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами КМ України від 18.05.98 р. № 699 і від 19.01.2000 р. № 75) і складає за перукарсько-косметологічний салон - 254,59 грн., за стоматологічний кабінет - 137,82 грн. Разом - 392,41 грн. за перший базовий місяць (березень) з урахуванням ПДВ і перераховується Орендарем щомісячно, 70% - Орендодавцеві, 30% - до державного бюджету, не пізніше 20 числа наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Днем початку платежів є дата підписання Додаткової угоди. Сторони також зазначили, що платежі визначені у п. 4.1. належить сплачувати в повному обсязі (п. 2 Додаткової угоди № 2).

Пунктом 3 Додаткової угоди № 2 сторони погодили викласти у новій редакції п. 1.2. Договору, а саме, що названі в п. 1.1. Договору приміщення Орендодавець передає для використання під перукарсько-косметологічний салон - 133 кв.м., під стоматологічний кабінет -12 кв.м. Також сторони доповнили Договір пунктом 4.9. та змінили п. 7.3. Договору, яким надали право орендарю передавати орендоване майно в суборенду (а.с. 16/зворот-17).

Додатком № 10 від 01.11.2001 р. сторони змінили строк оренди та встановили його у 5 (п'ять) років з 07.05.2003 р. по 07.05.2008 р. (а. с. 17/зворот).

Угодою від 21.02.2004 р. про зміну та доповнення договору № 23 від 07.05.1998 р. оренди нежитлових приміщень, Сторони змінили строк оренди та визначили його «по 07 травня 2018 р.». Інші умови Договору № 23 - сторони залишили без змін (а.с. 18).

Місцевим судом встановлено, що вказані додатки та додаткові угоди до Договору № 23 від 07.05.1998 р. є чинними, дійсними, не скасованими, оскільки інших доказів сторонами не подано, та не заперечуються, що також підтверджується наявністю триваючих правовідносин між сторонами, відсутністю протягом більше 16 років будь-яких претензій до відповідача з боку позивача, регулярною та своєчасною сплатою орендних платежів.

Як вбачається з позовної заяви вимогою позивача є: визнати недійсним Договір № 23 оренди нежитлових приміщень в центрі культури, просвіти та дозвілля Чернівецького гарнізону від 07.05.1998 р. (п. 2 прохальної частини позову).

Статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, яка діяла на момент укладення спірного Договору, визначено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Пунктом 5.1 Договору № 23 оренди нежитлових приміщень в центрі культури, просвіти та дозвілля Чернівецького гарнізону від 07.05.1998 р. сторони передбачили, що умови Договору зберігають силу протягом строку дії Договору та у випадках, коли після укладення законодавством України встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Також вимоги п. 3 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначають, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Статтею 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання тексту сторонами.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції від 23.12.1997 р., чинній на момент укладення договору), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області надано дозвіл Начальнику Центру культури просвіти і дозвілля Чернівецького гарнізону на укладення Договору оренди приміщення «Перукарні» загальною площею 145 кв. м з МПП «Візаж» № 851-77/08 від 05.05.1998 р. (а. с. 26).

Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги, апелянт/позивач обґрунтовує свою позицію тим, що при укладенні оскаржуваного Договору не було дотримано вимог Положення «Про порядок створення та діяльності комісії з оцінки вартості майна, що підлягає передачі в оренду» від 17.09.2001 р., Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» від 21.09.1999 р., Закону України «Про оцінку майна, майнових прав на професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р., оскільки відсутній звіт про оцінку орендного майна, відсутнє його рецензування представниками комісії від регіонального відділення та акт оцінки.

Однак такі твердження Апелянта/позивача не відповідають фактичним обставинам справи, так як Договір оренди був укладений після проведеної оцінки об'єкта оренди, як це передбачено ст. 11 Законом України «Про оренду державного та комунального майна», про що свідчить Звіт про експертну оцінку вартості перукарні, яка розташована в частині приміщень 1 поверху та антресолі в Будинку офіцерів в м. Чернівці на Театральній площі, 3, який складено 02.02.1998 р., за яким, «Замовником» виступав: Центр культури, просвіти та дозвілля Чернівецького гарнізону, «Виконавцем»: Чернівецьке державне обласним бюро термічної інвентаризації. З зазначеного Звіту вбачається, що метою проведення експертної оцінки є визначення ринкової вартості об'єкта для обчислення ставки орендної плати та встановлено, що ринкова вартість об'єкта становить 89348 грн. (без урахування ПДВ) (а. с. 48-49).

На титульній сторінці Звіту вказано, що Генеральна угода про виконання послуг під час приватизації з ФДМУ від 26 серпня 1997 р.

Слід зазначити, що Положення «Про порядок створення та діяльності комісії з оцінки вартості майна, що підлягає передачі в оренду», Закон України «Про господарську діяльність у Збройних силах України», Закон України «Про оцінку майна, майнових прав на професійну оціночну діяльність в Україні», на які посилається Апелянт, прийняті значно пізніше ніж укладений оскаржуваний Договір і не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, дослідивши спірний договір, місцевий суд дійшов до вірного висновку, що даний Договір містить усі істотні умови, та повністю відповідає вимогам закону, які існували на день його укладення, а посилання Апелянта/позивача на нормативно-правові акти, які були прийняті після укладення спірного Договору, не можуть братись до уваги оскільки закон зворотної дії в часі не має.

Такий висновок повністю кореспондується із ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічним чином трактується ця обставина також і абзацом 4 пункту 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у відповідності з яким, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовується до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Правова позиція щодо дії законів та нормативно-правових актів в часі викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, постанові Верховного Суду України від 05.06.2007р. по справі № 16/3420, постановах ВГС України по справі № 5015/3463/12, від 01.11.2005 р. № 14/130.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в місцевому господарському суді, представником відповідача подано заяву щодо застосування строків позовної давності (а. с. 33), однак колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК УРСР в редакції 1963 р., загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Аналогічна норма міститься в ст. 267 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.204 р. При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п.2.2 постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013).

У зв'язку із вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання недійсним Договору № 23 оренди нежитлових приміщень в центрі культури, просвіти та дозвілля Чернівецького гарнізону від 07.05.1998 р. (п. 2 прохальної частини позову), відтак правомірно відмовив Позивачу у задоволенні позову.

Інші доводи наведені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, так як вони не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, рішення господарського суду Чернівецької області від 11.09.2014 року у справі № 926/1129/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника/позивача у даній справі.

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 43, 44, 49, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 11.09.2014 року у справі № 926/1129/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Чернівецької області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

В судовому засіданні 29.10.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 03.11.2014р.