Постанова

від 29.10.2014 по справі 909/769/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2014 р. Справа № 909/769/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Матущака О.І.

Скрипчук О.С.

при секретарі Довгополові А.О.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ві-Груп" б/н від 28.08.2014р. (вх. № ЛАГС 01-05/4230/14 від 08.09.2014р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.08.2014 року

у справі № 909/769/14 (суддя - Калашник В.О.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Івано-Франківськ

до відповідача: ТОВ "Ві-Груп", м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 105 та укладеному в її межах Кредитному договору № 010/14-10-808 G105 від 01.11.07р. в сумі 849 395, 85 грн.

За участю представників:

від позивача: Непорадна Т.В., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився (належним чином повідомлений).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду справи викладені в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2014р.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.08.2014 року у цій справі (суддя - Калашник В.О.) позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено та стягнуто з ТОВ «Ві-Груп» на користь позивача - 849 395, 85 грн. кредитної заборгованості, з яких 548 000 грн. основної заборгованості по кредиту, 206071, 67 - заборгованість по відсотках, 95 324, 18 грн. - пеня, а також 16 987, 92 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, відповідачем належним чином не виконані умови кредитного договору № 010/14-10-808 G105 від 01.11.2007р., зокрема, не проведено своєчасної сплати кредиту та процентів за його користування. Такі обставини справи відповідно до вимог ст. 509, 526, 1049 Цивільного кодексу України, є підставою для задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості згідно вказаного договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. На думку апелянта, місцевим судом повно та об'єктивно не досліджено всіх обставин справи та не взято до уваги заперечення на позовну заяву, у якій, зокрема ним зазначається, що Львівським апеляційним господарським судом розглядається справа з тих же підстав з того ж предмету і між тими сторонами. На думку апелянта, суд першої інстанції повинен був залишити позов без розгляду, однак, попри це, оскільки, ним взято до уваги лише викладене ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у позовній заяві, то суд зробив висновок про підставність задоволення таких. Такі обставини сторона вважає достатніми для скасування рішення суду першої інстанції і винесення окремої ухвали на адресу банку щодо зловживання ним своїми процесуальними правами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач доводи апеляційної скарги заперечив, зазначаючи, що предметом позову у справі № 5010/875/2012-18/41 Господарського суду Івано-Франківської області є вимога до суду про звернення стягнення на нерухоме майно за договором іпотеки від 28.12.2006р. №Д-1834 шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною - 1 508 732 грн. Провадження у цій справі зупинено Львівським апеляційним господарським судом у зв'язку із призначеною експертизою. По даній справі предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/14-10-808 G105 від 01.11.2007р. Оскільки, кредитне зобов'язання за договором кредиту ТзОВ «Ві-Груп» не виконано, то позовні вимоги судом задоволено підставно.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представника позивача, дослідивши фактичні обставини у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, керуючись при цьому, наступними обставинами та такими мотивами.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2006р. між АТ " Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції АТ " Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Ві - Груп" укладено генеральну кредитну угоду № 105, відповідно до п.1.1. якої позивач зобов'язувався надавати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, які є його невід'ємними частинами, з загальним розміром позичкової заборгованості в сумі не більше 1 000000, 00 грн.. Термін дії даного договору визначено до 26.12.2013р.

В подальшому, 01.11.2007р. межах та на умовах зазначеної вище генеральної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", як кредитором, та ТОВ "Ві - Груп", як позичальником, укладено кредитний договір №010/14-10-808 G105, згідно п. 1.1. якого, кредитор відкрив позичальнику відновлювальну (револьверну) кредитну лінію («кредит») в сумі 800000,00 грн., яку позичальник повинен повернути по 31.10.2013р. За користуванням кредитом позичальник сплачує кредитору 12, 5 % річних (п. 1.3. Договору).

З умов кредитного договору вбачається, що кредит повинен використовуватись на зазначені у договорі цілі та те, що позичальник в строки, передбачені цим договором повинен забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків позивача, викликаних неналежним виконанням цього Договору (п. 6.1.).

Крім того, умовами зазначеного договору кредиту визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договором, на залишок фактичної заборгованості за кредитом з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту кредитору (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту). При розрахунку процентів день надання кредиту та день погашення заборгованості за кредитом вважаються одним днем.

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом по договору здійснюється щомісяця за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році (п. 3.5. Договору).

Згідно п. 3.6 кредитного договору, відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом на рахунок нарахованих процентів, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту - не пізніше дня такого погашення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З меморіального ордеру № TR01071-10-808GI від 06.11.2007р. вбачається, що позивачем зобов'язання згідно зазначеного вище кредитного договору виконані, зокрема, перераховано відповідачу визначену договором суму коштів в розмірі 800000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № ТR010/14-10-808G1 від 06.11.2007р.

З умов ст. 530 ЦК України вбачається, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановленим договором або законом.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач належним чином виконував умови кредитного договору та своєчасно здійснював сплату кредиту та процентів за його використання, що і зумовило наявність заборгованості перед позивачем.

З поданого позивачем розрахунку заборгованості по кредиту і відсотках вбачається, що загальна сума заборгованості ТзОВ «Ві-Груп» перед банком станом на 20.06.2014р. становить 548 000, 00 грн., заборгованість за відсотками - 206 071, 67 грн..

Пунктами 7.2, 7.3 кредитного договору визначено, що кредитор має право у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту, прострочення сплати процентів по ньому, порушення інших умов договору, стягувати з позичальника пеню, неустойку, штрафи, передбачені ст. 10 договору, вимагати відшкодування витрат та збитків.

Згідно ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.2 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, передбачених договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

З наведених вище положень умов договору та норм чинного законодавства вбачається, що позивачем відповідачу, з врахуванням здійснених проплат по періодах відповідно до вимог ст. 232 ГК України, правомірно нарахована пеня по тілу кредиту та по відсотках згідно кредитного договору, загальний розмір якої становить 95324, 18 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості (що є ціною позову) ТзОВ «Ві-Груп» перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 010/14-10-808 G105 від 01.11.2007р. складає 849395,85грн.

Відповідач визначеної позивачем суми заборгованості (з врахуванням основного боргу, заборгованості по відсотках та пені) не заперечує, зазначає лише, що предметом розгляду у справі № 5010/875/2012-18/41 за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль в особі його Івано-Франківської обласної дирекції до ТзОВ "Ві-Груп" про звернення стягнення на нерухоме майно, звернуто стягнення на майно, що було предметом іпотеки за договором іпотеки від 28.12.2006р. № Д-1834 на загальну суму 575 206, 19 грн., який укладено в рахунок погашення заборгованості за генеральною кредитною угодою № 105 та укладеному в її межах кредитному договору № 010/14-10-808 G 105 від 27.11.2007р. в сумі 575206,19 грн., таким чином, оскільки, предмет спору та сторни у справах співпадають, апелянт вважає, що позовна заява ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі п. 2 ст. 81 ГПК України має бути залишена без розгляду.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Частина 1 статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 цього ж кодексу містить положення, згідно якого зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Іпотекою, згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку", є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду тощо.

Таким чином, наявність судового рішення про звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на звернення до суду з позовом про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена, що має місце в даному випадку.

Враховуючи положення ст. 49 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.08.2014р. у справі №909/769/14 без змін.

2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ві-Груп».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.11.2014 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Матущак О.І.

Скрипчук О.С.