Ухвала

від 09.09.2014 по справі 804/9092/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2014 рокусправа № 804/9092/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Матвєєва М.О. (дов від 27.05.2014)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року

у справі № 804/9092/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецавтоматика»

до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у дніпропетровській області

про визнання незаконними дії та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2013 №0000852210,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промспецавтоматика» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати незаконними дії Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України (далі - Криворізька північна МДПІ) по викладенню в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промспецавтоматика» № 97/222/24612966 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Теплосервіс Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 33249256) за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 31.03.2010 року по 31.03.2010 року, з 01.06.2010 року по 30.09.2010 року висновків про завищення податкових зобов'язань на загальну суму - 31 566, 70 грн., в тому числі податку на додану вартість - 6 313, 34 грн., завищення податкового кредиту на загальну суму - 461 382, 35 грн., в тому числі податку на додану вартість - 92 276, 47 грн., в тому числі: за червень 2010 року - на суму 68 149, 15 грн., в тому числі податку на додану вартість - 13 629, 83 грн., серпень 2010 року - на суму 167 309, 15 грн., в тому числі податку на додану вартість - 33 461, 83 грн., фіктивності укладених угод між ТОВ «Промспецавтоматика» та ТОВ «Теплосервіс Плюс»;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної МДПІ №0000852210 від 03.06.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі - 132516 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі - 88344 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 44172 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки податковою не враховані приписи діючого законодавства, проігноровано зміст та перелік наданих до перевірки первинних та бухгалтерських документів, що спричинило викладення в акті по суті невірних висновків. Також зазначає, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними та фіктивними правочини.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено частково:

- скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької північної МДПІ №0000852210 від 03.06.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі - 132 516 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі - 88 344 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 44 172 грн.);

- в решті позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано наявністю належним чином оформленої первинної документації позивача, яка підтверджує реальність здійснених господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту. Відмова у задоволенні позовних вимог стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки та складання акту перевірки мотивована безпідставністю даних вимог, оскільки перевірка проведена з дотримання законодавчо визначеної процедури, а висновки акту перевірки не порушують прав та законних інтересів позивача, тому не є предметом судового оскарження.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (яка є правонаступником Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 у даній справі) подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову суду від 11 вересня 2013 року та винести нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що роботи ТОВ «Теплосервіс Плюс» на користь позивача не були проведені, що свідчить про відсутність об'єкту оподаткування та нікчемність правочину, та, як наслідок, правомірне збільшення податковим органом грошового зобов'язання з ПДВ.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

ТОВ «Промспецавтоматика» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Криворізькою північною МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промспецавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Теплосервіс плюс» за період з 01.04.2008 по 31.12.2008 , з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 01.06.2010 по 30.09.2010, за результатами якої складений акт від 25.04.2013 № 97/222/24612966 (т.1 а. с.45-84).

В ході перевірки встановлено порушення підприємством п.1.4 ст.1, п.3.1 ст.3, п.6.4 ст.6, п.6.5 мст.6, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Паро податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198, п.198.2, п.198.3 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання на загальну суму 31566,70 грн., в т.ч. ПДВ - 6313,34 грн., завищено податковий кредит на загальну суму 461382,35 грн. , в т.ч. ПДВ - 92276,47 грн., в результаті чого донараховано ПДВ на суму 85963,13 грн.

На підставі акту перевірки від 25.04.2013 та з урахуванням результатів розгляду заперечень на акт перевірки (відповідь від 30.05.2013 № 7435/10/222 - т.1 а.с.107) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000852210 від 03.06.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі - 132516 грн. (в тому числі за основним платежем - 88344 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 44172 грн.).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Спірн між сторонами виник з приводу висновків відповідача про неправомірність формування податкового кредиту товариства за рахунок ПДВ, сплаченого у вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Теплосервіс плюс» згідно нікчемних правочинів, і про заниження в зв'язку з цим податку на додану вартість.

Частиною 2 статті 5 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (чинний в редакції станом на 2009-2010 р.р.) та норми Податкового кодексу України, виходячи з того, що перевірка позивача податковим органом здійснена у квітні 2013 року.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР, який діяв на час здійснення позивачем спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт, послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, за тих умов, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

До висновків про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України податковий орган дійшов на підставі дослідження:

- акту перевірки № 2572/22-5/33249256 від 31.08.2012 по ТОВ «Теплосервіс Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи 33249256) за період з 01.06.2008 р. по 30.06.2010 р., отриманий у ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська (т.1, а. с.63-77);

- вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26.05.2011 р., отриманий - 14.03.2012 р., постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 21.11.2011 р.;

- інформації комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби.

При цьому, в акті перевірки від 25.04.2013 зазначено, що первинна бухгалтерська документація позивача не досліджувалась відповідачем в зв'язку зі знищенням таких документів з огляду на строки зберігання документів (документи про фінансово-господарську діяльність ТОВ «Промспецавтоматика» за період з 2004 року по 2009 рік знищено згідно Акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду № 1 від 12.02.2013), а також в зв'язку з крадіжкою (частину документів по взаємовідносинам з ТОВ «Теплосервіс Плюс» викрадено, що підтверджується постановою про відмову в порушені кримінальної справи Жовтневого районного РВ КМУ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області від 21.11.2011), що не заперечується сторонами у справі.

В акті перевірки № 2572/22-5/33249256 від 31.08.2012 встановлено порушення ТОВ «Теплосервіс Плюс» ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Теплосервіс Плюс» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), та те, що товари (роботи, послуги) по вказаних правочинах не були передані, узв'язку з чим податківцями зроблено висновок про нікчемність правочинів ТОВ «Теплосервіс Плюс» (т.1, а. с.71).

Такі висновки мали місце з огляду на наявність вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26.05.2011, відсутність ТОВ «Теплосервіс Плюс» за зареєстрованим місцезнаходженням, встановлену відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання тощо, недекларування податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з травня 2011 року по червень 2012 року (т.1, а. с.70).

Разом з тим. з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Щодо посилання податкового органу на ненадання позивачем необхідних первинних документів за перевіряємий період, а саме: з 01.04.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 01.06.2010 по 30.09.2010 з огляду на обставини, що склались, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом, запити про надання необхідних відомостей та первинних документів надсилались відповідачем до початку проведення перевірки позивача.

Стосовно подання необхідних документів в ході перевірки, п.85.2 ст.85 ПК України встановлений обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. За вказаною нормою такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За правилами п.п.85.6 -85.7 ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити в акті перевірки перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Судом встановлено, що складений відповідачем акт перевірки від 25.04.2013 № 97/222/24612966 відповідної інформації щодо витребування у позивача при проведенні перевірки первинних та інших документів, пов'язаних з предметом перевірки, та відмови позивача надати ці документи, не містить.

Одночасно посилання відповідача на відсутність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, спростовуються наявними в матеріалах справи документами, які правомірно прийняті судом першої інстанції в якості доказів у справі.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надано суду першої інстанції копії первинної документації за періоди, в яких Криворізькою північною МДПІ були виявлені порушення вимог чинного законодавства - з 01.07.2010 по 30.09.2010.

З наданих позивачем копій документів вбачається, що у період, який перевірявся, між ТОВ «Промспецавтоматика» та ТОВ «Теплосервіс Плюс» були укладені наступні правочини, а саме: договори та контракти на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті - предметом договорів було доручення ТОВ «Промспецавтоматика» (замовник) та виконання ТОВ «Теплосервіс Плюс» (виконавець) будівельно-монтажних робіт на об'єктах виробництва ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; між ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ТОВ «Промспецавтоматика» - контракти на виконання проектних, будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт на об'єкті - основою контракту було виконання ТОВ «Промспецавтоматика» (підрядник) у межах договірної ціни власними силами проектних, будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт на об'єкті: «Установка автоматичного пожежогасіння в масло підвалі № 4 МС-250-5» у повному обсязі основних та супутніх робіт згідно відомостей обсягів робіт.

Про підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Теплосервіс Плюс» за період червень, серпень, вересень 2010 року свідчать: копії договорів на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті, контракту на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті, додатків до них, рахунків-фактур, податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, договірних цін, актів приймання виконаних підрядних робіт у двосторонньому порядку, розрахунку загальновиробничих витрат до акту, відомостей ресурсів, акту на використані при ремонті матеріали замовника ТОВ «Промспецавтоматика» для виконання ремонтних робіт;

Про підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Теплосервіс Плюс» та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за період червень, серпень, вересень 2010 року свідчать: копії контрактів на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті, контрактів на виконання проектних, будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт на об'єкті, додатків до них, відомостей обсягів робіт на виконання робіт по об'єкту, розрахунків вартості робіт по об'єкту, графіків виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті, відомостей матеріальних ресурсів для виконання робіт на об'єкті, рахунків-фактур, розпорядження про призначення відповідального за ефективності СУОТ та ПБ підрядних організацій, які працюють на об'єктах цеху, податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, договірних цін, актів приймання виконаних підрядних робіт у двосторонньому порядку, відомостей ресурсів, розрахунків загальновиробничих витрат до акту, розрахунків до акту, специфікацій.

Перелічені вище документи, якими позивач підтверджує виконання укладених з ТОВ «Теплосервіс Плюс» договорів, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Теплосервіс Плюс» у відповідності до вимог Закону № 168/97-ВР.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з виконання робіт в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

Отже наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Теплосервіс Плюс».

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів контрагент позивача - ТОВ «Теплосервіс Плюс» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з виконання будівельно-монтажних робіт не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з виконання робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаних вище договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем з ТОВ «Теплосервіс Плюс» договори не містить умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ «Теплосервіс Плюс», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Тим більш, що матеріали справи свідчать про те, що взаємовідносини ТОВ «Промспецавтоматика» та ТОВ «Теплосервіс Плюс» за період, який перевірявся, вже були предметом перевірок органами ДПС, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів відповідних перевірок, а саме:

- акту № 102/231/24612966 від 15.12.2009 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Промспецавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2009 (т.1, а. с. 86-94);

- акту № 7/231/24612966 від 25.01.2011 про результати планової виїзної перевірки

ТОВ «Промспецавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010;

- акту № 33/222/25612966 від 04.04.2012 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Промспецавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 (т.1, а. с.95-100).

За результатами даних актів податковим органом не виявлено розбіжностей між показниками фінансової звітності ТОВ «Промспецавтоматика» та ТОВ «Теплосервіс Плюс».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік, що свідчить про неправомірність позиції відповідача щодо незаконності віднесення товариством сум ПДВ по операціях з вказаним контрагентом, до складу податкового кредиту, що, в свою чергу, зумовлює безпідставність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо баз автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, дані яких були підставою для висновків за актом перевірки від 25.04.2013, колегія суддів зазначає, що ці дані не можуть нести для суду доказового значення щодо показників податкової звітності, оскільки по-перше, зазначена база створена для службового користування податковими органами, а по-друге її дані формуються не лише на підставі податкової звітності, але й на підставі висновків актів перевірок, тож показники податкової звітності і дані системи співставлення можуть не відповідати один одному. Крім того, навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом.

Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом, як і недекларування податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентом позивача у періодах, не охоплених перевіркою, не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Щодо вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26.05.2011, за обвинуваченням ОСОБА_2, якою підтверджується факт здійсненням останньою фіктивного підприємництва шляхом придбання суб'єктів підприємницької діяльності (у т. ч. і ТОВ «Теплосервіс Плюс») без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю (т.1, а.с.67), колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч.4 ст.72 КАС України обов'язковими такі вироки суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, будуть лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

По-перше, зазначена постанова не може бути доказом незаконності дій позивача та нереальності поставок за взаємовідносинами з ТОВ «Теплосервіс Плюс», оскільки позивач не виступав учасником відносин, що досліджувались у вказаній кримінальній справі.

По-друге, зазначаючи про не спрямованість на реальне настання правових наслідків правочинів позивача з ТОВ «Теплосервіс Плюс» з огляду на такий вирок, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Також колегія суддів бере до уваги, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем як отримувачем товарів (робіт) виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах, отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно , оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької північної МДПІ №0000852210 від 03.06.2013.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі № 804/9092/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко