Ухвала

від 09.10.2014 по справі 804/8048/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2014 рокусправа № 804/8048/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі №804/8048/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічний центр „Промислове обладнання та технології" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-технічний центр „Промислове обладнання та технології" (далі за текстом - ТОВ НТЦ „Промислове обладнання та технології") звернулось до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.06.2013 року № 0000612201 та № 0000622201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.06.2013 року: №0000612201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю науково-технічний центр „Промислове обладнання та технології" збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму - 90 909, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі - 22 727, 25 грн.; № 0000622201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю науково-технічному центру „Промислове обладнання та технології" збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму - 86 580, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі - 21 645, 03 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 11.04.2013 року по 17.04.2013 року на підставі повідомлення № 51/221/04 від 11.04.2013 року, згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 108 від 11.03.2013 року Новомосковською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НТЦ „Промислове обладнання та технології" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ „Ангстрем Континенталь" за період квітень-листопад 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.04.2013 року №151/221/36181730, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено розмір податкового кредиту на суму - податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 30.11.2012 року на загальну суму - 86 580, 05 грн., порушено вимоги п. 138.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства у 2-4 кварталах 2012 року на 90 909, 00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 05.06.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000612201, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму - 90 909, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі - 22 727, 25 грн.; № 0000622201, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму - 86 580, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі - 21 645, 03 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення контролюючим органом позивачу податкових зобов'язань стало здійснене ним, на думку податкового органу, порушення податкового законодавства у частині включення до складу валових витрат та податкового кредиту операцій з придбання товарів та послуг по взаємовідносинах з контрагентами за правочинами, які є нікчемними, з огляду на відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 роках.

Крім того, в акті перевірки відповідач вказує на те, що первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ НТЦ „Промислове обладнання та технології", зокрема, товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товару, путьових листів, договорів, шляхових листів, накладних від контрагента - ТОВ „Ангстрем Континенталь" до ТОВ НТЦ „Промислове обладнання та технології", тощо в ході перевірки позивачем надано не було. Тому, відповідач заключає, що відсутність факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені висновки податкової інспекції передчасними та помилковими зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 17.04.2012 року між ТОВ НТЦ „Промислове обладнання та технології" та ТОВ „Ангстрем Континенталь" укладено договір поставки, згідно умов якого ТОВ „Ангстрем Континенталь" зобов'язався поставити товар, а ТОВ НТЦ „Промислове обладнання та технології" прийняти його та оплатити, у відповідності до специфікації. Оплата товару здійснювалась відповідно до рахунків, виписаних ТОВ „Ангстрем Континенталь" на умовах СРТ - „фрахт/перевезення" шляхом передання товару перевізнику, призначеному ним самим.

Так, судом встановлено, що поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом ТОВ НТЦ „Промислове обладнання та технології", адже у ТОВ „Ангстрем Континенталь" була відсутня можливість виконати умови договору.

На підтвердження реальності проведеної господарської операції позивачем були надані суду копії відповідних первинних документів, а саме: договору, податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунків-фактури, платіжних доручень, договір оренди автомобіля, товарно-транспортних накладних, подорожні листи, накладні-вимоги.

Отримані товари, відповідно до умов вказаного договору було використано у власній господарській діяльності позивача, а саме для виробництва продукції.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

У відповідності до п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Так, згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (у відповідній чинній редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 13 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції було досліджено первинні документи (договір, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, платіжні доручення, договір оренди автомобіля, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, накладні-вимоги), встановлено використання у господарській діяльності товариства придбаних товарів, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на ненадання належних документів на підтвердження транспортування товару за укладеною угодою, виходячи з того що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за вказаним договором і факт використання придбаного товару (послуг) у господарській діяльності позивача.

Положеннями ст. 48 Закону України „Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року за № 2344-III (у відповідній чинній редакції) визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Так, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначена норма Закону України „Про автомобільний транспорт" не передбачає обов'язкової вимоги про наявність товарно-транспортної накладної на підтвердження фактичного транспортування вантажу, а передбачає альтернативу такої, вказуючи на інший визначений законодавством документ на вантаж. Так, зокрема, підтвердженням реальності поставки товару для власних потреб за укладеними угодами поставок є видаткові накладні, якими фіксується найменування поставленого товару, його одиниця, кількість, ціна, відмітка про передання та отримання такого постачальником та отримувачем. Копії таких видаткових накладних є наявними в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі №804/8048/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров