Ухвала

від 02.10.2014 по справі 808/7888/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2014 рокусправа № 808/7888/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року

у справі за позовом Приватного підприємства "МЕТАЛМЕБ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство "МЕТАЛМЕБ" звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - податкового органу про скасування податкового повідомлення-рішення. Просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 02.09.2013 №0002112212 на загальну суму 14325,75грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що усі господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентами, мають дійсний економічний смисл, направлені на реальне настання дійсних економічних наслідків, відповідають нормам чинного законодавства та підкріплені належними первинними документами, які і покладені в основу бухгалтерського обліку та податкових звітів. До того ж, органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 27.05.2013 року №0001052212.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що господарські операції, укладені між позивачем та його контрагентами, на підставі яких сформовано податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств, фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відповідачем не доведено у суді, не надано до суду жодного доказу того, що безпосередні контрагенти позивача ПП «Геліос-Д», ТОВ «АМБ Інвест», ТОВ «Шоковіта», які видали податкові накладні, на момент вчинення відповідних господарських операцій не були зареєстровані як: суб'єкти підприємницької діяльності; як платники податку на додану вартість. З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано в суді факт реальності господарських операцій. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що податковий кредит та валові витрати позивача, сформовані за рахунок контрагентів, проведено на підставі угод, здійснених без мети реального здійснення господарських операцій. Отже, такі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому, є нікчемними. Крім того, позивачем не надано пояснень щодо економічної доцільності отриманих послуг. Таким чином, висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та правомірним.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, про день та час судового засідання повідомлені належним чином. Представником позивача надано до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи без його участі. В силу ч.1 ст.41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом з 16.04.2013 по 23.04.2013 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «МЕТАЛМЕБ» з питання дотримання вимог діючого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Геліос-Д», ТОВ «АМБ Інвест», ТОВ «Шоковіта» за період 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 29.04.2013 №632/22-12/33527814 (а.с.7-30).

Перевіркою встановлені порушення:

- пп.5.2.1. п.5.2. та пп.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, та п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88 внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7675,00 грн. у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 7656,00 грн.;

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп..134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88, внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 5894 грн., у тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 3169,00 грн., за 2012 рік в сумі 5894, 00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки 27 травня 2013 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001052212 (а.с.31), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 15043,50 грн., з яких 13569,00 грн. за основним платежем, та 1474,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Конституції України, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

В описовій частині акта перевірки зазначено, що порушення вказані в акті є наслідком безтоварних взаємовідносин з ПП «Геліос-Д», ТОВ «АМБ Інвест», ТОВ «Шоковіта» за період 01.01.2011 по 31.12.2012.

Натомість, згідно матеріалів справи між позивачем, ПП «МЕТАЛМЕБ» (покупець), та ПП «Геліос-Д» (продавець) 05.01.2011 укладено Договір №050111-3 (а.с.126), відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити на підставі цього договору товар у кількості та за ціною відповідно до виставлених рахунків. На підставі Договору №050111-3 від 05.01.2011 ПП «Геліос-Д» надавало ПП «МЕТАЛМЕБ» транспортні послуги, послуги зі зборки картотек, а також поставляло товар.

Позивач також мав господарські взаємовідносини з ТОВ «АМБ Інвест», оформлені Договором від 05.01.2011 №050111-2 (а.с.58). Відповідно до умов вказаного договору ПП «МЕТАЛМЕБ» є замовником, а ТОВ «АМБ Інвест» виконавцем. Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): встановлення металевих протиударних вхідних дверей, сейфів, зборку металевих меблів, в строк з 05.01.2011 до 31.12.2011. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду згідно виписаних рахунків-фактур, підписаних заявок, безготівкою за домовленістю.

Підприємство «МЕТАЛМЕБ» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Шоковіта». В матеріалах адміністративної справи наявний Договір від 01.08.2012 №010812-01, відповідно до якого ТОВ «Шоковіта» продавець продає, а ПП «МЕТАЛМЕБ» зобов'язується прийняти та оплатити на підставі цього договору товар у кількості та за ціною відповідно до виставлених рахунків (а.с.87). Також, між ПП «МЕТАЛМЕБ» (замовник) та ТОВ «Шоковіта» (виконавець) 01.08.2012 укладено Договір про надання послуг №08-1 (а.с.87), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): встановлення металевих протиударних вхідних дверей, сейфів, зборку металевих меблів. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду згідно виписаних рахунків-фактур, підписаних заявок, без готівкою за домовленістю. На виконання вищевказаних договорів ТОВ «Шоковіта» поставляло на користь ПП «МЕТАЛМЕБ» товар, виконувало роботи.

Матеріали справи містять договори поставки, укладені між позивачем та його контрагентами, податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, заявки на доставку вантажу перевізником, докази сплати за договором, що підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами. Податкові накладні містять всі необхідні реквізити.

Всі зазначені документи були надані підприємством «МЕТАЛМЕБ» до перевірки, що зазначено в акті перевірки.

Контрагенти позивача ПП «Геліос-Д», ТОВ «АМБ Інвест», ТОВ «Шоковіта», які видали податкові накладні, на момент вчинення відповідних господарських операцій були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності; як платники податку на додану вартість.

За приписами пп.134.1.1-134.1.2 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Як зазначено у п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №334/94-ВР) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, судом першої інстанції правильно зроблено висновок про доведення фактичного здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "МЕТАЛМЕБ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна