Постанова

від 28.10.2014 по справі 826/14528/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/380

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

28 жовтня 2014 року 09:00 № 826/14528/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САПФІР-2003" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САПФІР-2003" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2014 № 0028211501.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14528/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 23.10.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 23.10.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі ст. 76, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ "САПФІР-2003" (код ЄДРПОУ 32304567), за результатом якої складено акт перевірки від 22.05.2014 № 4134/26-51-15-01-11 (т. 1, а.с. 13).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в березні 2014 році на загальну суму 50 000,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 22.05.2014 № 4134/26-51-15-01-11 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 06.06.2014:

- № 0028211501, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 62500,00 грн., з якої: за основним платежем - 50000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1250,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, а.с. 54).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало включення ТОВ "САПФІР-2003" до складу податкового кредиту податкову накладну № 4 від 13.03.2014 на суму 50 000,00 грн., виписану ТОВ "БІЗОН ГРУП", яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, ТОВ "САПФІР-2003" не погоджується з висновками перевірки та прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 06.06.2014 № 0028211501, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "САПФІР-2003" та ТОВ "БІЗОН ГРУП" (постачальник) було укладено договір поставки № 13/03-1 від 13.03.2014 (т. 1, а.с. 7-9).

Згідно до умов даного договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну суму.

На підтвердження реальності господарської операції за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копію податкової накладної № 4 від 13.03.2014 виписану ТОВ "БІЗОН ГРУП" на суму ПДВ 50 000,00 грн. (т. 1, а.с. 10) та копії платіжних доручень (т. 1, а.с. 11-12).

Проте, як вбачається з акту перевірки, податкова накладна № 4 від 13.03.2014, виписана ТОВ "БІЗОН ГРУП" на суму ПДВ 50 000,00 грн., яка дає ТОВ "САПФІР-2003" право на формування податкового кредиту не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, як вбачається з квитанції № 1, ТОВ "БІЗОН ГРУП" було подано до податкового органу для реєстрації податкову накладну № 3 від 13.03.2014 (т. 1, а.с. 19).

Крім цього, згідно листа позивача, отриманого 04.07.2014 ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, ТОВ "САПФІР-2003" зазначає, що податкові накладні, включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних в березні 2014 року є помилковими , а тому 28.05.2014 позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням помилок (т. 1, а.с. 17).

Проте, як підтверджується матеріалами справи, позивачем було надано суду завірену директором ТОВ "САПФІР-2003" Гордіною В.В. копію податкової накладної № 4 від 13.03.2014, виписану ТОВ "БІЗОН ГРУП" на суму ПДВ 50 000,00 грн. (т. 1, а.с. 10).

Відтак, суд ставить під сумнів податкову накладна № 4 від 13.03.2014, оскільки, позивач в листі до відповідача зазначає, що дана податкова накладна була помилково включена до податкового кредиту, в т.ч. надає її суду як підставу для правомірності формування податкового кредиту.

Крім того, як вбачається із заперечень відповідача (т. 1, а.с. 51), податковий орган не заперечує, що ТОВ "САПФІР-2003" було подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за березень 2014 року № 9030605949 від 28.05.2014 і року та додаток 5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) № 9030605947 від 28.05.2014 р.

Проте, відповідач зазначає, що в ході камеральної перевірки поданого уточнюючого розрахунку було з'ясовано, що платник зменшує податковий кредит на суму ПДВ 50000,00 грн., та одночасно зменшує податкові зобов'язання на 55000,00 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що у зв'язку з самостійним виправленням помилок за березень 2014 року № 9030605949 від 28.05.2014 року, та додатки до неї, які відповідно до п. 50.2 ст. 50 ПК України подані із порушенням, а саме: платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

У зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку, що у вищезазначеному уточнюючому розрахунку здійснюється мaнiпyлювaння показниками податкової звітності.

Крім того, за змістом п. 1 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 14 січня 2014 року № 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 р. за № 185/24962, який набрав чинності з 01.03.2014 (далі - Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 8 Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України;

порушення порядку заповнення податкової накладної;

складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Крім цього, відповідно до п. 9 Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача цих товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "САПФІР-2003" не подавало до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві разом із податковою декларацією з ПДВ за березень 2014 року заяву із скаргою ТОВ "БІЗОН ГРУП", в порядку п. 201.10 ст. 201 ПК України, для включення суми податку в розмірі 50 000,00 грн. до складу податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ТОВ "САПФІР-2003" було відображено право на податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року від 22.04.2014 № 9022582192 на підставі податкової накладної № 4 від 13.03.2014, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (акт перевірки), оскільки, ТОВ "БІЗОН ГРУП" 27.03.2014 зареєструвало податкову накладну № 3 від 13.03.2014.

У ході розгляду справи встановлено, що податкова накладна, виписана ТОВ "БІЗОН ГРУП" 13.03.2014 № 4 , яка стала підставою для формування ТОВ "САПФІР-2003" податкового кредиту, не можна вважати належно оформленою та підписаною повноважною особою звітним документом, який посвідчує факт придбання товарів, а тому віднесення відображеної у ній суми ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, оскільки, позивач в листі до відповідача спростовує факт існування вищевказаної податкової накладної, вказуючи про помилковість включення її до ПДВ, проте, надає її суду як доказ правомірності сформованого позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "БІЗОН ГРУП".

Таким чином, суд погоджується з висновком державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ.

У зв'язку з чим, ТОВ "САПФІР-2003" було позбавлене права формувати податковий кредит на підставі податков0ї накладної № 4 від 13.03.2014, виписаної ТОВ "БІЗОН ГРУП".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2014 року № 0028211501, оскільки, відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "САПФІР-2003" повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "САПФІР-2003" (код ЄДРПОУ 32304567) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок три грн. 30 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова