Ухвала

від 13.05.2015 по справі 826/14528/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14528/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-2003» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-2003» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САПФІР-2003» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2014 року №0028211501.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ «САПФІР-2003», за результатом якої складено акт перевірки від 22.05.2014 № 4134/26-51-15-01-11, яким встановлені порушення: п. 201.10 ст. 201 ПК України , в результаті чого занижено ПДВ в березні 2014 року на загальну суму 50 000,00 грн.

В зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2014 року №0028211501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по ПДВ в розмірі 62500,00 грн. (за основним платежем - 50000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12500,00 грн.).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу . Як зазначено у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий орган дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування, з огляду на неналежне оформлення первинних документів позивача, з чим погодився і суд першої інстанції.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало включення ТОВ «САПФІР-2003» до складу податкового кредиту податкову накладну №4 від 13.03.2014 року на суму 50 000,00 грн., виписану ТОВ «БІЗОН ГРУП», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «САПФІР-2003» та ТОВ «БІЗОН ГРУП» (постачальник) було укладено договір поставки №13/03-1 від 13.03.2014 (т.1, а.с.7-9). Згідно умов даного договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну суму.

На підтвердження реальності господарської операції за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копію податкової накладної №4 від 13.03.2014 на суму ПДВ 50 000,00 грн. (т.1, а.с.10) та копії платіжних доручень (т.1, а.с.11-12).

Проте, податкова накладна №4 від 13.03.2014, виписана ТОВ «БІЗОН ГРУП» на суму ПДВ 50 000,00 грн., яка дає ТОВ «САПФІР-2003» право на формування податкового кредиту не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як видно з квитанції №1, ТОВ «БІЗОН ГРУП» було подано до податкового органу для реєстрації податкову накладну №3 від 13.03.2014 (т.1, а.с.19).

Крім цього, згідно листа позивача, отриманого відповідачем 04.07.2014, податкові накладні, включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних в березні 2014 року є помилковими, а тому 28.05.2014 позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням помилок (т.1, а.с.17).

Проте, позивачем було надано суду завірену директором ТОВ «САПФІР-2003» копію податкової накладної №4 від 13.03.2014, виписану ТОВ «БІЗОН ГРУП» (т.1, а.с. 10).

Відтак, суд першої інстанції правомірно критично оцінив податкову накладну №4 від 13.03.2014, оскільки, позивач в листі до відповідача зазначає, що дана податкова накладна була помилково включена до податкового кредиту, в т.ч. надає її суду як підставу для правомірності формування податкового кредиту.

Відповідач в запереченнях на позов (т.1, а.с.50-53) не спростовує, що позивачем було подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за березень 2014 року №9030605949 від 28.05.2014 і року та додаток 5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) №9030605947 від 28.05.2014 р. Водночас, податковий орган вірно вказує, що у зв'язку з самостійним виправленням помилок за березень 2014 року №9030605949 від 28.05.2014 року, відповідно до п. 50.2 ст. 50 ПК України подані уточнення надані із порушенням, оскільки платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

У зв'язку з чим податковий орган правомірно дійшов висновку, що в уточнюючому розрахунку здійснюється мaнiпyлювaння показниками податкової звітності.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, ТОВ «САПФІР-2003» було відображено право на податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року на підставі податкової накладної №4 від 13.03.2014, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням того, що контрагент позивача ТОВ «БІЗОН ГРУП» 27.03.2014 зареєструвало податкову накладну №3 від 13.03.2014.

В контексті наведеного, судова колегія приходить до аналогічного висновку, що ТОВ «САПФІР-2003» було позбавлене права формувати податковий кредит на підставі податкової накладної №4 від 13.03.2014, виписаної ТОВ «БІЗОН ГРУП».

Також суд апеляційної інстанції вказує, що надані документи не містять інформації стосовно предмету доказування, за допомогою них не можна достеменно встановити реальність здійснення господарських операцій. Надані платіжні доручення не містять всіх необхідних реквізитів, а доводи апелянта не підтверджені належними та допустимими доказами, які б відповідали вимогам ст.70 КАС України. Відповідно не можливо прослідкувати зміни в активах позивача та встановити, що валові витрати позивача спрямовані на здійснення своєї господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2014 року № 0028211501.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу . Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.72 КАС України надав до суду належні докази правомірності рішення про застосування штрафних санкцій та винесення податкових повідомлень-рішень.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 28.10.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-2003» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.