Постанова

від 28.10.2014 по справі 826/15422/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/394

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

28 жовтня 2014 року 11:00 № 826/15422/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15122/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 22.10.2014 позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 22.10.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2014 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 в частині підпункту 2.1.1 "Результати перевірки правильності визначення валового доходу, валових витрат та оподатковуваного (чистого) доходу" стосовно заниження суми виручки, що підлягає оподаткуванню єдиним податком у розмірі 5% на суму 401889,00 (чотириста одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.) за 2013 рік.

Таким чином, на вирішення суду залишилась позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001551701 від 19.08.2014.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу від 21.07.2014 року № 1837 та на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 31.07.2014 № 63/26-50-17-01-3175415371 (т. 1, а.с. 8-14).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 294.1 ст. 294 ПК України, а саме: не подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 4 квартал 2013 року;

- п. 292.1 ст. 292 ПК України, в результаті чого занижено суму виручки в розмірі 401889,00 грн., у зв'язку з чим донараховано єдиний податок за 2013 рік у сумі 20094,45 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 31.07.2014 № 63/26-50-17-01-3175415371 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014:

- № 0001551701, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 25288,07 грн., з якої: за основним платежем - 20094,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5193,62 грн. за платежем: єдиний податок (т. 1, а.с. 16).

Як вбачається з акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2013 по 30.06.2013 здійснював оподаткування доходів від здійснення господарської діяльності на загальній системі оподаткування обліку та звітності, а з 01.07.2013 по 31.12.2013 - на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності як платник єдиного податку ІІІ групи за ставкою 5%.

Крім цього, податковим органом було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подав до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 4 квартал 2013 року, у зв'язку з чим, відповідачем на підставі п. 1 ст. 120 ПК України було застосовано штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що для проведення перевірки були надані виписки з розрахункових рахунків за перевіряємий період по яким було встановлено, що ТОВ "ТрансЄвропіан Логістик Груп Україна" (код ЄДРПОУ 37817653) сплатило за транспортно-експедиторські послуги на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 кошти у 2013 році в сумі 506399,00 грн., які відповідачем були віднесені до складу виручки.

Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку про наявність розбіжностей у валовому доході (виручці) позивача в розмірі 40889,00 грн., а саме: між задекларованою сумою виручки за 2 півріччя 2013 року в сумі 104510,00 грн. та фактичною, яка надійшла від ТОВ "ТрансЄвропіан Логістик Груп Україна" в сумі 506399,00 грн.

Відтак, відповідач дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 п. 292.1 ст. 292 ПК України, оскільки, в результаті неподання податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 4 квартал 2013 року, встановлено заниження суми виручки, що підлягає оподаткуванню єдиним податком у розмірі 5% на загальну суму 401889,00 грн. та становить 20094,45 грн.

Позивач не погодився з діями контролюючого органу щодо проведення перевірки та оформлення за її результатами акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням від 19.08.2014 № 0001551701, а тому звернувся до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до пп. 62.1.3 п.6.2.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту або платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно п. 291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України, до третьої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.

Згідно п. 291.6 ст. 291 ПК України, платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПК України, доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Крім того, пунктом 292.4 ст. 292 ПК України визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Згідно п. 292.6 ст. 292 ПК України, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі.

Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Згідно пп. 293.3.1 п. 293.3 ст. 293 ПК України, для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється відсоткова ставка єдиного податку у розмірі: 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Пунктом 294.1 ст. 294 ПУ України встановлено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої - шостої груп є календарний квартал.

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований як підприємець та з 01.07.2013 перебував на ставці єдиного податку для 3-ї групи в розмірі 5% до доходу та здійснював іншу допоміжну діяльність у сфері транспортування (52.29), підтвердженням чого є копія свідоцтва платника єдиного податку (т. 1, арк. 49).

Згідно КВЕД-2010: клас 52.29 включає: експедицію вантажів; організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом; організацію групових або індивідуальних відправлень вантажів (у т.ч. вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій); видачу й одержування транспортної документації та накладних; діяльність митних брокерів; діяльність суднових брокерів і агентів з фрахтування місць для авіаційних вантажних перевезень; посередництво з фрахту вантажного місця на судні або в літаку; вантажно-розвантажувальні роботи, наприклад, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу тощо.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом було встановлено, що за 2013 рік позивач отримав на рахунок 506399,00 грн., у зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку, що весь дохід позивача є його виручкою.

Проте, на спростування тверджень податкового органу, що виручка позивача за 2013 рік становила 506 399,00 гривень, позивачем було надано копії заявок-договорів укладених з ТОВ «Трансєвропіан логістик групп Україна» на організацію міжнародних автоперевезень; копії рахунків на оплату; копії актів наданих послуг; копії рахунків-фактур; копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1, а.с. 28-47); копії банківських виписок (т. 1, а.с. 21-27) та копію витягу із книги обліку доходів (т. 1, а.с. 18-20).

З аналізу вищевказаних первинних документів вбачається, що ФОП ОСОБА_1 займався експедиційною діяльністю на замовлення експедиційних послуг від ТОВ «Трансєвропіан логістик групп Україна».

Проте, транспортне обслуговування (транспортні послуги міжнародного перевезення) надавало ТОВ "ЛАА Транс" (т. 1, а.с. 32, 34, 42, 44).

Суд вважає доцільним зазначити, що експедиторські фірми здійснюють свою діяльність на підставі договорів про надання послуг з перевезення вантажів та послуг з організації перевезень, включаючи оплату за рахунок вантажовласника послуг транспорту, оформлення відповідних документів тощо.

Таким чином, на рахунок експедитора можуть зараховуватися, крім коштів у вигляді виручки від надання експедиторських послуг (комісійної винагороди), ще й кошти, які експедитор отримує від особи - замовника транспортно-експедиційних послуг і, як посередник, зобов'язаний передати їх третій особі - виконавцю транспортних послуг. Зазначені кошти не належать до власної виручки експедиторської фірми.

Таким чином, отримані позивачем від ТОВ «Трансєвропіан логістик групп Україна» кошти за здійснення експедиційної діяльності частково залишалися на рахунку позивача як виручка, а інша їх частина (біля 90%) перераховувалася перевізнику (ТОВ "ЛАА Транс") за надану послугу з міжнародного перевезення товару замовника (транзитні кошти).

З урахуванням викладеного, суд вважає доцільним зазначити, що оподаткуванню єдиним податком підлягають кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності за надані ним роботи, послуги, товари тощо, крім коштів, які, згідно з укладеними договорами, передаються експедиторськими організаціями за дорученнями і за рахунок вантажовласника третім особам.

Аналогічна позиція відображена в листі Державної податкової адміністрації України від 30.12.2009 № 29353/7/15-0117, в якому податковий орган зазначає: «Кошти, що надходять на розрахунковий рахунок платників єдиного податку - юридичних осіб, які здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські, агентські послуги, є транзитними і вони не мають права власності на такі кошти.

Таким чином, оподаткуванню підлягає виручка, що належить вищезазначеним суб'єктам підприємницької діяльності від реалізації ними своєї продукції (товарів, робіт, послуг). Тому суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські, агентські послуги, повинні включати до бази оподаткування єдиним податком лише суми комісійної (агентської) винагороди, отримані від здійснення таких видів діяльності.

Відтак, виручка позивача з вищевказаних господарських операцій становила "Дохід" мінус "Витрати транспортній компанії". Натомість, відповідач, не проаналізувавши належним чином вищевказані первинні документи, помилково визнав всі кошти, які надійшли на рахунок позивача, його виручкою та донарахував йому зобов'язання з єдиного податку з урахуванням штрафних санкцій.

Проте, суд звертає увагу позивача, що до нього було застосовано штрафну санкцію, згідно податкового повідомлення - рішення від 19.08.2014 № 0001551701, в розмірі 170,00 грн., оскільки, позивач не подав до податкового органу, як це передбачено п. 294.1 ст. 294 ПК України, податкову декларацію за звітний податковий період, а саме: за 4 квартал 2013 року.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 не надає суду жодного доказу щодо протиправності застосованої штрафної санкції в порядку п. 201. ст. 201 ПК України в розмірі 170,00 грн., як і не спростовує дані твердження відповідача в обґрунтуваннях позовних вимог.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн., передбачену п. 201 ст. 120 ПК України за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази щодо подачі ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 4 квартал 2013 року.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.08.2014 № 0001551701 в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170,00 грн. задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення лише в частині, а саме: щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.08.2014 № 0001551701 в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача в розмірі 25118,07 грн., з якої: за основним платежем - 20094,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5023,62 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.08.2014 № 0001551701 в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача в розмірі 25118,07 грн., з якої: за основним платежем - 20094,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5023,62 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) понесені судові витрати в розмірі 180,00 грн. (сто вісімдесят грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова