Постанова

від 09.10.2014 по справі 808/4640/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 808/4640/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., за участю секретаря Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжбудіндустрія"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2014 № 0002612212 та № 00026222212,-

за участі представників сторін:

від позивача - Кокін А.Ж. (довіреність № 17 від 18.07.2014)

від відповідача - Шахрай О.В. (довіреність № 3582/10/10-017 від 29.07.2014)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжбудіндустрія" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2014 № 0002612212 та № 00026222212.

Ухвалою суду від 21.07.2014 відкрито провадження в адміністративній справі №808/4640/14, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 06.08.2014. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.08.2014. За клопотанням сторін, провадження у справі було зупинено до 09.10.2014.

Відповідно до ст.160 КАС України, 09.10.2014 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним правомірно на підставі належним чином оформлених первинних документів сформовано витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Техносфера-2000". Позивач оплатив отримані товарно-матеріальні цінності, в тому числі ПДВ; використав такі товари в своїй господарській діяльності, про що надав до перевірки усі первинні документи. ТОВ "Техносфера-2000" у період здійснення господарських операцій з позивачем було платникам ПДВ, зареєстроване як юридична особа, мало повний обсяг цивільної правової дієздатності.

А відтак, висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Техносфера-2000" є необґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення протиправними і просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив, надав письмові заперечення. Зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 161488 грн. та занизив податок на додану вартість на загальну суму 144031 грн. Представник відповідача зазначає, що позивач неправомірно сформував витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Техносфера-2000", оскільки допитаний як свідок директор ТОВ "Техносфера-2000" ОСОБА_4 повідомив, що посадовою особою на підприємстві став за грошову винагороду та фінансово-господарської діяльності на підприємстві не здійснював, з контрагентами ТОВ "Техносфера-2000" він не зустрічався та переговори на поставку продукції та послуг не організував, товар (послуги) контрагентам ТОВ "Техносфера-2000" не поставляв, не приймав участь у фінансово-господарській діяльності ТОВ "Техносфера-2000". Оскільки усі документи підписані ОСОБА_4, то такі документи не можуть бути підставою для відображення даних в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Ленінському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Запоріжбудіндустрія" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Техносфера 2000" за період з 01.07.2011 р по 31.07.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.07.2014 року №715/08-28-22-12/31549176.

Перевіркою встановлено, що позивачем, внаслідок порушення вимог п. 138.2, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму 161488 грн., та внаслідок порушення п. 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України занизило суми ПДВ, які підлягають сплаті в бюджет на за-гальну суму 144031 грн., у т.ч. по періодам:

Серпень 2011р. у сумі 4 968 грн.

Вересень 2011 р. у сумі 43 560 грн.

Жовтень 2011 р. у сумі 11 728 грн.

Листопад 2011 р. у сумі 30 618 грн.

Грудень 2011 р. у сумі 11 672 грн.

Січень 2012 р. у сумі 16 182 грн.

Лютий 2012 р. у сумі 18 325 грн.

Березень 2012 р. у сумі 3 310 грн.

Квітень 2012 р. у сумі 3 668 грн.

На підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя винесено податкові повідомлення-рішення від 16.07.2014 року №0002612212 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 180038,75грн в т.ч. за основним платежем 144031грн та 36007,75грн за штрафною санкцією та № 0002622212 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 172377,50 грн. в т.ч. за основним платежем 161488грн та 10889,5грн за штрафною (фінансовою) санкцією.

Висновки, яких дійшли перевіряючи базуються на наступному.

Під час проведення перевірки були встановлені обставини формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Техносфера-2000", по яких встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій. В підтвердження своєї позиції відповідач зазначає, що директор вказаного підприємства заперечує свою участь в діяльності підприємства.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з наступних підстав.

Склад витрат та порядок їх визнання визначені ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту постанови - ПК України). Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: 1) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; 2) витрати банківських установ (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Техносфера-2000" та ТОВ "Запоріжбудіндустрія" були укладені договори поставки №70/11 від 04.05.2011 та № 16/12 від 10.01.2012.

Згідно до умов цих договорів ТОВ "Техносфера-2000" (постачальник) зобов'язалось поставити на умовах, викладених в договорах, кабельно-проводникову та електротехнічну продукцію, а ТОВ "Запоріжбудіндустрія" (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити цю продукцію.

На виконання умов договору поставки № 70/11 від 04.05.2011 та договору поставки №16/12 від 10.01.2012 ТОВ "Техносфера-2000" поставило обумовлену продукцію, а ТОВ "Запоріжбудіндустрія" прийняло та оплатило цю продукцію, що підтверджується товарними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, які були надані до перевірки, та відображені в Акті на ст. 4-6.

Крім того, суду надано копії документів, які підтверджують використання придбаного у ТОВ "Техносфера-2004" товару в господарської діяльності ТОВ "Запоріжбудіндустрія", а саме: його подальший продаж іншим контрагентам.

Суд також зазначає, що первинні документи, оформлені по господарських операціях позивача з ТОВ "Техносфера-2000", відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704).

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані контрагентом ТОВ "Техносфера-2000", відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Окрім того, приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентом ТОВ "Техносфера-2000" зобов'язань за спірними правочинами у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товару, по здійсненню розрахунків між сторонами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ "Техносфера-2000" в актах перевірок відсутні.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Правочини між позивачем та ТОВ "Техносфера-2000" відповідають вимогам чинного законодавства України, при їх укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвим умов, предметом правочинів є товари, що не обмежені в цивільному обороті України; правочини сторонами було виконано - товар передано, грошові кошти сплачено, що стало підставою для формування валових витрат у відповідних звітних періодах.

За приписами ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ч.2 ст.9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, та до складу валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, позивачем цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту та суми податку до складу валових витрат, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

В акті перевірки, перевіряючими вказано на відсутність товарно-транспортних накладних, як на підставу не підтвердження реальності господарських операцій позивача.

Однак, суд вважає такі висновки необґрунтованими, з огляду на наступне:

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 зазначено, що якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна за формою № 1 -ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах.

Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку. ТТН оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Пунктом 1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97р. "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" передбачено, що: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, згідно з п.3.6. Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 10.01.2007 №2, в яких зазначається, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників оформлюються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.

Перевіряючими в акті не зазначено про відсутність даних прибуткових ордерів за зазначеними операціями, відповідно, посилання на відсутність чи неналежне оформлення ТТН є безпідставним.

Крім того, посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 27.03.2014 року, суд вважає не допустимим доказом. Суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства. Суд також критично оцінює покликання відповідача на те, що документи від імені ТОВ "Техносфера-2000" підписані не уповноваженою особою, оскільки в протоколі допиту ОСОБА_4 відображено, що приблизно 5-6 разів на місяць до ОСОБА_4 приїжджала Наталія або інші люди, які давали фінансові документи на підпис.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і покладення на платника відповідальності за наслідки господарської діяльності третіх осіб є прямим порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії. Можливі порушення контрагентами чи іншими особами податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків, в даному випадку позивача, права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також не можуть впливати на формування останнім валових витрат.

Судом не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності ТОВ "Техносфера-2000" та/або їх контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Такий висновок суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки і докази позивача не спростовані.

З урахуванням вищевикладеного, слідує, що позивачем правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми, сплачені позивачем по господарських операціях з ТОВ "Техносфера-2000", а відтак, податкові повідомлення -рішення є протиправними та підлягають скасуванню

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 16.07.2014 № 0002612212 та № 00026222212.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжбудіндустрія" (код ЄДРПОУ 31549176) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 04.11.2014.

Суддя О.М. Нечипуренко