Постанова

від 04.11.2015 по справі 808/4640/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2015 рокусправа № 808/4640/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.10.2014р. у справі №808/4640/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжбудіндустрія"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжбудіндустрія" (далі по тексту - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, податковий орган, ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя) від 16.07.2014 №0002612212, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 180038,75грн, в тому числі: основний платіж - 144031грн. та 36007,75грн. - штрафна (фінансова) санкція, та № 00026222212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 172377,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 161488грн та 10889,5грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених первинних документів сформовано витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Техносфера-2000". Позивач оплатив отримані товарно-матеріальні цінності, в тому числі ПДВ; використав товари в своїй господарській діяльності, про що надав до перевірки усі первинні документи. ТОВ "Техносфера-2000" у період здійснення господарських операцій з позивачем було платником ПДВ, зареєстроване як юридична особа, мало повний обсяг цивільної правової дієздатності. Позивач зазначав, що висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Техносфера-2000" є необґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення протиправними.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що позивачем правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми, сплачені позивачем по господарських операціях з ТОВ "Техносфера-2000". Суд першої інстанції визначився, що податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Запоріжбудіндустрія" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Техносфера 2000" за період з 01.07.2011 р по 31.07.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.07.2014 року №715/08-28-22-12/31549176 в якому зазначено, що позивачем, внаслідок порушення вимог п.138.2, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму 161488 грн., та внаслідок порушення п.198.3, ст.198 Податкового Кодексу України занизило суми ПДВ, які підлягають сплаті в бюджет на за-гальну суму 144031грн., у тому числі по періодам:

Серпень 2011р. у сумі 4 968 грн.

Вересень 2011 р. у сумі 43 560 грн.

Жовтень 2011 р. у сумі 11 728 грн.

Листопад 2011 р. у сумі 30 618 грн.

Грудень 2011 р. у сумі 11 672 грн.

Січень 2012 р. у сумі 16 182 грн.

Лютий 2012 р. у сумі 18 325 грн.

Березень 2012 р. у сумі 3 310 грн.

Квітень 2012 р. у сумі 3 668 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.07.2014 року:

- №0002612212, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 180038,75грн, в тому числі: основний платіж - 144031грн. та 36007,75грн. - штрафна (фінансова) санкція,

- № 0002622212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 172377,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 161488грн та 10889,5грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією.

Висновки податкового органу щодо формування позивачем показників витрат грунтуються на відсутності факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ "Техносфера-2000".

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: 1) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; 2) витрати банківських установ (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

За приписами п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пп.198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Пунктом 201.4 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пп. 201.6 та 201.8 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Тобто податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Техносфера-2000" та ТОВ "Запоріжбудіндустрія" укладені договори поставки №70/11 від 04.05.2011 та № 16/12 від 10.01.2012.

За вказаними договорами ТОВ "Техносфера-2000" (постачальник) зобов'язалось поставити на умовах, викладених в договорах, кабельно-проводникову та електротехнічну продукцію, а ТОВ "Запоріжбудіндустрія" (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити цю продукцію.

Позапланова виїзна перевірка проведена на підставі постанови Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Жовтневому районі ГУ Міндоходів у Запорізькій області відповідно до підпункту 78.1.11, пункту 78.1, статті 78 Податкового Кодексу України.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до отриманої ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя податкової інформації по підприємству - постачальнику ТОВ «Техносфера 2000», не підтверджено реальність здійснення ТОВ «Запоріжбудіндустрія» фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) за перевіряємий період у ТОВ «Техносфера 2000».

Так, у ході перевірки ТОВ «Запоріжбудіндустрія» встановлено нереальність проведення операцій, з придбання товару (робіт, послуг) у ТОВ «Техносфера 2000» оскільки: діяльність цього підприємства має ознаки фіктивного підприємництва (порушено кримінальну справу), первинні документи підписані особою, яка зазначає про відсутність своєї участі у веденні фінансово-господарської діяльності.

Згідно з довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій основними видами діяльності, які мало право здійснювати ТОВ «Запоріжбудіндустрія» та які воно фактично здійснювало є неспеціалізована оптова торгівля.

За період з серпня 2011 року по квітень 2012 року ТОВ «Запоріжбудіндустрія» придбало у ТОВ «Техносфера 2000» кабельно-провідникову продукцію на загальну суму 864184,81грн. в т.ч. ПДВ 144030,62грн.

Відповідно до податкових накладних виписаних ТОВ «Техносфера 2000» у графі Умова поставки визначено договір №70/11 від 04.05.2011 року.

Предметом договору поставки є реалізація кабельно-провідникової та електротехнічної продукції (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.4.4 договору постачальник гарантує якість постачаємого товару в межах строку встановленого заводом-виробником. Пунктом 4.5 договору передбачено надання покупцю сертифікату якості (відповідності) на постачаємий товар.

Під час проведення перевірки відповідні документи надано не було, що позбавило можливості податковий орган встановити виробника товару (його походження).

Договір постачання підписано від ТОВ «Техносфера 2000» керівником підприємства ОСОБА_1, а податкові, видаткові накладні та рахунки фактури підписані ОСОБА_2

Товарно-транспортні накладні або подорожні листи, що підтверджують факт здійснення перевезення товару, до перевірки не надані.

Проведеною ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя перевіркою ТОВ «Запоріжбудіндустрія» не встановлено факту передачі товарів від продавця (ТОВ «Техносфера 2000») до покупця, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей на отримання товару, документів що засвідчують транспортування товару, зберігання продукції. Позивачем не надано документів щодо природи походження відвантаженого товару, транспортування товарно-матеріальних цінностей.

Транспортні накладні, які не були надані до перевірки та до матеріалів справи, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 8 від 24.05.95р., зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.1995р. за № 168/704.

Не надання документів по перевезенню товару, якості та походження товару унеможливлює визначити чи відбулось фактичне постачання товару.

Згідно зі ст. 334 Цивільного кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товаророзпорядчого документа на майно.

Відповідно до пояснення керівника ТОВ «Запоріжбудіндустрія» яке надавалося до ДНІ встановлено, що постачання продукції здійснювалося до офісного приміщення Позивача, або на склад ТОВ «ТВК Пал» за рахунок постачальника. ТОВ «Запоріжбудсервіс» витрат по транспортуванню продукції не мало і тому не було потреби у збереженні товарно-транспортних накладних.

Факт транспортування товару Постачальником (ТОВ «Техносфера 2000») спростовується зокрема наступним: по-перше, згідно відповіді ДАІ ГУМВС України у Запорізькій області від 06.08.2014 року № 10/13-2550 за ТОВ «Техносфера 2000» транспортних засобів не зареєстровано та зареєстровано не було, а відповідно і транспортування товару не могло здійснюватися ним. А відповідно при залученні перевізника наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою.

По-друге, на підприємстві ТОВ «Техносфера 2000» відсутні основні виробничі фонди (декларація з податку на прибуток за І, II квартали 2012 року та додатки до неї не надавалися); згідно останнього поданого звіту 1 ДФ за І квартал 2011 року чисельність працюючих на підприємстві 0 осіб.

Відповідно, у ТОВ «Техносфера 2000» відсутні адміністративно-технічні можливості для забезпечення здійснення основного виду діяльності: інші види оптової торгівлі

Судом не надано належної оцінки факту не підтвердження руху товарів у процесі здійснення операцій, не надав факту відсутності товарно-транспортних накладних та залишив поза увагою той факт, що видаткові накладні не містять відомостей щодо особи, уповноваженої та відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (в наявності лише її підпис), і унеможливлює ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції,

Крім того, Верховний суд України Постановою від 05.03.2012 року по справі 21-421а11 надав оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат первинних документів, які підписані не встановленими особами.

Відповідно до пункту 201.1, статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

За змістом пункту 1 Порядку (Наказ Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 1 (абз 8) цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 1 (абз 1) Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можна вважати первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності в формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджую здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правила» ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України е включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилам ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів приймає до уваги, що під час розгляду даної справи податковий орган звертав увагу суду на наявність кримінального провадження № 32013080020000030 від 10.04.2013 року за ч.2 ст. 205 КК України відносно невстановлених осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто придбали суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Техносфера 2000» з метою прикриття незаконної діяльності, а саме надана податкової вигоди третім особам.

До суду апеляційної інстанції надано копію вироку у кримінальній справі №336/7607/14-к (провадження №1кп/336/520/20, в якому надана оцінка фіктивному підприємництву ТОВ «Техносфера 2000» за спірний період в тому числі і щодо правовідносин з позивачем.

Слід погодитись з доводами відповідача стосовно того, що під час проведення перевірки встановлено, що від імені ТОВ «Техносфера 2000», податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Запоріжбудіндустрія» податкового кредиту, підписанні не встановленими особами - від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З урахуванням вищенаведеного, з'ясовано, що не підтверджена сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товару, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Враховуючи аналіз матеріалів справи та норм законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень. З урахуванням встановленого слід погодитись з доводами податкового органу, відповідачем доведена правомірність нарахування позивачу сум податкових зобов'язань за оскаржуваними рішеннями. Проте, приймаючи рішення, суд не надав належної оцінки матеріалам справи та фактичним обставинам справи, що призвело до помилкових висновків.

Апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду - скасувати, в задоволенні позову - відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.10.2014р. у справі №808/4640/14 задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.10.2014р. у справі №808/4640/14 скасувати.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Запоріжбудіндустрія" у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскарженою згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна