Постанова

від 29.10.2014 по справі п/811/3153/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року Справа № П/811/3153/14

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-авто» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-авто» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправними скасувати винесені Світловодською об'єднаною держаною податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення від 05.09.2014 року № 0004621500 та від 05.09.2014 року № 0004611500.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-авто» (код ЄДРПОУ 36983753) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Готика ЛТД» (код ЄДРПОУ 38388548) за період з 01.04.2013 р. по 31.12.2013 р., внаслідок чого було складено акт від 25.07.2014 року № 321/2200/36983753.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримані податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2014 року № 0004621500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 393908,26 грн., з якої основного платежу - 262065,51 грн., штрафних фінансових санкцій - 131032,75 грн., від 05 вересня 2014 року № 0004611500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 373443,00 грн., з якої основного платежу - 248962,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 124481,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.09.2014 року № 0004621500, № 0004611500 були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій зазначено, що позовні вимоги він підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, де зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволені.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-авто» (код ЄДРПОУ 36983753) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Готика ЛТД» (код ЄДРПОУ 38388548) за період з 01.04.2013 р. по 31.12.2013 р. (а. с. 15-31).

В акті № 321/2200/36983753 від 25.07.2014 року зазначено, що перевіркою зокрема встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит всього у сумі 262065,51 грн., в тому числі: за травень 2013 року в сумі 14550,00 грн., за червень 2013 року в сумі 15520 грн., за листопад 2013 року в сумі 129945,91 грн., за грудень 2013 року в сумі 102049,60 грн.

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п.п. 138.1.1, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік всього в сумі 248962,00 грн.

05 вересня 2014 року на підставі акту перевірки Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004621500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 393908,26 грн., з якої основного платежу - 262065,51 грн., штрафних фінансових санкцій - 131032,75 грн., № 0004611500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 373443,00 грн., з якої основного платежу - 248962,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 124481,00 грн. (а. с. 9, 11).

В Акті перевірки зазначено, що відповідно до Акту від 29.04.2014 року № 1226/26-55-22-08/38388548 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Готика ЛТД» (податковий номер 38388548) щодо підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альянс-Експерт (податковий номер 38347915) та з ТОВ «Санторг ЮГ» (податковий номер 37946267) за січень 2013 року та за період з 01.04.2013 р. по 31.12.2013 р.», встановлено, що враховуючи відсутність ТОВ «Готика ЛТД» за місцезнаходженням проведення зустрічної звірки неможливе. Таким чином, ТОВ «Готика ЛТД» не надано жодних пояснень та їх документальне підтвердження даних податкових декларацій та розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів.

З урахуванням вищенаведеної інформації, ТОВ «Готика ЛТД» фактично не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), начебто отриманих від постачальників та через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, та у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутністю управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок - відсутність постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Готика ЛТД» на адресу підприємств-покупців.

Оскільки ТОВ «Готика ЛТД» до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, тому вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.п.134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм Податкового кодексу України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Готика ЛТД».

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між ПП «Автотексопласт» та його контрагентом, а саме: копії договорів, копії рахунків-фактур, копії податкових накладних, копії товарно-транспортних накладних та актів здач-прийняття робіт.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Посилання відповідача на акт перевірки контрагента, складеного посадовими особами податкових органів за місцем його реєстрації, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагентів.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємствами, оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки відповідача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача.

Так, станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договорів та їх виконання, останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, був платником податку на додану вартість.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Світловодською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 05.09.2014 року №0004621500, № 0004611500, а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 487,20 грн. здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто»- задовольнити.

Визнати протиправними скасувати винесені Світловодською об'єднаною держаною податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення від 05.09.2014 року № 0004621500 та від 05.09.2014 року № 0004611500.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто» судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.