Рішення

від 04.11.2014 по справі 335/3832/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Гашук К.В. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 335/3832/14-ц

04 листопада 2014 року Справа № 22ц-778/3889/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя : Бондар М.С., судді: Подлянова Г.С., Дашковська А.В.

секретар - Мельник З.П.

при участі: прокурора - адвоката -

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 31.07.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегабуд Х" та ОСОБА_5 про стягнення грошової суми позики, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегабуд Х" (далі-Товариство, Підприємство) та ОСОБА_5 про стягнення грошової суми позики. Свої вимоги мотивував тим, що за рішенням загальних зборів Товариства від 07.10.2009 року ОСОБА_6 надана грошова позика у розмірі 158 490 грн. з терміном повернення до 31.12.2013 року. Починаючи з 23 листопада 2009 року й до 06 травня 2010 року, за видатковими ордерами, позичальник отримав у касі Підприємства всю суму позики. ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_6 помер. Отримані ним кошти не повернув. Спадкоємцями після померлого є відповідачі (батьки) та дружина - третя особа ОСОБА_5. До складу спадщини входить автомобіль "Hyundai Accent" та частина квартири АДРЕСА_1. За договором від 14.05.2010 року він (позивач) набув право вимоги за укладеним договором позики між Товариством та померлим. Тому, з посиланням на ст.1282 ЦК покликав суд стягнути на його користь з кожного відповідача по 52 830 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 31.07.2014 року заявлені вимоги відхилені, оскільки суд не вбачив між сторонами наявність правовідносин за договором позики.

В апеляційній скарзі представник заявника прохав скасувати судове рішення, оскільки на його думку, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.309 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Із матеріалів справи видно, що 07 жовтня 2009 року загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд Х" надали згоду на надання ОСОБА_6 грошової позики у сумі 158 490 грн. з терміном повернення до 31.12.2013 року (а.с.4).

За ч.I ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Суд наголошує, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику .

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позикодавцю визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України окреслено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

З точки зору ч.1 та ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах , у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора грошової суми про яку йдеться в розписці або речей.

Як видно із матеріалів справи, за окремими видатковими ордерами позичальник отримував у касі підприємства позичені кошти (а.с.5-20).

У п 3.1. "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року окреслено, що касові операції оформляються касовими ордерами , видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів .

Видача готівки з каси проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником (п.3.4 Положення).

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері (п.3.5 положення)

Видатковий касовий ордер - це первинний документ, що застосовується для оформлення видачі готівки з каси підприємств (юридичних осіб) (Положення).

В ордерах, які додані до справи а оригінали досліджені у апеляційному суді текстуально закріплено, що грошові суми, записані в них, видаються ОСОБА_6 - як позика.

З огляду на викладене, така форма отримання грошей може бути визнана як позика.

Проте, суд знов нагадує,що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Дослідженням видаткових ордерів з'ясовано, що ордер від 12.02.2010 року на суму 2800 грн. та ордер від 23.02.2010 року на суму 19 000 грн. позичальником не підписані (а.с.10,а.с.13).

У зв'язку з цим, окреслені суми не можуть бути включені до суми боргу.

Як підсумок, загальна сума несплаченої позики становить 136 690 грн. (158 490 грн. - (2800 грн.+19000 грн.).

У ст.625 ЦК визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

За умовами ст.1050 ЦК боржник зобов'язаний був сплатити позивачу всі нараховані і несплачені суми за умовами договору.

Боржник помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.49).

Відповідачі - мати і батько померлого та спадкоємці за законом (а.с.47,48).

Третім спадкоємцем є дружина померлого - ОСОБА_7 - третя особа.

Статті 1216 , 1218 ЦК України передбачають, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців передбачено ст. 1281 ЦК України .

Окрім того, статтею 1281 ЦК України передбачено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачі, як спадкоємці, не повідомили заявника про смерть позичальника.

Сам позивач зазначав, що про смерть боржника йому стало відомо у січні 2014 року і такі твердження позивача не спростовані (а.с.23).

Позовна заява до суду надійшла 09.04.2014 року, тобто в межах 6-ти місячного строку, окресленого у ст.1281 ЦК.

Відповідно до ч.1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, оскільки боржник помер за його борги має відповідати спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст. 1269 ЦК України ).

Судом встановлено, що відповідачі звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

14 травня 2010 року на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегабуд Х" і ОСОБА_2, до останнього перейшло право вимоги за договором позики.

Із рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 30.11.2012 року слідує, що відповідачі набули право власності в порядку спадкування після смерті сина кожен по 1/6 частці квартири АДРЕСА_1 та по 1\2 частці на автомобіль "Hyundai Accent" вартістю 46 208 грн..

Третя особа, за згаданим рішенням суду, отримала грошову компенсацію за належну їй частку у спадковому майні.

Із повідомлення Агентства нерухомості слідує, що вартість спадкової квартири складає від 358 650 грн. до 398 500 грн..

В такому разі, кожен із відповідачів отримав у власність майно на суму 59 775 грн. (1\6 від мінімальної оцінки 358 650 грн.).

Як підсумок, загальна вартість майна отриманого у спадщину спадкоємцями відповідачами встановить - 82 879 грн. кожного (ціна частки квартири 59 775 грн. + (ціна автомобіля 46 208 : 2).

З огляду на те, що у справі є три спадкоємці, які отримали спадкове майно то кожен із них і має виконати вимоги кредитора за договором позики на суму 45 563 грн. 33 коп. (136 690 грн. : 3 = 45 563 грн. 33 коп.).

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За час розгляду справи позивач сплатив судовий збір у розмірі 1584 грн.90 коп. (а.с.101,3).

Керуючись ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 31.07.2014 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Заявлені позовні вимоги у справі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 45 563 грн. 33 коп..

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 45 563 грн. 33 коп..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат пов'язаних з оплатою судового збору - 792 грн. 45 коп..

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат пов'язаних з оплатою судового збору - 792 грн. 45 коп..

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: