Ухвала

від 30.10.2014 по справі 810/3833/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3833/14 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбут-Інвест» на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбут-Інвест» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекція ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбут-Інвест» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекція ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.01.2014 № 0000412203 та № 0000432203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 588 від 18.12.2013р. виданого Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області, посадовими особами відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбут-Інвест» (код за ЄДРПОУ: 35875598) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Перший фінансовий взвод» (код за ЄДРПОУ: 37242909) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 398/10-06-22-03/35875598 від 31.12.2013 року, де зазначено порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 46000,00 грн., у тому числі за 4-й квартал 2011 року - на суму 46000,00 грн. та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 40000,00 грн. у тому числі: за грудень 2011 року - на суму 40000,00 грн.

На підставі Акта перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято два податкових повідомлення-рішення від 21.01.2014: № 0000412203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 50000,00 грн., у тому числі: 40000,00 грн. - за основним платежем; 10000,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 21.01.2014 № 0000432203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 46000,00 грн. за основним платежем.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні фінансово-господарські документи, які представлені позивачем суду, в дійсності не доводять факту надання позивачу послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший фінансовий взвод», оскільки, ці документи не відтворюють реального стану речей та фіксують обставини, які у дійсності не відбувались.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пп. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2011 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Перший фінансовий взвод» (виконавець) укладено договір від 01.10.2011 № 01-10/11, згідно з яким виконавець зобов'язувався надати послуги спецтехніки, проводити вантажно-розвантажувальні роботи, роботи по зачистці вагонів, переміщення продукції на складі, роботи проти заледеніння продукції в зимовий період, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги.

На підтвердження факту отримання послуг до матеріалів справи надано копії актів надання послуг: від 09.12.2011 № ОУ-61 на суму 180000,00 грн., у тому числі ПДВ - 30000,00 грн.; від 30.12.2011 № ОУ-211 на суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ - 10000,00 грн., складені уповноваженими представниками сторін договору, однак зі змісту актів неможливо зробити висновок, що роботи (послуги) дійсно надавались, адже вони містять загальну інформацію про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший фінансовий взвод» надано послуги спецтехніки, кількість тон, вартість, а також заяву про відсутність взаємних претензій. Інші відомості, що надають можливість конкретизувати послуги (дати і місце надання послуг, вид робіт, що виконувались контрагентом, вид розвантажувальної техніки, вид і вага вантажу, кількість витраченого часу, прізвище водія тощо) в актах відсутні. Жодних інших документів на підтвердження факту виконання контрагентом робіт (послуг) позивач суду не надав.

В оплату за послуги на підставі вказаного договору позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший фінансовий взвод» кошти у загальній сумі 180250,00 грн., у тому числі ПДВ - 30041,67 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок, що містяться у матеріалах справи. Позивач має кредиторську заборгованість перед вказаним контрагентом у сумі 59750,00 грн.

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший фінансовий взвод» дві податкові накладні від 09.12.2011 року № 61 та від 30.12.2011 року № 211 на загальну суму 240000,00 грн., у тому числі ПДВ - 40000,00 грн.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зауважує, що сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту та відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2011 року, а кошти у сумі 200000,00 грн. (сума коштів без ПДВ) включив до складу валових витрат і врахував при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2011 року.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що первинні фінансово-господарські документи, представлені позивачем суду, в дійсності не доказують факту надання позивачу послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший фінансовий взвод». Таким чином, ці документи не відтворюють реального стану речей і фіксують обставини, які у дійсності не відбувались.

З приводу юридичної особи контрагента колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший фінансовий взвод» є юридичною особою, що зареєстрована 21.09.2010 (номер запису в ЄДР - 1 070 102 0000 041257), основний вид діяльності - інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва, засновник і керівник юридичної особи - ОСОБА_4, статус відомостей про юридичну особу - не підтверджено.

Згідно з даними Міністерства доходів і зборів України свідоцтво про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший фінансовий взвод» в якості платника ПДВ анульоване 17.05.2012 за ініціативою податкового органу.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті від 31.12.2013 № 398/10-06-22-03/35875598, що чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший фінансовий взвод» станом на 31.12.2011 складала 1 особа, інформація про наявність основних фондів, зокрема, вантажно-розвантажувальної спецтехніки - відсутня.

Проаналізувавши викладене вище в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено реальності здійснення господарських операцій за договором від 01.10.2011 № 01-10/11 в період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбут-Інвест» на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року - залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлено 04 листопада 2014 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.