Рішення

від 03.11.2014 по справі 922/3711/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р.Справа № 922/3711/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке регіональне зовнішньоекономічне агентство", м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 206319,53 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Запорізьке регіональне зовнішньоекономічне агентство", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з ПАТ "Хлібозавод "Салтівський" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 19/05-12/ОВ, укладеним між сторонами 07.05.2012 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 206319,53 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 167000,00 грн., пені у розмірі 12540,53 грн., 3% річних у розмірі 6739,00 грн. та інфляційних у розмірі 20040,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати за поставлений товар. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2014 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3711/14, розгляд якої призначено на 30.09.2014 р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2014 р. розгляд справи № 922/3711/14 було відкладено на 03.11.2014 р. о 10:30 год.

Позивач у судове засідання 03.11.2014 р. явку свого повноважного представника не забезпечив, у наданих до суду заявах (вх. 38134, вх. 38245) викладено прохання здійснювати розгляд справи без участі представника позивача та повідомлено, що станом на 03.11.2014 р. відповідачем частково погашено заборгованість в сумі 58000,00 грн. у зв'язку з чим залишкове сальдо основного боргу становить 109000,00 грн.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, у наданому на адресу суду відзиві на позовну заяву (вх. 38093) зазначено про заперечення проти позову у повному обсязі, проте самим відповідачем визнано наявність боргу ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" перед ТОВ "Запорізьке регіональне зовнішньоекономічне агентство" станом на 30.10.2014 р. у розмірі 109000,00 грн. Крім того, відповідачем на адресу суду надане клопотання (вх. 38092) про розгляд справи без участі представника відповідача, оскільки представник відповідача, уповноважений представляти інтереси ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" 03.11.2014 р. не зможе взяти участі у розгляді вищезазначеної справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення заяви позивача та клопотання відповідача щодо розгляду справи без участі представників сторін, як таких, що не суперечать нормам діючого законодавства.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізьке регіональне зовнішньоекономічне агентство" (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (відповідач) було укладено договір поставки № 19/05-12/ОВ, відповідно до п.1.1. якого, позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу (покупцю), а відповідач зобов'язується прийняти та сплатити товар (сировину для харчової промисловості) в кількості та по цінам, що вказані в рахунках-фактурах та в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, позивач здійснює поставку товару протягом 1 дня з моменту отримання заявки від покупця. В заявці вказується асортимент, кількість, ціна товару та дата його поставки.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна товару, що передається по діючому договору, вказується в рахунках-фактурах та в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Датою поставки вважається дата, вказана у видатковій накладній, яка підтверджує отримання товару покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за спірним договором, згідно специфікацій № 18 від 26.04.2013 р. та № 19 від 30.04.2014 р. поставив відповідачу за період з 26.04.2013 р. по 30.04.2013 р. товар (виноград сушений - родзинки-кишмиш) на загальну суму 200000,00 грн., що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними № РН-0000167 від 26.04.2014р. та № РН-0000172 від 30.04.2014 р., а також товарно-транспортними накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Факт отримання товару також підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей № А-00000000718 від 25.04.2014 р., копія якої залучена до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений згідно специфікацій № 18 від 26.04.2013 р. та № 19 від 30.04.2014 р. за договором поставки № 19-05-12/ОВ товар.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до розділу 3 спірного договору, розрахунок за товар, поставлений по діючому договору, здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.2. договору). Розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, лише частково оплатив поставлений згідно специфікацій № 18 від 26.04.2013 р. та № 19 від 30.04.2014 р. за договором поставки № 19-05-12/ОВ товар, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем станом на час подання позовної заяви виник основний борг у розмірі 167000,00 грн., що стало причиною звернення позивача з позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи те, що ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" в порушення умов договору, на протязі 30 календарних днів з дат поставки товару не здійснило повної оплати за товар, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого ТОВ "Запорізьке регіональне зовнішньоекономічне агентство" згідно специфікацій № 18 від 26.04.2013 р. та № 19 від 30.04.2014 р. за договором поставки № 19/05-12/ОВ від 07.05.2012 року товару.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків відповідно до договору поставки № 19/05-12/ОВ від 07.05.2012 року, у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, що призвело до його заборгованості перед позивачем на час звернення до суду на вищезазначену суму.

Суд, дослідивши надані матеріалів справи, встановив, що після звернення позивача з позовом, в рахунок погашення заборгованості за договором поставки № 19/05-12/ОВ від 07.05.2012 року було перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти у розмірі 58000,00 грн., про що у відзиві зазначає відповідач та визнається позивачем.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких підстав, суд вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 58000,00 грн. припинити, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині через добровільну сплату заборгованості після порушення провадження у справі.

Таким чином, суд вважає за необхідне, враховуючи не надання відповідачем суду доказів про повне погашення основного боргу, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов спірного договору, задовольнити позовні вимоги в межах суми основного боргу у розмірі 109000,00 грн.

Окрім вимоги про стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6739,00 грн., інфляційні в розмірі 20040,00 грн. та пені в розмірі 12540,53 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 20040,00 грн., та 3% річних, сума яких складає 6739,00 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Договору, а саме пунктом 5.2, сторони передбачили, що за порушення строків передбачених п. 3.3 договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по оплаті поставленого товару у строк передбачений у договорі, термін оплати перевищує 30 календарних днів з дня поставки товару, та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення суму пені у розмірі 12540,53 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи приписи статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4126,40 грн. покладається на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський", (61153, Харківська область, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, б. 1; р/р 26004300001864 а ПАТ "Златобанк", МФО 380612; ідентифікаційний код 31340536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке регіональне зовнішньоекономічне агентство" (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, б. 4; р/р 2600410525701 в АТ "МетаБанк", МФО 313582; ідентифікаційний код 05584023) 109000,00 грн. основного боргу; 12540,53 грн. пені; 20040,00 грн. інфляційних втрат, 6739,00 грн. - 3% річних, 4126,40 грн. витрат зі сплати судового збору

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 58000,00 грн. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 05.11.2014 р.

Суддя М.І. Шатерніков