Постанова

від 03.11.2014 по справі 826/9637/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2014 року 09 год. 55 хв. № 826/9637/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2014 року № 0000531701 і № 0000541701, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2014 року № 0000531701 і № 0000541701.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.03.2014р. № 22/26-50-17-01-НОМЕР_4, складеного за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, правомірність формування ФОП ОСОБА_1 сум валових витрат і податкового кредиту з податку на до додану вартість за перевіряємий період за рахунок господарських операцій з контрагентами-постачальниками (ТОВ «Л.О.С.Т.» (ідентифікаційний код 38260033), ТОВ «ДМС ГОЛД» (ідентифікаційний код 34981576), ТОВ «Магреб Україна» (ідентифікаційний код 36282249), ТОВ «Торговий дім «ПРАЙМ» (ідентифікаційний код 37117116), ТОВ «Інвест стар» (ідентифікаційний код 38464623), ТОВ «Аквіта Трейд Лайн» (ідентифікаційний код 38403995), ТОВ «Бізнес полюс XX» (ідентифікаційний код 38346094)), - правочини щодо поставки продуктів харчування та надання певних послуг, - підтверджується належним чином оформленими первинними документами і банківськими виписками. На момент укладення та вчинення зазначених правочинів всі підприємства-контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Крім того, зазначені господарські операції мають самий безпосередній зв'язок із підприємницькою діяльністю позивача (а саме: ФОП ОСОБА_1 спеціалізується на торгівлі продуктами харчування). Разом з тим працівниками ДПІ під час проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_1. не були взятті до уваги та проаналізовані надані нею первинні та розрахункову документи. Натомість при складанні Акта перевірки перевіряючими були враховані неналежні документальні докази, та на їх підставі сформовані незаконні висновки щодо нікчемності правочинів ФОП ОСОБА_1. із названими вище підприємствами.

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 22.07.2014р.б/н, та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівниками ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1. з питань дотримання нею вимог чинного податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складений Акт від 18.03.2014р. № 22/26-50-17-01-НОМЕР_4. Згідно висновків цього Акта перевірки ФОП ОСОБА_1 допустила наступні порушення норм податкового законодавства, а саме: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 297 989, 80 грн., та, в свою чергу, було зумовлено віднесенням до складу валових витрат сум документально непідтверджених витрат по взаємовідносинам з суб'єктами господарської діяльності, які мають ознаки «фіктивності», і витрат на пальне здійснених в межах нікчемних правочинів; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за звітні періоди січень-грудень 2012 року і січень-серпень 2013 року на загальну суму 75 654, 00 грн., що зумовлено формуванням сум податкового кредиту за аналогічні місяці на суми податку по взаємовідносинам з сумнівними контрагентами - ТОВ «Торговий дім «ПРАЙМ» і ТОВ «Аквіта Трейд Лайн». За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 28.03.2014р. № 0000531701 і № 0000541701 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.03.2014р. № 0000551701 (останнє з перелічених рішень було скасовано в досудовому порядку).

В судових засіданнях, призначених у даній справі, позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

21 серпня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення позивача і представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періодів з 17.02.2014р. по 28.02.2014р. та з 04.03.2014р. по 11.03.2014р. працівниками відповідача на підставі наказів ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.02.2014р. № 313/17-01 і від 03.03.2014р. № 584/17-01, та направлень на перевірку від 17.02.2014р., проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1. (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) з питань дотримання нею вимог чинного податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складений Акт від 18.03.2014р. № 22/26-50-17-01-НОМЕР_4 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та джерел інформації, що були використанні працівниками відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки позивача наведений на стор. 3 - 5 Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем 27 серпня 2010 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві починаючи з 30 серпня 2010 року за № 94729. Також ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника податку на додану вартість № НОМЕР_6 від 10.09.2010р., індивідуальний податковий номер НОМЕР_4.

Протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування обліку та звітності, та здійснювала переважно діяльність з оптової торгівлі овочами і фруктами та продуктами харчування.

Під час проведення зазначеної документальної перевірки перевіряючими встановлено, що за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р. ФОП ОСОБА_1 в своїх деклараціях про майновий стан задекларувала валові витрати н загальну суму 3 669 108, 00 грн., в тому числі за 2012 рік в сумі 2 488 862, 00 грн. та за 2013 рік - 1 180 246, 00 грн. Дані витрати були сформовані ФОП ОСОБА_1 переважно за рахунок фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками продуктів харчування, в тому числі з підприємствами ТОВ «Л.О.С.Т.» (ідентифікаційний код 38260033), ТОВ «ДМС ГОЛД» (ідентифікаційний код 34981576), ТОВ «Магреб Україна» (ідентифікаційний код 36282249), ТОВ «Торговий дім «ПРАЙМ» (ідентифікаційний код 37117116), ТОВ «Інвест стар» (ідентифікаційний код 38464623), ТОВ «Аквіта Трейд Лайн» (ідентифікаційний код 38403995), ТОВ «Бізнес полюс XX» (ідентифікаційний код 38346094), а також за рахунок витрат на паливно-мастильні матеріали для перевезення придбаних товарів на орендованому автотранспорті.

На думку перевіряючих ФОП ОСОБА_1 допустила завищення валових витрат за 2012 рік на загальну суму 1 038 593, 95 грн. (в тому числі на суму 983 686, 60 грн. на підставі нікчемних правочинів із суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності - підприємствами ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Магреб Україна» і ТОВ «Торговий дім «ПРАЙМ», та на суму 54 907, 35 грн. - витрати на пальне), та за 2013 рік на загальну суму 699 112, 93 грн. (в тому числі на суму 668 908, 85 грн. на підставі нікчемних правочинів із суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності - підприємствами ТОВ «Л.О.С.Т.» ТОВ «Інвест стар», ТОВ «Аквіта Трейд Лайн» і ТОВ «Бізнес полюс XX», та на суму 30 204, 08 грн. - витрати на пальне), оскільки такі витрати платника податків не були підтверджені належними первинними документами.

До вказаних висновків перевіряючі прийшли виходячи з висновків та відомостей, викладених в текстах наступних документів: Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 21.06.2013р. № 179/22-20/38260033 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Л.О.С.Т.» (ідентифікаційний код 38260033) за період з 12.07.2012р. по 31.05.2013р.; Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 19.06.2013р. № 125/22-20/349981576 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДМС ГОЛД» (ідентифікаційний код 34981576) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення обліку за період з 01.11.2010р. по 19.06.2013р.; Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 21.06.2013р. № 164/2240/36282249 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Магреб Україна» (ідентифікаційний код 36282249) з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.03.2012р. по 31.08.2012р.; Акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 21.06.2012р. № 1460/22-222-37117116 про результати проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Торговий дім «ПРАЙМ» (ідентифікаційний код 37117116) з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р.; Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 20.06.2013р. № 138/22-90/38464623 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інвест стар» (ідентифікаційний код 38464623) за період з 02.11.2012р. по 20.06.2013р.; Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22.07.2013р. № 457/22-90/38403995 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Аквіта Трейд Лайн» (ідентифікаційний код 38403995) з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 18.10.2012р. по 22.07.2013р.; службових записок та/або висновків підрозділів податкової міліції районних податкових інспекцій м. Києва про наявність ознак фіктивності та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, з додатками (зокрема: письмові пояснення директора ТОВ «Магреб Україна» Михайлової Т.В., в яких остання пояснила, що не має жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Магреб Україна» та щодо діяльності такого необізнана, документи фінансово-господарського характеру не підписувала; постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС підполковника податкової міліції Братко Т.О. від 03.06.2013р. про призначення судової експертизи, що була винесена в межах кримінального провадження за № 32012110100000074 від 03.12.2012р. За висновками судово-почеркознавчої експертизи експерта сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Білоцерківського MB від 03.06.2013р. № 438 підписи керівника ТОВ «ДМС ГОЛД» ОСОБА_6 на певних документах, які надано для експертизи ймовірно виконані не гр. ОСОБА_6, а іншою невстановленою особою); висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західній залізниці від 15.06.2012р. № 30; постанови слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Вітер В.О. від 07.11.2012р. про призначення документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства СПД - ФОП ОСОБА_1. та протоколу допиту свідка директора ТОВ «Бізнес полюс XX» гр. ОСОБА_8 від 08.10.2013р. Зокрема, під час проведення досудового розслідування було встановлено, що підприємство ТОВ «Бізнес полюс XX» має явні ознаки фіктивності. В ході допиту директора та засновника ТОВ «Бізнес полюс XX», гр. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Бізнес полюс XX». Згідно висновків актів інших податкових інспекцій факти здійснення названими вище підприємствами реальної фінансово-господарської діяльності (в т.ч. з контрагенами-покупцями) документально не підтверджені.

Крім того працівниками відповідача в ході проведення перевірки був використаний Акт попередньої перевірки ФОП ОСОБА_1. - Акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.12.2013р. № 54/17-01 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «ДМС ГОЛД» (код ЄДРПОУ 34981576), ТОВ «Магреб Україна» (код ЄДРПОУ 36282249), ТОВ «Л.О.С.Т.» (код ЄДРПОУ 38260033), ТОВ «Інвест стар» (код ЄДРПОУ 38464623), ТОВ «Бізнес полюс XX» (код ЄДРПОУ 38346094) за період з 01.06.2012р. по 31.12.2012р. та січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень 2013 року».

Щодо невизнання відповідачем правомірності зарахування витрат ФОП ОСОБА_1. на пальне, то в тексті Акта перевірки зазначено, що фізичною особою-підприємцем були надані документи, які в дійсності не дають змоги ідентифікувати використання пального при перевезенні товару від підприємств-постачальників (тобто, названих вище підприємств), які мають ознаки фіктивності та угоди з якими визнані нікчемними) до покупця - ФОП ОСОБА_1., а також з яких неможливо встановити чи пов'язані ці витрати з господарською діяльністю підприємця . Зокрема, товарно-транспортних накладних ФОП ОСОБА_1 здійснювала перевезення товару зі складу постачальників орендованим у свого найманого працівника фізичної особи ОСОБА_9 (договір від 01.08.2011р.) автотранспортом. Однак у п. 2 цього Договору зазначено, що орендований транспорт буде використовуватись як для службових поїздок персоналу підприємця, так і для вантажного перевезення. Заправка та ремонт автомобіля здійснюється як орендодавцем так і орендарем. Отже підприємцем повинен здійснюватися облік використаного пального та ремонт автомобіля за його власний рахунок, а витрати за рахунок орендодавця повинні компенсуватися підприємцем, та оподатковуватися відповідно до вимог п. 177.7 ст. 177 Податкового кодексу України. Натомість підприємцем не вівся облік використаного пального.

Також наданий до перевірки договір оренди транспортного засобу від 01.08.2011р. всупереч вимог ст. 799 Цивільного кодексу України, не посвідчений нотаріально. Таким чином, якщо такий договір не був нотаріально посвідчений, то згідно з п. 1, п. 3 ст. 209, п. 2 ст. 215 та п. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, то він вважається недійсним, внаслідок чого підприємець позбавляється права на включення до складу валових витрат і податкового кредиту витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією транспортних засобів, орендованих у фізичної особи.

Також, ФОП ОСОБА_1 не були надані до перевірки подорожні листи вантажного автомобіля, розрахунки використаного палива, технічної документації на орендований транспортний засіб та тимчасового реєстраційного талону необхідність оформлення яких вимагає п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» від 07.09.1998р. № 1388 та лист ДПА України «Щодо включення до складу валових витрат платника податку витрат на відшкодування вартості послуг» від 09.11.2006р. № 911/10/31-106.

З урахуванням вищенаведеного перевіряючими встановлено порушення позивачем норм п. 177.2 і п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат за перевіряємий період витрат по нікчемним правочинам з ТОВ «Л.О.С.Т.» (всього в сумі 942 453, 50 грн.), ТОВ «ДМС ГОЛД» (всього в сумі 101 934, 35 грн.), ТОВ «Магреб Україна» (всього в сумі 37 218, 30 грн.), ТОВ «Торговий дім «ПРАЙМ» (всього в сумі 125 252, 15 грн.), ТОВ «Інвест стар» (всього в сумі 79 200,80 грн.), ТОВ «Аквіта Трейд Лайн» (всього в сумі 174 812,25 грн.), ТОВ «Бізнес полюс XX» (всього в сумі 191 724, 10 грн.) та по придбаному паливу на загальну суму 85 111, 43 грн. для орендованого транспортного засобу, що в кінцевому результаті призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 297 989, 80 грн. (розрахунок сум оподатковуваного доходу та податку з доходів фізичних осіб за 2012 - 2013 роки наведений на стор. 16 - 17 Акта перевірки).

Також, відповідно до поданої податкової звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 задекларувала за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. податковий кредиту на загальну суму податку на додану вартість 467 118, 00 грн., а за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. - 208 686, 00 грн., що сформований в тому числі по взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками (ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Торговий дім «ПРАЙМ», ТОВ «Інвест стар», ТОВ «Аквіта Трейд Лайн», ТОВ «Бізнес полюс XX») та з вартості придбаного пального.

Виходячи з висновків про нікчемність спірних правочинів ФОП ОСОБА_1. з названими вище підприємствами ТОВ «Торговий дім «ПРАЙМ» і ТОВ «Аквіта Трейд Лайн» перевіряючі встановили відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту за рахунок таких правочинів (з них по взаємовідносинам з контрагентами - 60 012, 00 грн., на придбання пального для орендованого транспортного засобу - 15 642, 00 грн.) та встановили заниження ним податку на додану вартість за період з 01.01.2012р. по 31.08.2013р. на загальну суму 75 657, 00 грн. (в т.ч. за січень 2012 року на суму 327, 00 грн., за лютий 2012 року - 327,00 грн., за березень 2012 року - 596,00 грн., за квітень 2012 року - 572.00 грн., за травень 2012 року - 595,00 грн., за червень 2012 року - 1 042,00 грн., за липень 2012 року - 489,00 грн., за серпень 2012 року 1 193, 00 грн., за вересень 2012 року - 1 105, 00 грн., за жовтень 2012 року - 1 137,00 грн., за листопад 2012 року - 1 069,00 грн., за грудень 2012 року - 1 065,00 грн., за січень 2013 року - 879,00 грн., за лютий 2013 року - 928,00 грн., за березень 2013 року - 20 622, 00 грн., за квітень 2013 року - 16 194, 00 грн., за травень 2013 року - 528, 00 грн., за червень 2013 року - 528, 00 грн., за липень 2013 року - 880, 00 грн., за серпень 2013 року - 552, 00 грн.).

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 18.03.2014р. № 22/26-50-17-01-НОМЕР_4 перевіряючий встановив порушення ФОП ОСОБА_1, зокрема, наступних норм податкового законодавства України: п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 297 989, 80 грн. (в т.ч. за 2012 рік на суму 176 617, 21 грн., за 2013 рік - 121 372, 59 грн.), та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за звітні періоди січень-грудень 2012 року і січень-серпень 2013 року на загальну суму 75 654, 00 грн.

28 березня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000541701 (форми «Р»), яким ФОП ОСОБА_1. визначено до сплати суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 446 984, 70 грн., в т.ч. 297 989, 80 грн. - основний платіж, 148 994, 90 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000531701 (форми «Р»), яким ФОП ОСОБА_1. визначено до сплати суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 113 484, 00 грн., в т.ч. 75 657, 00 грн. - основний платіж, 37 827, 75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.05.2014р. № 955/с/26-15-10-09-25, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги ФОП ОСОБА_1. на зазначені податкові повідомлення-рішення від 28.03.2014р., податкове повідомлення-рішення від 28.03.2014р. № 0000541701 скасоване в частині грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 7 325, 99 грн. (в т.ч. за основним платежем - 4 883, 99 грн., штрафні санкції - 2 442, 00 грн.), а в іншій частині таке податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 28.03.2014р. № 0000531701 - залишені без змін.

Надалі рішенням Міністерства доходів і зборів України від 29.05.2014р. № 3482/с/99-99-10-01-03-14, з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.05.2014р. № 955/с/26-15-10-09-25, були залишені без змін, а повторна скарга позивача на податкові повідомлення-рішення від 28.03.2014р. - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Одночасно п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Зокрема, п. 201.2 ст. 201 ПК України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. А саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю , фіктивність операцій (відсутність поставок) , відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому вказаними нормами ПК України не встановлено обов'язкових умов та порядку формування податкового кредиту окремо для суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому як наслідок застосовуються вищенаведені загальні норми Кодексу.

Також в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 наголошується на тому, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Одночасно судом враховується, що в силу норм абз. 1 і 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

За приписами п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (далі - Положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно преамбули Закону № 996-ХІV та п. 1.1 Положення застосування приписів цих двох нормативно-правових актів є обов'язковим лише для юридичних осіб. Також, згідно положень ч. 3 ст. 2 Закону № 996-ХІV суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

З урахуванням норми абз. 1 ст. 19 Конституції України, згідно якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, Закон № 996-ХІV фактично не позбавляє фізичної особи-підприємця права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів.

Вказана норма права кореспондується з приписами статей Господарського кодексу України (далі - ГК України). А саме відповідно до п. 2 ст. 55 ГК України фізична особа-підприємець являється суб'єктом господарювання.

Положення п. 8 ст. 19 ГК України зобов'язують всіх суб'єктів господарювання вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Обов'язки підприємців-фізичних осіб у цьому Кодексі виділені окремо. Так, відповідно до ч. 6 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Зокрема, у відповідності до норм п. 177.10 ст. 177 ПК України за фізичною особою-підприємцем, які не перебувають на спрощеній системі оподаткування та звітності, додатково закріплений обов'язок по введенню Книги обліку доходів і витрат (за встановленими формою і порядком, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Особливості ведення книги обліку доходів та витрат для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, протягом 2012 року були врегульовані Наказом Державної податкової інспекції України від 24.12.2010р. № 1025 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010р. за № 1425/18720, та діяв до 18.10.2013р.).

В розумінні п. 1 цього Порядку «книга обліку доходів і витрат» (далі - Книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді (в редакції Наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013р. № 481 - «…у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати»).

Суб'єктом підприємницької діяльності до Книги заносяться, зокрема, такі відомості:

- дата заповнення; реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа); сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, понесені у звітному місяці; фактично понесені інші витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, які не зазначені у графах 6 та 9, включаючи вартість оплачених виконаних робіт та наданих послуг (згідно Наказу Державної податкової інспекції України від 24.12.2010р. № 1025);

- дата запису; реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом; сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів, тощо (згідно Наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013р. № 481).

Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

За умовами положень п. 177.2 ст. 177 ПК України підприємець на загальній системі оподаткування може зменшити свій загальний оподатковуваний дохід (виручка у грошовій та негрошовій формі) на суму документально підтверджених витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів. Згідно п. 177.4 ст. 177 цього Кодексу такі витрати мають відповідати критеріям витрат операційної діяльності згідно з Розділом ІІІ «Податок на прибуток» ПК України.

При цьому в силу норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України під «витратами» розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 розд. ІІІ ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Зокрема, абз. 1 і 2 пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачають, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Також згідно із пп. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачає, що до складу валових витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до яких відносяться і витрати на придбання пально-мастильних матеріалів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що витрати, зокрема, на придбання паливно-мастильних матеріалів є витратами операційної діяльності та можуть бути віднесені фізичною особою - підприємцем до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

Однак при цьому згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також в силу приписів п. 177.3 ст. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

В ході судового розгляду встановлено, що ФОП ОСОБА_1 сформувала витрати за 2012 - 2013 роки на загальну суму 1 737 706, 88 грн. (в т.ч. за 2012 рік на суму 1 038 593, 95 грн., за 20132 рік - 699 112, 93 грн.), як такі, що пов'язані з отриманням доходу під час здійснення підприємницької діяльності, та які враховані нею при обчисленні об'єкту оподаткування по податку з доходів фізичних осіб за вказані роки, по взаємовідносинам з суб'єктами господарювання-постачальниками товарів (1 623 058, 73 грн.), виконавцями послуг (29 536, 62 грн.) та у зв'язку з придбанням паливно-мастильних матеріалів (85 111, 43 грн.). Детальна таблиця задекларованих позивачем витрат за 2012 - 2013 роки в результаті здійснення підприємницької діяльності наведена на стор. 7 Акта перевірки.

Як вбачається з наявних матеріалів справи протягом 2011 - 2013 років ФОП ОСОБА_1 (як Покупець) уклала ряд письмових правочинів з поставки товарів (аналогічних за своїм змістом) з наступними підприємствами-постачальниками: з ТОВ «Л.О.С.Т.» (договір поставки від 26.07.2012р. № 26/07-12), ТОВ «Бізнес Плюс ХХІ» (договір поставки від 22.05.2013р. № 13/05), ТОВ «ДМС Голд» (договір поставки від 01.08.2012р. № 01/08-12), ТОВ «Аквіта Трейд Лайн» (договір поставки від 26.02.2013р. № 26/02-13), ТОВ ТД «Прайм» (договір поставки від 30.09.2011р. № 30/09), ТОВ «Інвест Стар» (договір поставки від 26.04.2013р. № 27), ТОВ «Магреб Україна» (договори поставки від 01.06.2012р. та від 06.06.2012р. № 06/06-12).

За умовами цих договорів Постачальники зобов'язуються передати у власність Покупця товар (продукти харчування), а Покупець, в свою чергу, - прийняти такий товар і оплатити його вартість. Загальна кількість Товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, розмірами встановлюється за згодою Сторін на підставі заявки Покупця і визначаються окремо у видаткових накладних на кожну партію Товару. Поставка товарів здійснюється окремими партіями відповідно до видаткових накладних на склад Покупця або на склад Постачальника шляхом самовивозу, в кожному випадку за домовленістю сторін. Розрахунки за товари здійснюються на підставі виставлених рахунків-фактур в безготівковій формі (переказ безготівкових коштів на рахунок Постачальника у банку).

На підтвердження факту здійснення вказаними підприємствами-контрагентами поставок товарів на адресу ФОП ОСОБА_1. та проведення розрахунків за такі поставлені товари позивач надав до суду копії наступних документів: рахунків на оплату товарів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортні накладних, виписок по банку по особовому рахунку позивача за 2012 - 2013 роки.

При цьому у відповідності до усних пояснень позивача, наданих в судових засідань у даній справі, перевезення придбаних від названих підприємств товарів на склад (що перебував в користуванні позивача на правах оренди згідно договору оренди від 10.01.2011р. № І-1-У, укладеним з ТОВ «Комплекс Жовтневий 40», та розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2) здійснювалося переважно ФОП ОСОБА_1 самотужки з використанням орендованого автомобіля - вантажний малотонажний фургон-В марки: Ford Transit, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, та водієм ОСОБА_9 - в період з початку 2012 року і до кінця липня 2013 року, а також з використанням орендованого автомобіля - вантажний малотонажний пікап-В марки: ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, та водієм ОСОБА_10 (останній працював в штаті позивача). Автотранспортний засіб з держ. реєстраційний номером НОМЕР_5 був орендований ФОП ОСОБА_1 у фізичної особи ОСОБА_9 на підставі простого письмового договору оренди малотоннажного автомобіля у приватної особи від 01.08.2011р. Зокрема, за умовами цього Договору Орендодавець (ОСОБА_9.) передає у платне користування на невизначений строк майно - вантажний малотонажний фургон-В марки: Ford Transit, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, вартістю 75 000,00 грн., а Орендар (ФОП ОСОБА_1) приймає зазначений автомобіль з метою використання його для службових поїздок персоналу та перевезення вантажів. Орендна плата встановлена сторонами у розмірі 2 000,00 грн., що сплачується Орендарем Орендодавцю готівкою через касу Орендаря або за заявою Орендодавця - в безготівковому порядку на особовий рахунок останнього в установі Ощадбанку не пізніше 25-го числа кожного місяця. Також умовами зазначеного Договору передбачені певні обов'язки сторін, в т.ч. обов'язок Орендаря щодо здійснення заправлення автомобіля за власний рахунок, та заміни деталей і запчастин в період використання останнього за даним Договором.

Інший автотранспортний засіб - аналогічно був орендований позивачем у фізичної особи ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору оренди автомобіля від 20.07.2012р. реєстраційний номер 1005.

На підтвердження фактів здійснення транспортування спірних товарів на склад, перебування ОСОБА_9 у трудових відносинах з позивачем протягом спірного періоду, здійснення оплати орендних платежів за користування автомобілем і нежилим приміщенням для розміщення складу, а також здійснення втрат на паливно-мастильні матеріали для організації вантажних перевезень позивач надав суду копії наступних документів: договору оренди від 10.01.2011р. № І-1-У; договору оренди малотоннажного автомобіля у приватної особи від 01.08.2011р. та відомостей про виплату ОСОБА_9 готівкових коштів з каси приватного підприємця за період з січня 2012 року по серпень 2013 року; платіжних доручень ФОП ОСОБА_1. про сплату протягом 2012 - 2013 років сум податку з доходів фізичних осіб з орендної плати; трудового договору між працівником і фізичною особою від 26.10.2011р., реєстраційний номер в районному центрі зайнятості 02791101126; сторінок трудової книжки ОСОБА_11 серії НОМЕР_8 із записами про прийняття останнього на роботу на посаду водія-експедитора з 26.10.2011р, та звільнення його 31.07.2013р. із займаної посади; звіту ФОП ОСОБА_1. про прийняття працівників на 26.10.2011р. з відміткою Голосіївського районного центру зайнятості про прийняття; супровідного листа ФОП ОСОБА_1. від 19.09.2012р., адресованого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, з проханням надати дозвіл на реєстрацію трудових угод з певними працівниками (в т.ч. з ОСОБА_9 та ОСОБА_10.); договору оренди автомобіля від 20.07.2012р. № 1005; рахунків-фактур, видаткових накладних і податкових накладних, виписаних Підприємством з ІІ «Лукойл-Україна» в результаті поставок паливно-мастильних матеріалів на користь ФОП ОСОБА_1., виписок банку по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1. за 2012 -2013 роки з відомостями про оплату орендних платежів за використання нежилого приміщення, вартості паливно-мастильних матеріалів.

Також, під час розгляду справи судом встановлено, що 26 рудня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) і ТОВ «ТД «Прайм» (Виконавець) був укладений договір за № 1211 щодо поточного ремонтно-сервісного обслуговування обладнання. За умовами цього Договору Виконавець бере на себе зобов'язання зі здійснення поточного ремонтно-сервісного обслуговування обладнання холодильної камери, що належить Замовнику на праві приватної власності, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Пізніше аналогічний за змістом договір щодо поточного ремонтно-сервісного обслуговування обладнання від 31.07.2012р. № 08, був укладений позивачем з ТОВ «Л.О.С.Т.».

На підтвердження факту надання підприємствами ТОВ «ТД «Прайм» і ТОВ «Л.О.С.Т.» послуг з ремонтно-сервісного обслуговування на користь ФОП ОСОБА_1. і проведення розрахунків за такі послуги позивач надав до суду копії наступних документів: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, платіжних доручень на оплату послуг з ремонту та технічного огляду обладнання (холодильної камери), виписками банку по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1. за відповідні періоди.

Також з метою підтвердження факту наявності в своєму користуванні відповідного обладнання позивач додатково подав до суду копії договору позички від 14.09.2010р., укладеного з ТОВ «ТД «Прайм» (Позичкодавцем) щодо передачі у тимчасове безоплатне користування холодильної камери КХН-10 для зберігання свіжих овочів та фруктів (термін дії договору з 14.09.2010р. по 31.12.2015р.), та акта приймання-передачі від 14.09.2010р. з переліком складових обладнання, яке передається у користування. Реальність укладення та виконання цього правочину контролюючим органом в ході проведення нинішньої та попередньої документальних перевірок ФОП ОСОБА_1. не заперечувалися, а відсутність вказаного обладнання за адресою здійснення позивачем підприємницької діяльності (м. Київ, АДРЕСА_2) - в тексті акта перевірки також не зафіксована.

В подальшому придбаний у названих підприємств-постачальників товар був реалізований позивачем суб'єктам господарської діяльності-покупцям на підставі письмових договорів поставок/купівлі-продажу, що підтверджується наявними матеріалами справи (а саме: копіями відповідних договорів, видатковими і податковими накладними, виписками банку по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1. за 2012 -2013 роки).

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів (а саме - по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Бізнес Плюс ХХІ», ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Аквіта Трейд Лайн», ТОВ ТД «Прайм», ТОВ «Інвест Стар» і ТОВ «Магреб Україна») суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані цими суб'єктами господарської діяльності на адресу позивача за результатами постачання товарів і надання послуг, за своїм змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України. Також, наявність зв'язку між спірними господарськими операціями з названими підприємствами і підприємницькою діяльністю ФОП ОСОБА_1. підтверджується матеріалами справи.

При цьому судом ставиться критично до посилань відповідача на факт відсутності у позивача подорожніх листів вантажного автомобіля як підставу для спростування реальності спірних господарських операцій з постачання товарів, оскільки в силу положень Закону України «Про автомобільний транспорт» 05.04.2001р. № 2344-III (з урахуванням змін, що були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011р. № 3565-VI, останній набрав чинності 14.08.2011р.) та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25 лютого 2009р. № 207 обов'язковість оформлення подорожніх листів на перевезення вантажним автомобільним транспортом передбачається лише для юридичних осіб.

Також в межах розгляду даної справи судом не приймається до уваги посилання відповідача на недійсність договору оренди малотоннажного автомобіля у приватної особи від 01.08.2011р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_9, у зв'язку з недотриманням при укладенні такого правочину обов'язкової нотаріальної форми, передбаченої ст. 799 Цивільного кодексу України. Оскільки даний факт сам по собі не спростовує дій сторін договору по експлуатації автомобіля з метою перевезення вантажів, здійснення ФОП ОСОБА_1 орендних платежів (зазначений факт, як і факт наявності у власності ОСОБА_9 автомобіля протягом 2011 -2013 років, відповідачем взагалі не заперечуються) та сплати вартості паливно-мастильних матеріалів, необхідних для використання такого транспортного засобу.

В ході судового розгляду відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище договорів, зокрема того, що вказані підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємств ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Бізнес Плюс ХХІ», ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Аквіта Трейд Лайн», ТОВ ТД «Прайм», ТОВ «Інвест Стар» і ТОВ «Магреб Україна» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правочинів.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 18.03.2014р. № 22/26-50-17-01-НОМЕР_4 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ФОП ОСОБА_1, так й її контрагентами-постачальниками (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ФОП ОСОБА_1 та підприємствами ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Бізнес Плюс ХХІ», ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Аквіта Трейд Лайн», ТОВ ТД «Прайм», ТОВ «Інвест Стар» і ТОВ «Магреб Україна», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів про надання послуг не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення ФОП ОСОБА_1. або посадовим особам її контрагентів, безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних письмових правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів правомірність виключення зі складу валових витрат і податкового кредиту ФОП ОСОБА_1. за звітні періоди 2012 - 2013 років сум витрат і податку на додану вартість, сплачених позивачем своїм контрагентам (ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Бізнес Плюс ХХІ», ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Аквіта Трейд Лайн», ТОВ ТД «Прайм», ТОВ «Інвест Стар» і ТОВ «Магреб Україна») за поставлені товари і наданні послуги, витрат позивача на придбання паливно-мастильних матеріалів як таких, що пов'язані із підприємницької діяльністю останнього.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними і скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2014 року № 0000531701 і № 0000541701.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 487, 20 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28 березня 2014 року № 0000531701 і № 0000541701.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємцю ОСОБА_1 (місце проживання: 03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова