Рішення

від 30.10.2014 по справі 907/879/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.2014р. Справа № 907/879/14

За позовом HEKIM DIS TIC. LTD. STI, Bahce Mah. Istiklal Cd. Guneyli Apt. K:7/13 No:140 Mersin/Turkey

ДО приватного підприємства „Соляріс-Л", м. Свалява

ПРО стягнення суми 154787,43грн., в тому числі 130733,11грн. авансового платежу та 24054,32грн. штрафу

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - адвокат, представник за договором про надання правової допомоги №09/10 від 09.10.2011р..

від відповідача - Міцода М.М. - представник за довіреністю від 10.12.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

HEKIM DIS TIC. LTD. STI, Bahce Mah. Istiklal Cd. Guneyli Apt. K:7/13 No:140 Mersin/Turkey звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до приватного підприємства „Соляріс-Л", м. Свалява про стягнення суми 154787,43грн., в тому числі 130733,11грн. авансового платежу та 24054,32грн. штрафу .

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.09.2014р. порушено провадження у справі №907/879/14 та призначено справу до розгляду на 24.09.2014р.

В засіданні суду 24.09.2014р. судом, за письмовою згодою сторін, у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 09.10.2014р.

В засіданні суду 09.10.2014р. судом за згодою сторін також оголошено перерву до 16.10.2014р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Ухвалою суду від 16.10.2014р. судом було відкладено розгляд справи на 30.10.2014р. для надання сторонам можливості в повному обсязі виконати вимоги суду та подати додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, в обґрунтування своєї позиції вказує на порушення відповідачем умов договору в частині виконання зобов'язань по відвантаженню (відправленню) виготовленої продукції (обрізних пиломатеріалів) в кількості та за ціною, вказаною в контракті на адресу позивача. Вказує на виконання з боку покупця, тобто позивача, умов договору в частині проведення авансування партії товару. Вважає, що наявними у справі матеріалами беззаперечно доведено вину відповідача в ухиленні від виконання умов контракту. Відтак, просить стягнути з відповідача окрім суми авансового платежу також штраф в розмірі та порядку, передбаченому пунктом 6.2 контракту.

Також подав суду клопотання в порядку вимог ст. 66, 67 ГПК України про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу відчужувати корпоративні права ТОВ „Соляріс-Л", які належать відповідачу у ТОВ „Соляріс-М".

Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданих суду письмових поясненнях та просить суд взяти до уваги те, що згідно п. 4.1 Контракту, Покупець здійснює передоплату в розмірі 70 % від вартості кожної партії Товару. Згідно Специфікації №1 від 20.05.2010 року до Контракту № 01-200510, кількість м.куб. в партії Товару складає 1000м.куб., загальна вартість 220000 доларів США, тобто, 70% передоплати складає 154000 доларів США. Також вказує на те, що для виконання зобов'язань по зазначеному Контракту (поставка обрізних пиломатеріалів), 15 липня 2010 року ПП «Соляріс-Л» уклало з ТОВ «КРОК» Договір № 2-10 оренди нерухомого майна, а саме цех для виробничих потреб ПП «Соляріс-Л» загальною площею 1192,9 кв. м. Також, для виконання зобов'язань по даному Контракту, ПП «Соляріс-Л» 08

червня 2010 року уклало з ТОВ «ОЛЕНІЧ ГРУП» м. Одеса (надалі - Експедитор) Договір № 32/10 транспортного експедирування. Згідно даного договору Експедитор надає послуги з перевезення вантажу, забезпечує відправку вантажу морським транспортом, організовує морське перевезення за кордоном.

Тобто, ПП «Соляріс-Л» виконало всі передумови для повного та своєчасного виконання умов Контракту. Окрім того, уклало договір з ДП „Воловецьке лісове господарство" на купівлю лісопродукції для забезпечення виконання умов конракту.

З приводу клопотання позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову заперечує в повному обсязі, однак, письмово викладеної позиції з цього приводу суду не подав.

Аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача з приводу вжиття судом заходів до забезпечення позову, суд констатує наступне.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Так, відповідно до приписів статті 67 ГПК України позов забезпечується шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому, як на тому наголошено в п. 9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Предметом спору в даній справі є стягнення авансового платежу за умова контракту на поставку відповідної лісопродукції.

В свою чергу, в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову позивач просить суд заборонити відповідачу вчиняти дії по відчуженню корпоративних прав ТОВ „Соляріс-Л", які належать відповідачу у ТОВ „Соляріс-М".

Таким чином відсутній безпосередній зв'язок між предметом позову у справі № 907/879/14 та заявою позивача про забезпечення позову в даній справі.

Крім того, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі № 6/166 від 13.08.2008 р.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, останнім не доведено, що вжиття зазначених ним заходів до забезпечення позову має безпосередній зв'язок з предметом позову у справі № 907/879/14, а тому заява HEKIM DIS TIC. LTD. STI, Bahce Mah. Istiklal Cd. Guneyli Apt. K:7/13 No:140 Mersin/Turkey про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.10.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши прокурора та повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2010 року між ПП «Соляріс - Л» в особі директора Мацола Леоніда Миколайовича (за Договором - Продавець, надалі - Відповідач) та HEKIM DIS TIC. LTD. STI, Bahce Mah. Istiklal Cd. Guneyli Apt. K:7/13 No:140 Mersin/Turkey (за Договором - Покупець, надалі - Позивач) був укладений Контракт від 20.05.2010 року № 01-200510 (надалі - Контракт) про поставку обрізних пиломатеріалів (надалі - Товар) в кількості та за ціною, обумовленою у додатку (специфікації) №1 до Контракту від 20.05.2010 року № 01-200510, а саме на суму 220 000 доларів США.

На виконання умов п. 4. 1. 2. Контракту Позивач у травні 2010 року перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача передоплату у розмірі 10000 доларів США, що складає 70 відсотків вартості партії Товару.

Згідно з п.3.4 Контракту Відповідач зобов'язаний поставити Товар у строк від 15 до 30 календарних днів після отримання передоплати, зазначеної у п. 4.1.2 Контракту. Датою поставки товару є дата оформлення митних документів.

Відповідно до п. 3.5 Контракту Відповідач мав повідомити Позивача у письмовій формі про факт початку поставки Товару протягом 24 годин, після завантаження на транспортний засіб та оформлення митних документів.

Разом з цим згідно з п. 3.8 Контракту оформлення митної процедури в країні Продавця покладаються на Відповідача.

Позивач стверджує, що Відповідачем було порушено умови пунктів 3.4.3,. 5.3..8 Контракту.

Згідно з п. 8.6 Контракт дійсний до повного виконання Сторонами зобов'язань по даному Контракту.

За невиконання зобов'язань, передбачених цим контрактом згідно з п. 6.1 Контракту, кожна з винних сторін несе майнову відповідальність у розмірі фактично спричинених збитків іншій стороні.

Позивач звернувся до Відповідача листом з проханням повернути передоплату у розмірі 10 000 доларів США до 31.12.2011 року. За результатами розгляду листа Відповідач листом повідомив, що не відмовляється від виконання договірних зобов'язань та запропонував два варіанти врегулювання спору: пролонгувати та розділити суму 10000 доларів США на 10 місяців 2012 року, тобто по 1 тис. доларів в місяць, або здійснити поставку Товару згідно специфікації №1 Контракту на адресу Позивача у березні місяці 2012 року.

Станом на дату пред'явлення позову поставка Товару Відповідачем не здійснена, сума передоплати не повернена.

Відповідно до п 6.2 Контракту в разі не поставки товару в зазначені терміни Продавець відшкодовує Покупцю штраф в розмірі 0,1 відсоток за кожен день прострочення поставки.

Тобто, виходячи з цього пункту Контракту, враховуючи, що станом на дату пред'явлення позову поставка Товару Відповідачем не здійснена, він зобов'язаний сплатити штраф, нарахований з 12 серпня 2011 року по 13 лютого 2012 р. в сумі 24054,32грн.

Всього сума заборгованості Відповідача складає 154 787. 43грн.:

- сума основного боргу 130 733,11грн. (сума передоплати позивачем у грн. відповідно до курсу НБУ станом на 13.08.2014 року);

- штрафні санкції у розмірі 24 054,23грн., які передбачено п. 6.2 Контракту.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, як вже встановлено судом при попередньому розгляді справи.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з п.3.4 Контракту Відповідач зобов'язаний поставити Товар у строк від 15 до 30 календарних днів після отримання передоплати, зазначеної у п. 4.1.2 Контракту, тобто, не пізніше 01.06.2010р. Датою поставки товару є дата оформлення митних документів.

Докази виконання відповідачем своїх зобов'язань по контракту №01-200510 від 20.05.2010р.. в частині поставки оплаченого товару у визначений строк, вартістю 10000доларів США, у матеріалах справи відсутні. Відповідачем не заперечується факт отримання від позивача суми 10000 доларів США передплати. Разом з тим, його доводи про те, що така сума передплати не складає суми 70% оплати партії товару не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки спростовуються наявними у справі матеріалами.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи норми частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, з огляду на відсутність доказів поставки товару або повернення попередньої оплати, а доказів протилежного відповідачем суду не надано, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 10000доларів США, що еквівалентно сумі 130733,11грн. є правомірними, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 130733,11грн. підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 24054,32грн. штрафу за невиконання умов контракту та не поставку товару у визначений сторонами строк, які задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В розумінні ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно або неналежно виконаного зобов'язання. В свою чергу, в силу ч. 3 даної статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, на відміну від штрафу пеня є тривалою неустойкою, яка стягується виключно за порушення грошового зобов'язання за кожен день прострочення, в той час як штрафом є одноразовий платіж.

Суд, проаналізувавши умови п.6.2 контракту, суд встановив, що відповідальність відповідача за прострочення оплати товару у вигляді штрафу в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки, по своїй правовій природі є пенею.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 154787,43грн., в тому числі 130733,11грн. авансового платежу та 24054,32грн. штрафу підлягають задоволенню частково в сумі 130733,11грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства „Соляріс-Л" (89300, Закарпатська область, м. Свалява, вул. Мукачівська, 30-а, код ЄДРПОУ 36586432) на користь HEKIM DIS TIC. LTD. STI, Bahce Mah. Istiklal Cd. Guneyli Apt. K:7/13 No:140 Mersin/Turkey суму 130733,11грн. заборгованості, а також суму 2614,66грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні клопотання HEKIM DIS TIC. LTD. STI, Bahce Mah. Istiklal Cd. Guneyli Apt. K:7/13 No:140 Mersin/Turkey про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 05.11.2014р.

Суддя О.Ф. Ремецькі