Постанова

від 20.01.2015 по справі 907/879/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа № 907/879/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - Кудінов І.А.

від відповідача (скаржника) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Соляріс-Л", вих.№10/11 від 12.11.2014 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 30.10.2014 року (підписане 05.11.2014 року), суддя Ремецькі О.Ф.

у справі №907/879/14

за позовом HEKIM DIS TIC. LTD. STI, Bahce Mah. Istiklal Cd. Guneyli Apt. K:7/13 No:140 Mersin/Turkey

до відповідача Приватного підприємства „Соляріс-Л", м. Свалява

про стягнення суми 154787,43 грн., в тому числі: 130733,11 грн. - авансового платежу та 24054,32 грн. - штрафу

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 30.10.2014 року по справі №907/879/14 позов HEKIM DIS TIC. LTD. STI, Bahce Mah. Istiklal Cd. Guneyli Apt. K:7/13 No:140 Mersin/Turkey задоволено частково: присуджено до стягнення на користь останнього з приватного підприємства „Соляріс-Л" 130733,11 грн. - заборгованості. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 24054,32 грн. - штрафу відмовлено. Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання HEKIM DIS TIC. LTD. STI, Bahce Mah. Istiklal Cd. Guneyli Apt. K:7/13 No:140 Mersin/Turkey про вжиття заходів до забезпечення позову.

Задовольняючи частково позов, суд визнав підставною, заявлену до стягнення, суму заборгованості в розмірі 130733,11 грн. (авансовий платіж), поряд з цим, проаналізувавши умови п.6.2 контракту, встановив, що відповідальність відповідача за прострочення оплати товару, у вигляді штрафу в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення, по своїй правовій природі є пенею, відтак, відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача, нарахованого на підставі п.6.2 Контракту, штрафу у розмірі 24054,32 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство „Соляріс-Л" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 30.10.2014 року по справі №907/879/14 в частині задоволення позовних вимог та припинити провадження у справі. При цьому, скаржник посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а саме: вказує, що судом не взято до уваги той факт, що позивач не здійснив оплату в розмірі 70% від вартості партії товару, що становить 154000 дол. США, посилаючись на Спеціфікацію №1 від 20.05.2010 року до Контракту.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року склад судової колегії змінено: замість суддів Кордюк Г.Т. та Кравчук Н.М. введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без з мін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№01-04/7521/14 від 15.12.2014 року), зазначаючи, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування - відсутні. Зокрема, наголошував, що позивачем виконано умови Контракту, а саме: п.4.1.2 щодо перерахування передоплати у розмірі 10000 дол. США, що становить 100% вартості партії товару відповідно до Специфікації №1 від 20.05.2010 року до Контракту, однак, відповідачем умови Контракту не виконано, відтак, перерахована сума авансового платежу підлягає стягненню з відповідача.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, проте, 19.01.2015 року надіслав до суду клопотання (факсограма вх.№01-14/9/15) про розгляд справи без його участі. Слід зазначити, що ухвалою суду від 15.12.2014 року розгляд справи відкладався за клопотанням скаржника (факсограма вх.№01-14/570/14).

Оскільки, явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, враховуючи його клопотання про розгляд справи без його участі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20 травня 2010 року між приватним підприємством "Соляріс - Л" (у тексті контракту - продавець) та HEKIM DIS TIC. LTD. STI, Bahce Mah. Istiklal Cd. Guneyli Apt. K:7/13 No:140 Mersin/Turkey (у тексті договору - покупець) укладено Контракт №01-200510, відповідно до умов якого, а саме: п.1 продавець продає, а покупець купляє обрізні пиломатеріали. Перелік продукції, її розміри, об'єм, ціна та якість визначаються у Специфікації до контракту.

Відповідно до п.2 контракту ціна на товар визначається на умовах Інкотермс 2000 - DDU FO Mersin, Турція, FCA Свалява (Україна) і встановлюється в доларах США. Ціна вказується в Специфікації до контракту. Загальний об'єм товару - 1000 метрів кубічних. Загальна вартість контракту 220000 дол. США.

Згідно п.4.1.2 контракту покупець здійснює передоплату в розмірі 70% від вартості кожної партії товару згідно з виставленому продавцем інвойсу.

Пунктом 3.4 контракту сторони погодили, що продавець зобов'язаний поставити товар протягом 15-30 календарних днів після отримання передоплати, зазначеної у п.4.1.2 контракту. Датою поставки є дата оформлення митних документів.

Відповідно до п.п.3.5, 3.8 контракту продавець у письмовій формі повідомляє покупця про початок поставки товару протягом 24 годин після завантаження на транспортний засіб та оформлення митних документів. Оформлення, митні процедури в країні продавця покладаються на продавця; всі процедури щодо оформлення товару в країні покупця покладаються на покупця.

Контракт №01-200510 від 20.05.2010 року підписано обома сторонами.

Згідно з Специфікацією №1 від 20.05.2010 року її сума становить 10000 дол. США, умови оплати: 100% передоплата.

На виконання умов контракту, а саме: п.4.1.2, та Специфікації №1 від 20.05.2010 року, позивач у травні 2010 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передоплату у розмірі 10000 доларів США.

Однак, відповідач умов контракту, а саме п.п.3.4, 3.5 не виконав, а передоплату в розмірі 10000 дол. США позивачу не повернув.

Позивач звернувся до відповідача листом з проханням повернути передоплату у розмірі 10000 доларів США до 31.12.2011 року. У відповідь на що, відповідач листом повідомив, що не відмовляється від виконання договірних зобов'язань та запропонував два варіанти врегулювання спору: пролонгувати та розділити суму 10000 доларів США на 10 місяців 2012 року, тобто по 1000 дол. США в місяць, або здійснити поставку товару згідно специфікації №1 контракту на адресу позивача у березні 2012 року.

Крім того, відповідно до п.6 контракту за невиконання зобов'язань, передбачених контрактом, винна сторона несе майнову відповідальність у розмірі фактично завданих збитків іншій стороні. У випадку не поставки товару у вказаний термін, продавець відшкодовує покупцю штраф в розмірі 0,1% за кожний день прострочення.

Враховуючи наведене вище, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 154787,43 грн., з яких: 130733,11 грн. - сума основного боргу (10000 дол. США - передоплати відповідно до курсу НБУ станом на 13.08.2014 року) та 24054,23 грн. - передбачений п.6.2 контракту штраф.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.ст.526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вимогами ст.530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання та зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї подої.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Натомість, відповідач, незважаючи на виконання позивачем умов контракту (п.4.1.2) щодо здійснення передоплати в розмірі 70% вартості партії товару (більше того, позивач здійснив 100% передоплату за Специфікацією №1 від 20.05.2010 року), не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару за контрактом, у зв'язку з чим у останнього виник обов'язок щодо повернення позивачу суми авансового платежу (10000 дол. США).

Слід зазначити, як вбачається з тексту апеляційної скарги та інших матеріалів справи, відповідач не заперечує факт отримання 10000 дол. США, що також і підтверджується листом, яким відповідач повідомив позивача, що не відмовляється від виконання договірних зобов'язань та запропонував два варіанти врегулювання спору: пролонгувати та розділити суму 10000 доларів США на 10 місяців 2012 року, тобто по 1000 доларів США в місяць або здійснити поставку товару згідно Специфікації №1 до контракту на адресу позивача у березні 2012 року, що суперечить умовам укладеного між сторонами контракту.

Крім того, позивач, посилаючись на умови пункту 6.2 контракту, просив суд стягнути на його користь з відповідача 24054,23 грн. - штрафу за невиконання умов контракту щодо поставки товару.

Так, відповідно до пунктів 6.1, 6.2 контракту за невиконання зобов'язань, передбачених контрактом, винна сторона несе майнову відповідальність у розмірі фактично завданих збитків іншій стороні. У випадку не поставки товару у вказаний термін, продавець відшкодовує покупцю штраф в розмірі 0,1% за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, частиною 2 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що передбачений п.6.2 контракту, штраф у розмірі 0,1% за кожен день прострочення , по своїй правовій природі не може вважатися штрафом як різновидом штрафних санкцій, передбачених ч.1 ст.230 ГК України, відтак, вимога позивача у частині стягнення штрафу в розмірі 24054,23 грн. задоволенню не підлягає.

Однак, слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що передбачена п.6.2 контракту, штрафна санкція в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, в силу положень ч.3 ст.549 ЦК України, є пенею, тобто неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, оскільки, дана санкція передбачена у випадку не поставки продавцем товару у строки, передбачені контрактом, а не у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все наведене вище, беручи до уваги умови укладеного між сторонами контракту та специфікації до нього, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 130733,11 грн. (10000 дол. США) авансового платежу та відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 24054,23 грн. - штрафу за невиконання продавцем умов контракту щодо поставки товару покупцю.

Щодо прохання скаржника про припинення провадження у справі, колегія суддів зазначає, що в даному випадку відсутні підстави, передбачені ч.1 ст.80 ГПК України, для припинення провадження у справі №907/879/14.

Відтак, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 30.10.2014 року по справі №907/879/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Соляріс-Л" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №907/879/14 повернути до господарського суду Закарпатської області .

Повну постанову складено 23.01.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Бонк Т.Б.