Рішення

від 29.10.2014 по справі 469/1114/14-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.10.2014

Справа № 469/1114/14-ц

2/469/470/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року Березанський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої - судді - Дорошенко А.В.

при секретарі - Якубець С.В.

за участю: прокурора прокуратури Березанського району - Чобану Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Березанка цивільну справу за позовом заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

Позивач - заступник прокурора Березанського району Миколаївської області 11.09.2014р. звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, мотивуючи тим, що проведеною прокуратурою Березанського району перевіркою встановлено порушення вимог законодавства при передачі земельних ділянок у приватну власність. Так, розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №131 від 20.02.2012 року надано дозвіл 14 громадянам України, в т.ч. відповідачу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 1,4 га (по 0,1 га кожному) - відкриті заболочені землі, в т.ч. низинні, у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №271 від 17.04.2012 року затверджено проект землеустрою та надано 14 громадянам України, в т.ч. відповідачу ОСОБА_2 зазначені земельні ділянки загальною площею 1,4 га (по 0,1 га кожна) для індивідуального дачного. На підставі вказаних розпоряджень 14 громадянам 02.08.2012 року видано державні акти на право власності на землю, в т.ч. відповідач ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯК № 923851 про право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820982200:10:000:0062.

Посилаючись на те, що вказане розпорядження райдержадміністрації прийняте з порушенням вимог ч.3 та ч.4 ст.122 ЗК України (чинної на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень), ст.ст.50,51 ЗК України, оскільки надання земельних ділянок для рекреаційних потреб віднесено до компетенції обласних державних адміністрацій; що спірна земельна ділянка - відкриті заболочені землі, в т.ч. низинні, відносилася до земель державної власності та належить до земель водного фонду, що відповідно до п."д" ч.4 ст.84 ЗК України землі водного фонду із земель державної власності не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, визначених цим Кодексом і відповідно до ст.118 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яке приймається на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, до складу якої відповідно до ч.3 ст.186-1 ЗК України залучається представник територіальних органів водного господарства та що зазначений проект землеустрою управлінням водних ресурсів не погоджувався; в порушення вимог ст.ст.9,35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ч.9 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 14 громадянам України, у т.ч. відповідачу ОСОБА_2, для проходження державної експертизи землевпорядної документації не надходив, а отже взагалі не міг бути затверджений; крім того, зазначена земельна ділянка, яка надана відповідачу для індивідуального дачного будівництва, розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря і належить до земель водного фонду та що відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 ЗК України землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, а не в приватну власність, розпорядження районної державної адміністрації суперечить законодавству, порушує цивільні права та інтереси, а тому є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку, прокурор просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 131 від 20.02.2012 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 271 від 17.04.2012 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2.

Посилаючись на те, що на підставі незаконного розпорядження райдержадміністрації відповідачу видано державний акт на право власності на землю, враховуючи позицію Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011 року (п.2.3) просив визнати недійсним державний акт серії ЯК №923851 від 02.08.2012 року на право приватної власності на землю та скасувати його державну реєстрацію.

Оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави всупереч вимогам законодавства та поза волею належного розпорядника - Миколаївської обласної державної адміністрації, посилаючись на норми ст.ст.387,388 ЦК України, позивач просить зобов'язати відповідача ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 4820982200:10:000:0062 Миколаївській облдержадміністрації.

Представник позивача - прокурор прокуратури Березанського району в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник позивача - Миколаївської облдержадміністрації в судове засідання не з'явився, направив до суду письмову клопотання про розгляд справи без участі представника облдержадміністрації, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Березанської райдержадміністрації та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились та не повідомили причину своєї неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно розпорядження Березанської райдержадміністрації № 131 від 20.02.2012 року громадянам України згідно додатку, в т.ч. відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею до 1,4 га (відкриті заболочені землі в тому числі низинні) для індивідуального дачного будівництва у власність із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області площею кожному окремо до 0,10 га (а.с.9).

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 271 від 17.04.2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність зазначених осіб, в т.ч. відповідачу ОСОБА_2, земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) площею 1,4 га (відкриті заболочені землі в тому числі низинні) за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та надано у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) земельну ділянку загальною площею 1,4 га (відкриті заболочені землі в тому числі низинні) за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області площею кожному окремо по 0,10 га (а.с.10).

Згідно висновку №01-26-676 від 12.04.2012 року комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою у Березанському районі Миколаївської області погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 14 громадянам України, у тому числі відповідачу ОСОБА_2, для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва) із земель державної власності, не переданих у власність або не наданих у користування в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.13).

02.08.2011 року на підставі розпорядження Березанської райдержадміністрації №271 від 17.04.2012р. ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯК №923851 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, Коблівська сільська рада, за межами населеного пункту, який зареєстрований відділом Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області 02.08.2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №482090001000511 (а.с.14).

Як вбачається з інформації відділу Держземагенства у Березанському районі від 21.05.2014 року (а.с.15), Миколаївського обласного управління водних ресурсів від 15.07.2014 року (а.с.16), головного управління Держземагенства у Миколаївській області від 11.07.2014 року (а.с.17), Держземагенства України від 11.07.2014 року (а.с.17), спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво), розташована за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району; дозвіл на виготовлення проекту землеустрою Миколаївським обласним управлінням водних ресурсів не надавався, проект землеустрою щодо вилучення, зміни цільового призначення земель водного фонду для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво) не розглядався та не погоджувався, згода на вилучення спірної земельної ділянки чи добровільну відмову від неї Миколаївським обласним управлінням водних ресурсів не надавалась; проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність та державну землевпорядну експертизу до Головного управління Держземагенства у Миколаївській області та Держземагенства України не надходив .

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами абз.1 п.12 розд. Х "Перехідні положення" ЗК України (чинних на час виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські раді з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконачої влади.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст..122 ЗК України, відповідно до ч.4 якої (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) обласним державним адміністраціям надано право передавати земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність, або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, якою передбачено передачу земельних ділянок райдержадміністрацією для потреб сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо, з урахуванням вимог ч.6 цієї статті) та частиною сьомою цією статті, якою передбачено повноваження Кабінету Міністрів щодо передачі земельних ділянок.

Враховуючи правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 11.09.2013р. у справі №6-71цс13, яка відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, прийняття головою райдержадміністрації розпорядження про передачу у власність відповідачів земельних ділянок для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво), які розташовані за межами населеного пункту, є перевищенням наданих йому Законом повноважень, а тому винесені головою Березанської райдержадміністрації розпорядження №131 від 20.02.2012р. та №271 від 17.04.2012р. про надання відповідачу ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність є незаконними та підлягають скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 19 , 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

За положеннями ч.1 ст.3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина друга статті 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ст.58 ЗК України та ст.4 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами.

До земель водного фонду України відносяться також землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду: землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Крім того, за положеннями ст.60 ЗК України та ст.88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Водночас за змістом п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовище України від 5 листопада 2004 року №434 у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 "Про затвердження порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об'єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Відповідно до положень ч.1 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків визначених цим Кодексом ( п."ґ" ч. 4 ст.83 ЗК України ).

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадянам, передбачені ч.2 ст.59 ЗК України, згідно якої громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Земельні ділянки прибережних захисних смуг могли передаватися громадянам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо, що передбачено ч.4 ст.59 ЗК України ( у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).

Як зазначено в правовій позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові № 6-16 цс 14 від 21 травня 2014 року, за системним аналізом законодавства на час виникнення правовідносин, відповідно до положень ст.88 ВК України , Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року (Наказ №434), розмір та межі прибережних захисних смуг встановлювались за проектами землеустрою (термін та зміст за ст.ст.50-54 Закону України "Про землеустрій "), а населених пунктів - відповідно до існуючих на час встановлення конкретних умов забудови. При наданні у користування земельних ділянок навколо зазначених та інших водних об'єктів, мали врахуватися ці положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а у разі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів мало бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 ВК України , та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови № 486 з урахуванням конкретної ситуації.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст.21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Таким чином, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи рішення Березанської районної державної адміністрації про надання спірної земельної ділянки у власність без урахування порядку її цільового призначення та використання є незаконним та підлягає скасуванню.

Як зазначено в правовій позиції, висловленій Верховним Судом України при розгляді справи №6-57цс13 від 19.06.2013р., частиною першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України).

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

У правових позиціях, висловлених Верховним Судом України при розгляді справ №6-169цс12 від 06.02.2013р., №6-103цс12 від 26.09.2012р., №6-46цс14 від 04.06.2014р., №6-67цс14 від 25.06.2014р., №6-146цс14 від 24.09.2014р. зазначено, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.

Таким чином, враховуючи, що державний акт на право власності на земельну ділянку відповідачу ОСОБА_2, виданий на підставі незаконного розпорядження № 271 від 17.04.2012р. голови Березанської районної державної адміністрації, позов прокурора про визнання державного акту недійсним підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст.319 та частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив в правовій позиції Верховний Суд України у справі за №6-92цч13 від 18.09.2013р. створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності , так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п.54 рішення).

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Згідно з ч.3 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо витребування спірної земельної ділянки загальною площею 0,1000 га у відповідача ОСОБА_2, яка вибула з володіння держави незаконно, та повернення земельної ділянки Миколаївській обласній державній адміністрації підлягають задоволенню.

Решта позовних вимог, а саме про скасування державної реєстрації спірного державного акту задоволенню не підлягають, оскільки виходять за межі визначеного прокурором способу захисту порушеного права держави і стосуються порядку проведення реєстраційних дій.

Згідно ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалюється рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідачів в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" розміри ставок судового збору із позовних заяв немайнового характеру становлять 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. Тому підлягає стягненню з відповідачів на користь держави судовий збір в сумі по 243,60 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №131 від 20.02.2012 року "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність" в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №271 від 17.04.2012 року "Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення на надання у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_2.

Визнати недійсним державний акт серії ЯК № 923851, виданий 02.08.2012 року ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва площею 0,1000 га, розташовану за адресою: Миколаївська область, Березанський район, Коблівська сільська рада, за межами населеного пункту, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482090001000511.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути Миколаївській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 4820982200:10:000:0062 вартістю 63160 грн..

В задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з Березанської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн..

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд шляхом подачі скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

Повний текст рішення виготовлено 03.11.2014 року.