Рішення

від 05.11.2014 по справі 904/8084/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.14р. Справа № 904/8084/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДІССТА", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "А-МАРКЕТ", с.м.т.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 21358,83грн.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Лисаченко В.С.

Представники:

від позивача: представник Чебишева Ю.В., довіреність б/н від 02.09.14р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісста", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "А-Маркет", смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 21368,83грн.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 15.10.14р. ухвалою суду від 16.10.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 04.11.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 24.10.14р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 22.10.14р.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується зокрема його клопотанням про відкладення розгляду справи.

04.11.14р. в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача не забезпечив явку свого представника в судове засідання, вимоги суду не виконав, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі.

Заслухавши позицію представника позивача щодо клопотання відповідача господарський суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на підставі наступного.

По-перше, позовну заяву з додатками відповідач отримав 21.10.14р., тобто мав достатньо часу для підготування своїх заперечень, враховуючи, що справа не є складною;

По-друге, відповідач без поважних причин не виконав вимоги суду, відзив на позов не надав;

По-третє, представництво сторони в судовому засіданні господарського суду не обмежене певним колом осіб.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.11.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дісста" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "А-Маркет" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір поставки №29 (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати товар у власність покупцю, а останній прийняти та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що асортимент поставляємого товару та ціни, по яким він поставляється, вказані в додатку №1 до даного договору - "Специфікація", яка є невід'ємною частиною договору поставки. Сторони в обов'язковому порядку заповнюють всі графи Специфікації.

Пунктом 2.7 договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару, що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 3.1 договору визначено, що оплата товару покупцем здійснюється в національній валюті України, протягом 25 календарних днів з моменту, вказаного в пункті 2.7 даного договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом оформлення заліку зустрічних однорідних вимог. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, яка підлягає оплаті списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника. У випадку, якщо останній день строку оплати випадає на вихідних, святковий, або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.08.14р. (пункт 9.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач проставив позивачу продукцію, яку відповідач отримав без заперечень та зауважень, що підтверджується долученими до матеріалів позовної заяви видатковими накладними, які підписано уповноваженими представниками сторін, як того вимагає пункт 2.7 договору.

У відповідності до пункту 3.1 договору, строк оплати є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивач склала 21358,83грн., яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№50/1 від 27.03.14р., яку відповідач отримав 11.04.14р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишив без відповіді та задоволення.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання акту звірки представниками відповідача, як станом на 31.07.14р., так і станом на 23.10.14р. в яких відповідач визнав заборгованість у розмірі 21358,83грн.

Доказів оплати заборгованості в сумі 21358,83грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 536, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "А-Маркет" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.м.т.Ювілейне, вул.Полтавська, 43; ідентифікаційний код 38695519) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дісста" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Верхня, 2А; ідентифікаційний код 24430372) 21358,83грн. (двадцять одна тисяча триста п'ятдесят вісім грн. 83 грн.) - основна заборгованість; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

05.11.14р.

Суддя І.В. Петренко