Постанова

від 06.11.2014 по справі 925/606/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Справа № 925/606/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С., за участю представників: позивача - Олексенко Н.В.

відповідача - Тернового В.Л.

третьої особи - Третяк В.М.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тюран" на рішення господарського суду Черкаської області від 13 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тюран" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБС-Груп", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецполімер" про усунення перешкод в користуванні орендованим нежитловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача про зобов'язання відповідача усунити перешкоди, створені ним позивачеві у користуванні орендованим, згідно договору оренди нежитлового приміщення №01-12/-6 від 29.12.2006 року, нежитловим приміщенням площею 1426,6 кв.м, розташованим за адресою АДРЕСА_1 шляхом надання позивачу та іншим особам безперешкодного доступу в будь-який час до вказаного приміщення, виконання відповідачем умов укладеного договору оренди приміщення №01-12/-6 від 29.12.2006 року, які передбачені умовами цього договору для орендодавця.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 квітня 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецполімер".

Заявою про уточнення позовних вимог, поданою до суду 5 червня 2014 року позивач просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди позивачеві в користуванні ним нежитловим приміщенням площею 1426,6 кв.м, розташованим за адресою АДРЕСА_1 шляхом безпосереднього передання цього приміщення позивачу за актом приймання-передачі у користування на строк дії договору оренди приміщення №01-12/-6 від 29.12.2006 року, укладеного між ТОВ "Спецполімер" та ТОВ "Компанія "Тюран" та забезпечення безперешкодного вільного доступу працівників і відвідувачів позивача у вказане нежитлове приміщення на весь час дії укладеного договору оренди (т.1, а.с.100).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13 червня 2014 року (суддя Грачов В.М.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2014 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 29.12.2006 року між ТОВ "НВП Спецполімер" (далі - орендодавець) та ТОВ "Компанія "Тюран" (далі - орендар) було укладено договір оренди будівлі №01-12/06 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передав орендареві, а орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування будівлю, визначену цьому договорі, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору встановлено, що будівля, яка передається в оренду за цим договором, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, має загальну площу 1426,6 м.кв. і належить орендодавцеві на підставі права власності, що засвідчується договором купівлі-продажу №ЧЦА 01-28 від 28.01.2003 року.

На виконання умов договору, ТОВ "НВП Спецполімер" передав, а ТОВ "Компанія "Тюран" прийняв будівлю, що підтверджується актом приймання-передачі від 29.12.2006 року.

Згідно з п. 2.1. договору будівля надається в оренду з 29.12.2006 року по 01.03.2009 року з наступною пролонгацією, в разі відсутності письмових заперечень сторін на той самий строк.

Після закінчення строку оренди, визначеного цим договором, орендар зобов'язаний передати орендодавцеві будівлю протягом 30-ти днів з моменту закінчення строку оренди (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 8.1. сторонами передбачено, що за взаємною згодою сторін дія цього договору продовжується (пролонгується) шляхом пролонгації строку оренди будівлі на той самий строк без укладання додаткової угоди, та діє на тих самих умовах.

22.01.2007 року між ТОВ "НВП Спецполімер" та ТОВ "Компанія "Тюран" було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою погоджено додаткові умови до договору щодо проведення орендарем робіт з благоустрою приміщення за його рахунок, виконані орендарем поліпшення стануть невід'ємною частиною орендованої будівлі.

Як слідує із матеріалів справи, а саме робочих проектів технічного переобладнання існуючої будівлі в АДРЕСА_1, висновку Державної експертизи умов праці Управління праці та зайнятості населення №53 від 06.04.2009 року, акту звірки від 29.12.2011 року витрат сторін по договору, оборотно-сальдових відомостей позивача, довідок про оплату коштів за спожиту електроенергію, позивачем умови договору виконувались належним чином, орендована будівля технічно переобладнана і використовувалась як виробниче приміщення по виробництву черепиці полімерпіщаної, станом на 29.12.2011 року проміжна вартість придбаних матеріалів та виконаних позивачем робіт становила 217 265,28 грн.

01.04.2014 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 здійснено державну реєстрацію за ТОВ "ОБС-Груп" права власності на нерухоме майно, що складається з нежитлової будівлі цеху залізобетонних виробів під літ. "Г-ІІ", загальною площею 1426,6 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1, яке раніше належало ТОВ "НВП Спецполімер", власнику видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно і витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення.

Згідно з п. 2.2. договору сторони домовились, що у разі зміни власника орендованої будівлі, до нового власника переходять права та обов'язки орендодавця на умовах цього договору.

Відповідно до п. 9.3. договору сторони домовились, що у разі зміни власника орендованої будівлі, до нового власника переходять права та обов'язки орендодавця, в такому випадку даний договір оренди будівлі не припиняється, не втрачає своєї юридичної сили та діє на умовах визначених в договорі.

09.04.2014 року представником позивача - ТОВ "Компанія "Тюран" - Третяком В.М, в присутності працівника компанії Шевченко Л.В., суборендарів ФОП ОСОБА_9, ТОВ "Облхарчопромсервіс" в особі Царинного В.Г. складено акт обстеження орендованого приміщення про те, що представником ТОВ "ОБС-Груп" здійснено опечатання вхідних дверей та воріт орендованої будівлі, що перешкоджає доступу до виробничих приміщень орендаря. О 10:00 за м.ч. керівник ТОВ "ОБС-Груп" Гартінгер С.М. виставив приватну охорону будівлі. В подальшому доступ до приміщень був заборонений, що призвело до неможливості виходу працівників на робочі місця та здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання. Будь-яких пояснень та пропозицій від представника ТОВ "ОБС-Груп" про співпрацю та подальшу участь в орендних відносинах орендарю не надходило (а.с. 14).

Приймаючи постанову про залишення без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційна інстанція погодилась з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо зобов'язання ТОВ "ОБС-Груп" усунути перешкоди ТОВ "Компанія "Тюран" у користуванні нежитловим приміщенням, розташованим у будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, має загальну площу 1426,6 м.кв., шляхом безпосереднього передання цього приміщення позивачу за актом приймання-передачі у користування на строк дії договору оренди (найму) нежитлового приміщення від 29.12.2006 року №01-12/06 та забезпечення безперешкодного вільного доступу працівників і відвідувачів позивача у вказане нежитлове приміщення на весь термін дії договору оренди.

Проте з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій погодитись не можна враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір, щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Як вбачається з роз'яснень що містяться в п.п. 1, 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій за своїм змістом цим вимогам та вимогам ст.ст. 84, 105 Господарського процесуального кодексу України не відповідають.

Так розглядаючи даний спір і приймаючи оскаржувані судові рішення у справі господарські суди не врахували та не дали належної правової оцінки доказам наявності орендних відносин між ТОВ "Компанія "Тюран" та ТОВ "НВП Спецполімер", відповідно до договору №01-12/06 від 29.12.2006 року.

Суди не звернули уваги на те, що зазначені обставини підтверджуються не тільки наявністю в матеріалах справи нотаріально завіреної копії спірного договору, а і актом приймання-передачі до договору оренди будівлі від 29.12.2006 року, додатковою угодою №1 від 22.01.2007 року до договору, відповідно до якої орендодавець ТОВ "НВП Спецполімер" погодився на проведення робіт орендарем ТОВ "Компанія "Тюран" та за його рахунок з благоустрою приміщення.

Пунктом 2.3 додаткової угоди сторони передбачили, що після проведення вищевказаних робіт, зазначених в п.1 договору, виконані орендарем поліпшення стануть невід'ємною частиною орендованої будівлі, і будуть відшкодовані орендодавцем орендарю, згідно п.6.3 договору.

Судами також не враховано наявність в матеріалах справи доказів виконання зазначених робіт згідно додаткової угоди до договору (а.с.61-79 т.1).

Поряд з цим апеляційна інстанція не звернула уваги та не дала належної правової оцінки тим обставинам, що постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 року у справі №05/5026/1144/2012 визнано безпідставність визнання ТОВ "НВП Спецполімер" банкрутом та припинено провадження у даній справі, згідно якої саме в рахунок погашення кредиторських вимог відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБС-Груп" - в процесі банкрутства перейшло майно, щодо якого заявлений позов про усунення перешкод у користуванні майном.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За вказаних обставин, суд вважає, що рішення господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно та всебічно з'ясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обгрунтованість, зібраним у справі доказам дати правову оцінку і відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тюран" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 13 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2014 року скасувати.

Справу №925/606/14 направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда