Рішення

від 03.11.2014 по справі 910/19711/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19711/14 03.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет»

про стягнення 438 170, 82 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Виговська Є.С.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/Р1-01-09-1-0/12/48 від 07.10.2013 р. у розмірі 436 170, 82 грн. позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Як вбачається зі змісту позову, заявлена до стягнення сума складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 346 773, 99 грн., заборгованості по нарахованих та несплаченим відсоткам за користування кредитом, 12 881, 83 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту та 4 409, 87 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2014 р. порушено провадження у справі № 910/19711/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.10.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Звертаючи до суду з позовом, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми та майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» та зобов'язання Відділ державної служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві вжити заходів для виявлення у банках чи інших фінансових установах та майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» та накласти на них арешт в межах 446 934, 32 грн.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно з п 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

За приписами п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас позивачем не надано суду доказів витрачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» грошових коштів на потреби, що не пов'язані з оплатою боргу за договором № 010/Р1-01-09-1-0/12/48 від 07.10.2013 р.

Тож, приймаючи до уваги, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на рахунки боржника, майно відповідача не є предметом спору в межах даної справи та, при цьому, позивачем не конкретизовано відповідне майно та не надано суду доказів, які б свідчили про ускладнення та/або неможливість виконання рішення суду, суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову повністю.

При цьому, суд звертає увагу, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості вжиття одночасно декількох заходів до забезпечення позову стосовно однієї і тієї ж вимоги.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

31.10.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» надійшло клопотання про оголошення перерви, у зв'язку з відсутністю юрисконсульта у штаті Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» та перебування залученого працівника у відрядженні.

Крім того, у своєму клопотанні Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» заперечує обставини укладення договору про надання овердрафту та факт отримання грошових коштів.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» подано клопотання про призначення колегіального розгляду, у якому відповідач заперечив факт укладення договору про надання овердрафту.

Водночас, відповідачем подано заяву про наявність у проваджені Подільського районного суду міста Києва справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про надання овердрафту та визнання припиненим договору поруки, а також клопотання про витребування від позивача доказів, які б підтверджували, що повноважні особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» отримували грошові кошти від Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та кредитну справу щодо укладення договору про надання овердрафту № 015/9408/0098433 від 10.10.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет».

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав.

Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет», суд відмовив у їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 28 Господарського процесуального кодексу України юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а відтак - клопотання відповідача суд визнає необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.

Крім того, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду спору обмежений двома місяцями, та клопотань про продовження строку від сторін не надходило.

Стосовно призначення колегіального розгляду справи, суд відзначає, що за змістом норм ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

В той же час, дана справа не відноситься до категорії складних, у зв'язку з чим суд вважає недоцільним призначення колегіального розгляду та відмовляє у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Згідно зі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

При цьому, суд відзначає, що матеріали справи містять докази перерахування між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» на користь та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» грошових коштів за договором № 010/Р1-01-09-1-0/12/48 від 07.10.2013 р. - належним чином засвідчену копію меморіального ордеру від 11.10.2013 р. № 1, оригінал якого оглянуто у судовому засіданні.

Що до клопотання відповідача в частині витребування від позивача кредитну справу щодо укладення договору про надання овердрафту № 015/9408/0098433 від 10.10.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет», суд відзначає, що вказане клопотання не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для його витребування.

З таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у повному обсязі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 03.11.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» укладено кредитний договір № 010/Р1-01-09-1-0/12/48, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти у формі не відновлювальної кредитної лінії у сумі 346 773, 99 грн., а відповідач - використати кредит за цільовим призначенням ()рефінансування кредитної заборгованості) та повернути його до 27.03.2015 р.

Відповідно до п.п. 2.1., 5.2. договору відповідач сплачує проценти за користування кредитом за ставкою 24 % річних. Погашення частини кредиту та процентів здійснюється у розмірі та у строк, визначені графіком (додаток 1).

Відповідно до п. 12.1. договору за кожен календарний день прострочення виконання грошових зобов'язань, відповідач сплачує пеню у відсотках річних від простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору № 010/Р1-01-09-1-0/12/48 від 07.10.2013 р. позивачем перераховані грошові кошти у розмірі 346 773, 99 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 11.10.2013 р. № 1.

26.05.2014 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» претензією від 16.05.2014 р. про погашення заборгованості за договором № 010/Р1-01-09-1-0/12/48 від 07.10.2013 р.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вищевказану претензію матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач відзначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» порушено зобов'язання за договором № 010/Р1-01-09-1-0/12/48 від 07.10.2013 р. в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 345 773, 99 грн. - по тілу кредиту та 74 105, 13 грн. - по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 1054 Господарського процесуального кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, суд відзначає, що факт перерахування грошових коштів за договором № 010/Р1-01-09-1-0/12/48 від 07.10.2013 р. документально підтверджений.

Стосовно ж заперечень відповідача про факт укладення договором № 010/Р1-01-09-1-0/12/48 від 07.10.2013 р., суд відзначає, що матеріали справи містять належним чином засвідчену копію договору № 010/Р1-01-09-1-0/12/48 від 07.10.2013 р. (оригінал оглянутий у судовому засіданні), якій підписаний представниками сторін, зокрема, директором ОСОБА_3 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» та скріплений печаткою товариства.

В той же час, відповідачем обґрунтованих доводів стосовно неукладення вказаного договору, а також доказів на їх підтвердження суду не надано, обставин, які б викликали сумнів у автентичності підпису або/та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» на договорі № 010/Р1-01-09-1-0/12/48 від 07.10.2013 р. не наведено.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів зарахування грошових коштів на депозит та недоведеність відповідачем їх повернення, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 346 773, 99 грн., а також відсотків за користування кредитними коштами у сумі 74 105, 13 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12 881, 83 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту та 4 409, 87 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 01.11.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 31.08.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно та не суперечить вимогам чинного законодавства) з урахуванням відповідного періоду, розмір пені за прострочення повернення кредиту становить 12 881, 83 грн. та 4 409, 87 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення позивачем пені, судом встановлено, що розрахунок здійснено арифметично вірно та не перевищу суми, розраховані судом.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених вимог та наведених обґрунтувань, з огляду на неспростування відповідачем заявлених до нього вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Енергомаркет» (04123, м. Київ, вул. Осиповського, 11, код ЄДРПОУ 33746961), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитом у розмірі 346 773, 99 (триста сорок шість тисяч сімсот сімдесят три грн. 99 коп.) грн., відсотки за користування кредитними коштами у сумі 74 105, 13 (сімдесят чотири тисячі сто п'ять грн. 13 коп.) грн., 12 881, 83 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна грн. 83 коп.) грн. - пені за прострочення повернення кредиту, 4 409, 87 (чотири тисячі чотириста дев'ять грн. 87 коп.) грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та 8 763, 50 (вісім тисяч сімсот шістдесят три грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3 . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.11.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.