Постанова

від 04.11.2014 по справі 904/5847/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2014 року Справа № 904/5847/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Пархоменко Н.В.,

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 330 від 14.03.2013 року,

від відповідача : представник Бровко О.О., довіреність № б/н від 07.08.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МАРКЕТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2014 року у справі № 904/5847/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МАРКЕТ", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення 12 216, 16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МАРКЕТ" про стягнення з останнього на свою користь заборгованості у сумі 12 216, 16 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2014 року у справі № 904/5847/14 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МАРКЕТ" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 основний борг у сумі 12 216, 16 грн., судовий збір у сумі 1 827, 00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором від 16.09.2013 року про переведення боргу за договором поставки № 44 від 01.01.2012 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, відповідач просить скасувати прийняте місцевим господарським судом рішення та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні його позовних вимог (вимоги апеляційної скарги наведені з урахуванням додатково наданих пояснень, що надійшли до апеляційного господарського суду 31.10.2014 року).

За доводами відповідача, судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі не враховано, що станом на 01.04.2014 року відповідно до графіку погашення заборгованості борг відповідача перед позивачем за договором про переведення боргу від 16.09.2013 року складав 10 216, 21 грн., спір про стягнення якого вирішено у справі господарського суду Дніпропетровської області № 904/1058/14, та який стягнуто з відповідача в межах відповідного виконавчого провадження. За наведеного, відповідач вважає, що розглянувши по суті спір у даній справі, суд першої інстанції допустив порушення приписів пункту другого частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до наданого відзиву на апеляційну скаргу та пояснень представника позивача у судовому засіданні позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує. За доводами позивача, графік погашення заборгованості, на який посилається відповідач, існував лише як пропозиція відповідачу у іншій справі (справа № 904/1058/14) врегулювати спір мирним шляхом, який так і не був підписаний відповідачем, а спір вирішено судом за наявними у справі матеріалами. Позивач зазначає, що сума 10 216, 21 грн., як частина боргу за договором про переведення боргу, була стягнута з відповідача, про що позивач вказує в позовній заяві та не включає її до суми позовних вимог у даній справі. Також, як стверджує позивач, у справі № 904/1058/14 позивач просив стягнути лише частину заборгованості за договором про переведення боргу, а потім подав заяву про зменшення її розміру. Однак, за доводами позивача, наведені обставини не є підставою для невиконання обов'язку відповідача по сплаті заборгованості за договором, яка фактично не сплачена, та не позбавляють права позивача вимагати стягнення залишку боргу у судовому порядку. Позивач не погоджується з доводами відповідача, що дана справа та справа № 904/1058/14 є тотожними за предметом спору, оскільки у справі № 904/1058/14 вирішено спір лише щодо частини заборгованості за договором, яка не є предметом розгляду у даній справі.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 04.11.2014 року апеляційна скарга у даній справі прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Коваль Л.А., судді Кузнецов В.О., Пархоменко Н.В.

У судовому засіданні 04.11.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеню Маркет" (покупець) укладено договір поставки № 44 (а.с. 70-72, т. 1), за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а останній - прийняти та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Договір поставки з боку постачальника підписано з протоколом розбіжностей, який сторонами договору узгоджено (а.с. 73-75, т. 1).

Відповідно до пункту 9.1. договору поставки в редакції додаткової угоди від 01.02.2013 року (а.с. 75, т. 1, зворотна сторона) договір діє до 28.02.2014 року.

Пункт 12.5. договору поставки передбачає, що жодна із сторін не має права передавати свої права і обов'язки за цим договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

16.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авеню Маркет" (первісний боржник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "А-МАРКЕТ" (новий боржник) уклали договір про переведення боргу (а.с. 9-10, т. 1), пунктом першим якого передбачили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника, як зобов'язану сторону у договорі поставки № 44 від 01.01.2012 року, укладеному між первісним боржником і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (кредитор).

За змістом договору про переведення боргу його підписано не лише керівниками первісного боржника та нового боржника, але і кредитором, що є свідченням згоди кредитора на переведення боргу. Також, відповідно до пункту третього договору про переведення боргу згоду кредитора на переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором, одержано шляхом підписання даного договору з боку кредитора.

Згідно з пунктом другим договору про переведення боргу за цим договором новий боржник стає зобов'язаним здійснити замість первісного боржника наступні обов'язки останнього: сплатити борг у сумі 54 972, 77 грн. згідно з графіком погашення боргу, який є додатком до договору.

Матеріалами справи (а.с. 76-104, т. 1) підтверджується поставка позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеню Маркет" товару на суму, обов'язок сплатити яку за договором про переведення боргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеню Маркет" переведено на відповідача.

Додатком № 1 до договору про переведення боргу є графік погашення заборгованості, погоджений первісним боржником, новим боржником та кредитором.

Зазначеним графіком визначено наступний порядок погашення заборгованості:

в період з 16.09. по 22.09. сплатити 6 108, 08 грн.;

в період з 23.09. по 29.09. сплатити 6 108, 08 грн.;

в період з 30.09. по 06.10. сплатити 6 108, 08 грн.;

в період з 07.10. по 13.10. сплатити 6 108, 08 грн.;

в період з 14.10. по 20.10. сплатити 6 108, 08 грн.;

в період з 21.10. по 27.10. сплатити 6 108, 08 грн.;

в період з 28.10. по 03.11. сплатити 6 108, 08 грн.;

в період з 04.11. по 10.11. сплатити 6 108, 08 грн.;

в період з 11.11. по 17.11. сплатити 6 108, 13 грн.

Також, як зазначено у пункті п'ятому договору про переведення боргу, переведення боргу за цим договором не тягне за собою жодних інших змін умов договору № 44 від 01.01.2012 року, укладеного між первісним боржником і кредитором, окрім тих, що пов'язані із заміною первісного боржника новим боржником.

Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Вказаною правовою нормою передбачене загальне правило участі третьої особи у зобов'язанні, а саме зобов'язання не створює обов'язків для третьої особи. Тобто, не можна без згоди особи покласти на неї обов'язок вчинити якусь дію або утриматись від вчинення такої дії. Зобов'язання може породжувати для третьої особи лише права щодо боржника та (або) кредитора.

Разом з тим, статтею 520 Цивільного кодексу України врегульовані питання щодо заміни боржника у зобов'язанні. Так, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

У спірних відносинах, враховуючи положення пункту третього договору про переведення боргу, підписанням з боку позивача (кредитора) зазначеного договору підтверджується його згода на переведення боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеню Маркет", що виник із договору поставки № 44 від 01.01.2012 року, на нового боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "А-МАРКЕТ" у розмірі, визначеному пунктом другим договору, а саме у сумі 54 972, 77 грн.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами договору про переведення боргу відповідач прийняв на себе зобов'язання сплатити позивачу борг у сумі 54 972, 77 грн., що виник із договору поставки № 44 від 01.01.2012 року, частинами у певні, передбачені договором строки (додаток № 1 до договору про переведення боргу). Відповідно до додатку № 1 до договору про переведення боргу кінцевий термін оплати боргу - по 17 листопада. Вказаний додаток (графік погашення заборгованості) визначає періоди оплат (з…по...) лише датами відповідних місяців, однак без посилання на рік, в якому оплати повинні здійснюватись. Разом з тим, враховуючи, що договір про переведення боргу укладено 16.09.2013 року, перший період погашення заборгованості згідно графіку починається з 16 вересня та закінчується 22 вересня, а кожний наступний період починається з наступної дати після дати закінчення попереднього періоду, апеляційний господарський суд вбачає підстави дійти висновку, що погашення заборгованості у повному обсязі мало відбутись по 17 листопада 2013 року. Отже, строк оплати боргу за договором про переведення боргу на дату звернення позивача з позовом до господарського суду є таким, що настав. До такого ж висновку дійшов Дніпропетровський апеляційний господарський суд у постанові від 18.06.2014 року у справі № 904/1058/14.

Матеріалами справи, а саме виписками по банківському рахунку позивача, у яких наведене посилання на платіжні доручення № 79 від 03.10.2013 року, № 111 від 08.10.2013 року, № 437 від 16.10.2013 року, № 588 від 01.11.2013 року, № 687 від 12.11.2013 року, № 1708 від 18.02.2014 року (а.с. 11-16, т. 1), підтверджується оплата відповідачем на користь позивача боргу за договором про переведення боргу у загальній сумі 32 540, 40 грн.

Також, господарським судом Дніпропетровської області вирішувався спір у справі № 904/1058/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МАРКЕТ" (тобто, між тими ж сторонами, що і у даній справі) про стягнення заборгованості за договором від 16.09.2013 року про переведення боргу за договором поставки № 44 від 01.01.2012 року (позивач первісно заявив вимоги про стягнення заборгованості у сумі 18 324, 29 грн., а в подальшому подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 10 216, 21 грн.).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2014 року у справі № 904/1058/14 (а.с. 17-18, т. 1) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МАРКЕТ" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, зокрема, основний борг у сумі 10 216, 21 грн.

В мотивувальній частині вказаного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач частково оплатив на користь позивача заборгованість за договором від 16.09.2013 року про переведення боргу, що виникла із договору поставки № 44 від 01.01.2012 року, а саме у загальній сумі 44 756, 56 грн., зазначивши, що ця обставина підтверджується, у тому числі, платіжними дорученнями № 204 від 18.09.2013 року на суму 6 108, 08 грн., № 56 від 25.09.2013 року на суму 6 108, 08 грн., № 79 від 03.10.2013 року на суму 6 108, 08 грн., № 111 від 08.10.2013 року на суму 6 108, 08 грн., № 437 від 16.10.2013 року на суму 6 108, 08 грн., № 588 від 01.11.2013 року на суму 6 108, 08 грн., № 687 від 12.11.2013 року на суму 6 108, 08 грн., № 1708 від 18.02.2014 року на суму 2 000, 00 грн., а також зазначивши, що несплаченою на час розгляду справи є сума 10 216, 21 грн. (54 972, 77 грн. - 44 756, 56 грн. = 10 216, 21 грн.).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року (а.с. 34-36, т. 1) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2014 року у справі № 904/1058/14 залишено без змін.

Разом з тим, відповідно до мотивувальної частини постанови апеляційний господарський суд вважав, що місцевий господарський суд, розглядаючи справу, не повно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, та помилково дійшов висновку, що відповідачем погашено борг у сумі 44 756, 56 грн. Витребувавши від відповідача всі платіжні доручення, по яких здійснювалися розрахунки з позивачем, апеляційний господарський суд встановив, що за договором про переведення боргу від 16.09.2013 року відповідачем сплачені наступні суми платіжними дорученнями: № 79 від 03.10.2013 року - 6 108, 08 грн., № 111 від 08.10.2013 року - 6 108, 08 грн., № 437 від 16.10.2013 року - 6 108, 08 грн., № 588 від 01.11.2013 року - 6 108, 08 грн., № 687 від 12.11.2013 року - 6 108, 08 грн., № 1708 від 18.02.2014 року - 2 000, 00 грн., а всього сплачено 32 540, 40 грн. Також, у постанові апеляційного господарського суду зазначено, що господарським судом безпідставно в погашення заборгованості були враховані суми, сплачені платіжними дорученнями № 204 від 18.09.2013 року (на суму 6 108, 08 грн.) та № 56 від 25.09.2013 року (на суму 6 108, 08 грн.), оскільки даними платіжними дорученнями була здійснена оплата за товар згідно договору № 24 від 01.07.2013 року, про що зазначено в самих платіжних дорученнях; договір поставки № 24 був укладений сторонами 01.07.2013 року і виконувався ними; той факт, що дані оплати проведені за договором поставки № 24 підтверджується і рішенням господарського суду від 17.04.2014 року, яким грошові кошти, сплачені відповідачем платіжними дорученнями № 204 від 18.09.2013 року та № 56 від 25.09.2013 року кожне на суму 6 108, 08 грн., зараховані в погашення заборгованості за договором поставки № 24.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року у справі № 904/1058/14 встановлено заборгованість відповідача перед позивачем за договором про переведення боргу від 16.09.2013 року у сумі 22 432, 37 грн. Враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог до 10 216, 21 грн., апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги у справі № 904/1058/14. При цьому рішення місцевого господарського суду у наведеній справі залишено без змін з тих підстав, що порушення судом норм процесуального права в частині надання оцінки доказам оплати хоч і призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, але не призвело до прийняття неправильного рішення.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року у справі № 904/1058/14 в касаційному порядку не оскаржена.

Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, як за матеріалами даної справи (виписки по банківському рахунку позивача, у яких наведене посилання на платіжні доручення), так і за обставинами, встановленими судовим рішенням (постановою суду апеляційної інстанції) у справі № 904/1058/14, яке набрало законної сили, які не потребують доказування при розгляді даної справи в силу приписів частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідач частково оплатив на користь позивача за відповідними платіжними документами заборгованість за договором про переведення боргу від 16.09.2013 року, а саме у загальній сумі 32 540, 40 грн.

Окрім того, частина боргу відповідача за договором про переведення боргу у сумі 10 216, 21 грн. (в межах заявлених позовних вимог) стягнута з нього на користь позивача судовим рішенням у справі № 904/1058/14.

Доказів оплати решти заборгованості за договором про переведення боргу - заборгованості у сумі 12 216, 16 грн. (54 972, 77 грн. - 32 540, 40 грн. - 10 216, 21 грн. = 12 216, 16 грн.), строк оплати якої настав та спір про стягнення якої і вирішується у даній справі, відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у наведеній сумі не спростував.

Таким чином, за наведених вище встановлених обставин справи та приписів законодавства місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг за договором від 16.09.2013 року про переведення боргу, що виник із договору поставки № 44 від 01.01.2012 року, у сумі 12 216, 16 грн.

Відтак, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МАРКЕТ" - без задоволення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє посилання відповідача на графік погашення заборгованості від 01.04.2014 року (а.с. 46, т. 1) як доказ заборгованості відповідача перед позивачем за договором про переведення боргу станом на 01.04.2014 року лише у сумі 10 216, 21 грн., як такі, що спростовуються, зокрема, встановленим вище.

Окрім того, загальні умови припинення господарських зобов'язань визначає стаття 202 Господарського кодексу України.

Відповідно до наведеної правової норми господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом, наведеним у статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Главою 50 Цивільного кодексу України передбачені і інші випадки припинення зобов'язання, у тому числі, припинення зобов'язання за домовленістю сторін (ст. 604); припинення зобов'язання прощенням боргу (ст. 605).

Проте, апеляційний господарський суд не вбачає підстав вважати наявний в матеріалах справи в копії графік погашення заборгованості від 01.04.2014 року підставою припинення невиконаного відповідачем зобов'язання. Зміст зазначеного графіку не дозволяє дійти висновку, що він є домовленістю сторін про припинення у певній частині (на певну суму) зобов'язання відповідача перед позивачем за договором про переведення боргу, ним не здійснюється заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням. Вказаний графік погашення заборгованості не засвідчує прощення позивачем відповідачу боргу у відповідній частині (сумі), оскільки про це в ньому не зазначається і це не відповідає внутрішній волі позивача.

Також, графік погашення заборгованості не є документом первинного обліку для встановлення обставин наявності чи відсутності боргу у відповідних відносинах.

Враховуючи дату складання графіку погашення заборгованості, наявність станом на цю дату у господарському суді Дніпропетровської області невирішеного спору у справі № 904/1058/14, прийняті в подальшому місцевим та апеляційним господарськими судами рішення у наведеній справі, вбачається за можливе дійти висновку, що зазначений графік складався у зв'язку з помилковим врахуванням позивачем при визначенні боргу за спірним договором про переведення боргу платіжних доручень № 204 від 18.09.2013 року на суму 6 108, 08 грн. та № 56 від 25.09.2013 року на суму 6 108, 08 грн., за якими, як встановлено судом апеляційної інстанції, здійснена оплата за товар згідно договору № 24 від 01.07.2013р., а не на виконання зобов'язань за договором про переведення боргу.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що дана справа та справа № 904/1058/14 є справами з господарського спору про той же предмет. У справі № 904/1058/14 вирішено спір про стягнення з відповідача на користь позивача лише частини заборгованості за договором від 16.09.2013 року про переведення боргу, що виник із договору поставки № 44 від 01.01.2012 року, тоді як у даній справі вирішується спір про стягнення решти суми заборгованості за вказаним договором, яка не була предметом розгляду у справі № 904/1058/14.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МАРКЕТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2014 року у справі № 904/5847/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2014 року у справі № 904/5847/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 07.11.2014 року

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя Н.В. Пархоменко