Постанова

від 05.11.2014 по справі 907/642/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2014 р. Справа № 907/642/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

При секретарі Петрик К.О.

Розглянувши апеляційну скаргу від 08.09.14 за № 88 Товариства з обмеженою відповідальністю "БАН Україна",м.Берегово

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.08.14

у справі № 907/642/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАН Україна", м. Берегово

до відповідача Приватного підприємства "Пуансон", м. Берегово

про стягнення 195438,47 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Пуканич Є.В. - -представник, Попович І.І. - директор;

від відповідача - Митровка Я.В. - представник;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №907/642/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.14 до складу судової колегії для розгляду даної справи введено суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.14 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 22.10.14.

У судовому засіданні 22.10.14 оголошено перерву до 05.11.14.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.08.14 у справі №907/642/14 ( суддя Журавчак Л.С.) позов задоволено частково, стягнуто з ПП «Пуансон» на користь ТОВ «БАН Україна» суму 13 146,82 грн. безпідставно набутих коштів та 277,97 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суд в частині відмови у задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих грошових коштів на суму 171 117,18 грн. та процентів за користування такими коштами на суму 11 174,47 грн.

При цьому скаржник посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, на думку скаржника, у зв'язку з розірванням договору суборенди в односторонньому порядку позивач повинен був сплатити орендну плату за наступні після направлення повідомлення про розірвання договору суборенди шість місяців в розмірі лише 20 % від розміру щомісячної орендної плати. А відтак, скаржник вважає, що він надміру сплатив 80 % орендної плати за жовтень 2013 - березень 2014 року.

Також, скаржник зазначає, що стягнення 20 % орендної плати до кінця дії договору суборенди, у зв'язку з достроковим розірвання договору з ініціативи орендаря, що передбачено п.6.1 договору суборенди, є безпідставним, що призвело до надмірної сплати суми в розмірі 2 919,28 євро.

10 жовтня 2014 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про необґрунтованість доводів, наведених в апеляційній скарзі, та просить залишити оскаржуване рішення без змін з підстав його законності та обґрунтованості.

4 листопада 2014 року до Львівського апеляційного господарського суду скаржником подано додаткові пояснення, в яких він підтримує позицію, викладену в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях присутні представники сторін навели свої доводи, міркування та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 05.11.14 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.08.14 у справі № 907/642/14 - відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.12.11 між ПП «Пуансон» (орендодавець) та ТОВ «БАН Україна» (орендар) укладено договір суборенди ( а.с.15-21).

Відповідно до умов укладеного договору орендодавець передає в суборенду орендареві приміщення загальною площею 570,8 кв. м, в тому числі: виробничі площі 404,0 кв. м, соціально - побутові площі 93,5 кв. м, офіс в адмінкорпусі 21,7 кв. м, приміщення охорони 4.8 кв. м, навіс (площадка для збору відходів) - 46,8 кв. м, строком на 35 місяців. Даний договір набрав юридичної сили з моменту його підписання і мав діяти протягом 35 календарних місяців, якщо немає окремого повідомлення про завершення його дії (п.п.1.1, 5.1 договору).

За домовленістю орендна плата нараховується щомісяця орендодавцем та сплачується орендарем і складає еквівалент відповідно 1887,18 євро на місць в гривні. Вартість квадратного метру площі складає: виробничі площі 404,0 кв. м, соціально - побутові площі 93,5 кв. м, офіс в адмінкорпусі 21,7 кв. м, приміщення охорони 4,8 кв. м, разом 524,0 кв. м еквівалент 3,38 євро за квадратний метр та навіс (площадка для збору відходів) - 46,8 кв. м еквівалент 2,48 євро за квадратний метр (п.6.1 договору).

Загальна сума даного договору суборенди складає 747 323,28 грн. (п.6.6 договору).

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно і в повному обсязі протягом 10 банківських днів наступного місяця на підставі погодженого сторонами Акту виконаних робіт і виставленого орендодавцем рахунку (п.6.4 договору).

Також, сторонами укладено додатки №1 та №2 (а.с.22-23) до договору суборенди від 01.12.11, які є невід'ємною частиною договору суборенди та відповідно до яких орендодавець передає в оренду орендарю додатково площу 100 кв. м та 50 кв. м в приміщенні ангару відповідно. Додаткова орендна плата, яка щомісяця розраховується орендодавцем та сплачується орендарем складає еквівалент відповідно 100,00 євро на місяць та 62,00 євро в гривнях за оренду площі 100 кв. м та 50 кв. м відповідно ( п.п.1.1, 1.2 додатку №1 та додатку №2 до договору).

Крім того, сторонами укладено додаток №3 до договору суборенди (а.с.24), яким внесено доповнення до діючого договору суборенди, а саме зменшено орендовану площу навіс (площадка для збору відходів) на 18 кв. м, до 28,8 кв. м. Зменшено суму орендної плати за місяць відповідно на еквівалент 44,64 євро. Загальна сума оренди складає відповідно еквівалент 1824,54 євро за місяць (п.1.1 та п.1.2 додатку №3).

Договір суборенди та додатки до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Сторони домовилися, що при достроковому розірванні даного договору суборенди з ініціативи орендаря, орендар повинен щомісячно сплачувати орендну плату в розмірі 20% від суми зазначеної в.6.1 до кінця дії даного договору (п.10.3 договору).

Орендодавець та орендар мають право в односторонньому порядку розірвати договір суборенди при попередньому письмовому повідомленні за 6 (шість) місяців і за умови виконання п.10.3 даного договору (п.10.4 договору).

З матеріалів справи вбачається, що орендарем надіслано орендодавцю лист за вих..№213 від 07.10.13, яким повідомлено орендодавця про дострокове припинення дії договору суборенди від 01.12.11 у зв'язку з переносом виробництва на інші площі. Разом з цим, у даному листі зазначено про те, що компанія «БАН Україна» ознайомлена та розуміє п.10.3 договору суборенди та буде сприяти вирішенню всіх питань, пов'язаних із достроковим розірванням договору суборенди (а.с.25).

На вищевказаний лист орендодавцем надано відповідь за вих..№8 від 09.10.13, в якій зазначено про можливість припинення дії договору оренди після виконання всіх вимог п.10.3, п.13.1, п.13.2, п.13.3, п.13.4 договору суборенди (а.с.26) та виставлено орендарю рахунок - фактуру №18 від 14.10.13 на суму 150 358,72 грн. з яких: 118 704,25 грн . орендна плата за жовтень 2013 року - березень 2014 року згідно п.10.4 договору суборенди та 31 654,47 грн . - 20% від орендної плати за квітень 2014 - листопад 2014 року (а.с.28).

Орендарем листом №217 від 14.10.13 гарантовано орендодавцю сплату орендної плати за жовтень 2013 року - березень 2014 року згідно з п.10.4 договору суборенди від 01.12.11 та 20 % від орендної плати за квітень 2014 року - листопад 2014 року згідно виставленого рахунку - фактури №18 від 14.10.13 (а.с.51).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем (орендарем) сплачено зазначені кошти відповідно до платіжних доручень №1030 від 16.10.13 на суму 19 784,05 грн., № 1050 від 21.10.13 на суму 39 496,10 грн., №1051 від 23.10.13 на суму 39 568,10 грн., №1053 від 23.10.13 на суму 51 438,52 грн. та №1054 від 23.10.13 на суму 71,95 грн. (а.с.29 - 33).

Згідно акта прийому - передачі орендованих приміщень, фактичне повернення об'єкта оренди проведено 13.03.14, а саме: орендованих приміщень в будинку за адресою : м. Берегово, вул. Сільвої, буд.№1, які мають загальну площу 524 кв. м та навіс 28,8 кв. м (а.с.34-35). Таким чином сторони вчиняли дії на виконання договірних зобов'язань за договором суборенди

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «БАН Україна» звернулося з позовом до ПП «Пуансон» про повернення безпідставно набутих орендодавцем коштів у розмірі 184 264 грн., мотивуючи його відсутністю підстав для сплати орендних платежів у розмірі та за період, визначених у рахунку №18 від 14.10.13. Зокрема, за період жовтень 2013 року по березень 2014 року просить стягнути 80% від сплаченої орендної плати, тобто 8757,78 євро, та 20% від вартості орендної плати, сплаченої ним за квітень-листопад 2014 року, що складає 2919,28 євро.

Крім того, просить стягнути також проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки Національного банку України в розмірі 11 174,47 грн.

При цьому, позивач посилається на нав'язування відповідачем власного розуміння умов укладеного договору суборенди, зокрема п.п.10.3, 10.4.

Як зазначено вище, місцевим господарським судом позов задоволено частково на суму 13146,82 грн. виходячи з того, що передачею майна і спливом 6-ти місячного терміну попередження про дострокове розірвання договору оренди плата за період з 14.03.14 по 31.03.14 в розмірі 80% була сплачена поза умовами договору, як і сплата 20% орендної плати за листопад 2014, оскільки договір суборенди, як зазначено вище був укладений до 01.11.14.

Оцінивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, зважаючи на наступне:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається; договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Як зазначено вище, умовами укладеного між сторонами договору суборенди від 01.12.11 передбачена можливість дострокового припинення (розірвання) договору: обов'язковим є попереднє письмове повідомлення за шість місяців, а у випадку такого розірвання з ініціативи орендаря, - за умови виконання ним п. 10.3 даного договору.

Орендарем (позивачем у справі) дотримано вказаний порядок, а саме: повідомлено орендодавця про дострокове припинення договору суборенди за 6 (шість) місяців до моменту такого припинення (лист №213 від 07.10.13) та сплачено суми відповідно до виставлених орендодавцем рахунків. З матеріалів справи вбачається, що договір припинив свою дію зі спливом 6-ти місячного строку, а саме з 13.03.14, відповідно до підписаного сторонами акту прийому передачі орендованих приміщень. В період з 07.10.13 до 13.03.14 зазначений договір був чинний та підлягав обов'язковому виконанню сторонами.

Колегія суддів зазначає, що статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Оскільки, відповідно до укладеного договору суборенди орендна плата нараховується щомісяця та сплачується орендарем у гривневому еквіваленті від 1187,18 євро, то беручи до уваги ту обставину, що в період з жовтня 2013 року по 13 березня 2014 року договір був чинним, то і сплачена за вказаний період плата здійснена позивачем на виконання і в повній відповідності до умов укладеного договору.

Твердження позивача, щодо безпідставної сплати ним орендної плати в розмірі 100% за цей період, оскільки на його думку, сплаті підлягала лише сума в розмірі 20%, спростовуються матеріалами справи, умовами самого договору суборенди та фактом його чинності в цей період та використання позивачем орендних приміщень.

Щодо посилання скаржника на безпідставність сплати ним орендної плати в розмірі 20 % від визначеної п.6.1 договору суборенди суми після розірвання договору, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що п.10.4 договору, як зазначено вище, передбачено сплату визначених відсотків у разі одностороннього розірвання договору суборенди до кінця його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, договір суборенди укладений сторонами 01.12.11 строком на 35 місяці, тобто до 01.11.14, припинив свою дію 13.03.14 з ініціативи орендаря та відповідно до акту прийому передачі. А відтак, орендар зобов'язаний сплатити 20% від орендної плати за кожен місяць в період з 13.03.14 до 01.11.14, що випливає з умов договору суборенди.

При цьому, судова колегія зазначає, що припинення дії договору, зокрема договору суборенди, означає припинення дії його предмету - використання орендарем у встановленому порядку майна орендодавця. Інші умови договору мають бути виконані і після настання юридичного факту - розірвання договору, в тому числі і за згодою сторін.

Зазначена в договорі суборенди умова щодо сплати орендарем 20 % розміру орендної плати до кінця визначеного договором строку його дії, якщо розірвання договору відбудеться з ініціативи орендаря, за своєю правовою природою є умовою забезпечення належного виконання договору, тобто договірним видом забезпечення виконання зобов'язання (ст.546 ЦК України). При цьому, частиною другою цієї статті визначено, що договором можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання, ніж передбачені частиною першою цієї ж статті.

В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена умову договору була змінена чи скасована його сторонами, тобто - відпала або визнана недійсною судом.

Окрім цього, необхідно зазначити, що вжитий сторонами в договорі термін «орендна плата в розмірі 20 % від місячного розміру» по своїй суті, що зазначено вище, є видом забезпечувальної санкції, що подібна до неустойки, а тому не є платою за користування майном, оскільки таке після розірвання договору не здійснювалось.

Розуміння зазначених обставин позивачем, підтверджується гарантійним листом №217 від 14.10.13 (а.с.51) , який надісланий відповідачу.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.09.14 у справі №6-122цс14)

Зважаючи на те, що судом встановлено факт сплати орендної плати та 20 % від орендної плати за вказані періоди на виконання умов укладеного договору суборенди, то зазначена обставина виключає можливість повернення вказаної суми на підставі ст. 1212 ЦК України.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення нарахованих процентів за користування безпідставно одержаними коштами, оскільки ст. 1214 Цивільного кодексу України визначено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього ж Кодексу).

При цьому, розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України).

Умовами ж укладеного між сторонами у спорі договору такий розмір не встановлений, чинним законодавством не передбачено застосування до даного виду зобов'язань положень про нарахування процентів в розмірі облікової ставки НБУ. Разом з цим, оскільки відсутні правові підстави, про що зазначено вище, сплати відповідачем суми основного боргу згідно заявлених позовних вимог, то, відповідно, не можуть бути застосовані і пред'явлені вимоги майнової відповідальності.

А тому, судова колегія зазначає, що проценти в розмірі 9,5 % за користування чужими грошовими коштами на суму 11 174,47 грн. нараховані позивачем безпідставно, а відтак місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі та які б могли бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо необґрунтованості доводів апеляційної скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що позивач оскаржує рішення місцевого господарського суду лише частково на суму 182291,65 грн., а відтак сума судового збору яка мала бути сплачена скаржником при поданні апеляційної скарги має становити - 1822,91 грн. Натомість, з долученого до апеляційної скарги платіжного доручення № 1108 від 12.09.14 вбачається, що скаржником сплачено судовий збір на суму 1954,38 грн., тобто в більшому розмірі.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. А відтак, зайво сплачена сума судового збору в розмірі 131,47 грн. підлягає поверненню скаржнику.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Господарського суду Закарпатської області від 28.08.14 у справі № 907/642/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Повернути ТОВ «БАН Україна» (90202 Закарпатська область, м.Берегово, вул..Сечені,71, код ЄДРПОУ 37809569) з Державного бюджету України 131,47 грн. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №1108 від 12.09.14.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 06.11.14

Головуючий судя Кузь В.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.