Ухвала

від 16.09.2014 по справі 808/9476/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2014 рокусправа № 808/9476/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Олефіренко Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями «ДОКЛЕР ЮКРЕЙН»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями «ДОКЛЕР ЮКРЕЙН» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0003142212 та № 0003152212.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняту нову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ПІІ «ДОКЛЕР ЮКРЕЙН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Підприємство «Фортіс» за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 25.10.2013 № 1314/08-28-22-12/34067089.

На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області 20.11.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003152212 про збільшення ТОВ «ПІІ «ДОКЛЕР ЮКРЕЙН» грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 93473,75 грн. та № 0003142212 про збільшення ТОВ «ПІІ «ДОКЛЕР ЮКРЕЙН» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 74778,75 грн.

В основу прийняття оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень лягли висновки, зафіксовані в акті перевірки, згідно з якими в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму 59823 грн., яка не є сумою податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із отриманням ТМЦ від ТОВ «Підприємство «Фортіс», а оформлені податкові накладні не засвідчують факт отримання платником податку послуг та не є підставою для включення до складу податкового кредиту. Вказує, що таке порушення виникло внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ «Підприємство «Фортіс», відносно посадової особи якого у вироку Хортицького районного суду м. Запоріжжя встановлено, що ОСОБА_1 дізнався про те, що він є директором ТОВ «Підприємство «Фортіс» лише від співробітників міліції. Ніякої діяльності від імені вказаного підприємства він не проводив, печатку підприємства не отримував та ніколи не бачив, документи фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Підприємство «Фортіс» не підписував, документи податкової звітності також не складав, не підписував та не подавав до податкової служби. Навиків ведення бухгалтерського та податкового обліку не має. Ніколи не займав керівні посади на будь-яких підприємствах, не вів підприємницьку діяльність. З огляду на те, що документи у господарській операції з позивачем від імені ТОВ «Підприємство «Фортіс» підписані ОСОБА_1, то податковий орган вважає складені за його підписом документи такими, що не підтверджують факт виникнення цивільно-правових відносин та реальність проведеної операції.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат та податкового кредиту з ПДВ з господарською діяльністю платника.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ПІІ «ДОКЛЕР ЮКРЕЙН» було укладено з ПАТ «Електрометалургічний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьмина» договір № 21100173 від 31.12.2009, за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги з клінінгового обслуговування приміщень заводу, а завод зобов'язався оплатити ці послуги у строки та на умовах, зазначених у договорі. На виконання вказаного договору завод передав ТОВ «ПІІ «ДОКЛЕР ЮКРЕЙН» для здійснення клінінгового обслуговування приміщення будівель та виробничих підрозділів.

В жовтні, листопаді 2010 року ТОВ «ПІІ «ДОКЛЕР ЮКРЕЙН» придбало у ТОВ «Підприємство «ФОРТІС» миючи засоби та інвентар для прибирання промислових приміщень та дезінфекції. Придбання товару підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями на оплату коштів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оскільки на підприємстві не має власних та орендованих складських приміщень витратні матеріали, які необхідні для проведення послуг прибирання (інвентар, миючи засоби та інше) привозився постачальниками безпосередньо до прохідної ПАТ «Дніпроспецсталь», де за допомогою штатних працівників перевантажувалися в бортовий вантажний автомобіль ГАЗ-33023 державний номер НОМЕР_4, який мав постійну перепустку на проїзд на територію заводу.

Після цього інвентар та витратні матеріали розвозилися по виробничим підрозділам заводу, де передавалися безпосередньо виконавцям робіт. Решта ТМЦ, у видачі якої не було необхідності на дату постачання, завозилася до офісу підприємства, де зберігалася деякий час, а потім також перевозилася на завод.

Автомобіль ГАЗ-33023 державний номер НОМЕР_4 був придбаний ТОВ «ПІІ «ДОКЛЕР ЮКРЕЙН» 02.08.2009 та мав перепустку для проїзду на територію заводу з метою провозу інвентарю та миючих засобів, вказаних в договорі.

Перевезення вантажів по території ПАТ «Дніпроспецсталь» вказаним автомобілем підтверджується також подорожніми листами вантажного автомобілю, авансовими звітами відповідальних осіб, квитанціями по придбанню палива та актами списання палива, а розрахунки з підзвітними особами підтверджуються видатковими ордерами та оборотно-сальдовою відомістю по рахунках бухгалтерського обліку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отримання ТМЦ проводилося на підставі довіреностей за формою встановленого зразка. Журнал реєстрації довіреностей міститься в матеріалах справи.

Оприбуткування товару та відображення його на рахунках бухгалтерського обліку здійснювалося на підставі видаткових накладних. Переміщення по підрозділам підтверджується накладними на внутрішнє переміщення. Списання ТМЦ здійснювалося постійно діючою комісією на підставі Актів списання. Оприбуткування та списання ТМЦ відображалося на рахунку бухгалтерського обліку № 201 «Сировина та матеріали». Рух активів по цьому рахунку підтверджується журналом-ордером та відомістю по рахунку № 201 за жовтень, листопад та грудень 2010 року. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Оплата грошових коштів за товар, придбаний у ТОВ «Підприємство «ФОРТІС», здійснювалася на підставі виписаних рахунків у безготівковій формі, що підтверджується копіями рахунків та платіжних доручень.

При цьому судом встановлено, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо доводів апелянта про наявність вироку Хортицького районного суду по кримінальній справі № 1/337/57/2013, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими та такими, що не випливають на оцінку реальності господарських операцій, які відбувалися між позивачем та ТОВ «Підприємство «ФОРТІС», адже вказаним вироком визнано винним ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 205 КК України через реєстрацію останнім з корисливих мотивів, за грошову винагороду з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Астера-Сервіс» ЄДРПОУ 37167785, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Буденного, буд. 12, кв. 23. При цьому судом при розгляді кримінальної справи не досліджувалися та не було надано жодної правової оцінки як реєстрації ТОВ «Підприємство «ФОРТІС», так і діяльності підприємства.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що жодний первинний документ не був підписаний засудженою особою ОСОБА_2, а тому необґрунтованим є твердження апелянта щодо оформлення первинних документів з порушенням закону.

Окрім того суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентом позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року в адміністративній справі № 808/9476/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 18 вересня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Н.А. Олефіренко