Постанова

від 18.09.2014 по справі 804/14431/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2014 рокусправа № 804/14431/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «ФОРВАРД» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «ФОРВАРД»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Торгово-транспортна компанія «ФОРВАРД» у листопаді 2013 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по визнанню в акті № 685/22-03/38359585 від 26.09.2013 правочинів, вчинених ТОВ «Торгово-транспортна компанія «ФОРВАРД» з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» у лютому 2013 року такими, які не спричиняють реального настання правових наслідків; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004362205 від 14 жовтня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 24.09.2013 по 25.09.2013 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ТТК «Форвард» під час здійснення взаємовідносин з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» за період лютий 2013 року, за результатами якої складено акт № 685/22-03/38359585 від 26.09.2013.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 14 жовтня 2013 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004362205, яким ТОВ «Торгово-транспортна компанія «ФОРВАРД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 22954,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5739,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «ТТК «Форвард» з ПП «Полтава-Проект-Монтаж», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість за лютий 2013 року на загальну суму 22954,00 грн.

В основу таких висновків було покладено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава-Проект-Монтаж», складений ДПІ у Полтавській області 10 квітня 2013 року за № 437/22.5-10/35295110, згідно з яким неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин з платниками податків за лютий 2010 року - лютий 2013 року у зв'язку з відсутністю в останнього трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Торгово-транспортна компанія «ФОРВАРД» та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 3 від 01.01.2013, на виконання якого були виписані податкові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також проведено оплату послуг, що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Вищезазначений договір не було визнано недійсним в судовому порядку.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про безтоварність господарських операцій ТОВ «Торгово-транспортна компанія «ФОРВАРД» з контрагентом, оскільки позивачем, ані під час перевірки, ані до суду не було надано товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що згідно з умовами договору експедитор зобов'язується забезпечити виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень вантажу клієнта та інших логістичних операцій, а клієнт зобов'язується надавати заявки на виконання послуг, приймати та своєчасно оплачувати надані послуги, проте позивачем як до перевірки, так і до суду не було надано заявок на виконання послуг з інформацією по пунктах транспортування, відомості руху автомобіля, у яких зазначено конкретний маршрут автомобіля.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що неподання ТТН та подорожніх листів в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність надання послуг перевезення, тоді як відсутність останніх, за наявності належно складених первинних документів бухгалтерського обліку, не може слугувати єдиною підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Також колегія суддів зазначає, що відсутність заявок на виконання експедиторських послуг є лише формальним порушенням сторонами умов договору та жодним чином не може свідчити про нездійснення останніми господарських операцій.

Окрім того надання ПП «Полтава-Проект-Монтаж» експедиторських послуг позивачу підтверджується наявними в матеріалах справи договорами про надання транспортних послуг, укладених позивачем з третіми особами, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, а також заявами на перевезення вантажу автомобільним транспортом до вказаних договорів.

Щодо посилання податкового органу на Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава-Проект-Монтаж», складений ДПІ у Полтавській області 10 квітня 2013 року за № 437/22.5-10/35295110, колегія суддів зазначає, що зі змісту вказаного акту вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у ПП «Полтава-Проект-Монтаж», під час перевірки не досліджувалися, а тому твердження податкового органу щодо не підтвердження господарських правовідносин даного платника податків з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Окрім того неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином суд апеляційної інстанції доходить висновку, що факт здійснення ТОВ «Торгово-транспортна компанія «ФОРВАРД» господарських операцій з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні послуг, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, а тому податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004362205 від 14 жовтня 2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим суд зазначає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по визнанню в акті № 685/22-03/38359585 від 26.09.2013 правочинів, вчинених ТОВ «Торгово-транспортна компанія «ФОРВАРД» з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» у лютому 2013 року, такими, які не спричиняють реального настання правових наслідків, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України податкові органи, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п. 86.1 ст. 86 ПК України).

Згідно з п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином акт перевірки є фіскальним документом, в якому відображені встановлені обставини та порушення з боку платника податків, викладені висновки перевіряючих, які самі по собі не тягнуть жодних правових наслідків для позивача, а тому не потребують судового захисту права та інтереси останнього.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «ФОРВАРД» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року в адміністративній справі № 804/14431/13-а скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «ФОРВАРД» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004362205 від 14 жовтня 2013 року.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 23 вересня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова