Ухвала

від 05.11.2014 по справі 826/5229/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5229/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Склад - Маркет Технології» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - позивач) звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Склад - Маркет Технології» (далі по тексту - відповідач) про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі у відповідності до акта опису активів від 07.08.2009 року № 19.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 06 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Склад - Маркет Технології» (код ЄДРПОУ 30726848) перебуває на обліку ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно розрахунку боргу відповідача і даних облікових карток платника, заборгованість виникла у зв'язку з несплатою товариством податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що була визначена ним самостійно у деклараціях № 308843 від 15.07.2009 року, № 426410 від 15.09.2009 року, а також у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно нарахованих зобов'язань з податку на прибуток та доходи приватних підприємств згідно декларацій № 491359 від 15.10.2009 року та № 715462 від 02.02.2010 року.

Згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III (далі по тексту - Закон № 2181-III в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом п.5.1 ст.5 вказаного Закону встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Наведені положення кореспондуються із положеннями п.46.1 ст.46 ПК України, яка визначає податкову декларацію, розрахунок як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п.5.1 ст.5 Закону № 2181-III та п.54.1 ст.54 ПК України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Контролюючим органом на підставі актів перевірок були нараховані штрафні санкції податковими повідомленнями-рішеннями № 10785 від 11.08.2009 року, № 0004817 від 05.03.2010 року, № 0060671520 від 24.10.2012 року.

Відомості щодо оскарження відповідачем винесених ДПІ у Шевченківському районі міста Києва податкових повідомлень-рішень або щодо їх скасування у спосіб та відповідно до процедури, що регламентовані статтями 5 та 6 Закону №2181-ІІІ та ст.56 ПК України в матеріалах справи відсутні.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

На виконання вищезазначених вимог Закону №2181-ІІІ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було направлено відповідачу податкові вимоги:

- від 06.05.2009 року № 1/4023 на суму 4 506,00 грн. (повернулась не врученою);

- від 19.11.2009 року № 2/9515 на суму 35 221,09 грн. (повернулась не врученою).

Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку податкових вимог, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі суду не надано.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податків.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків, згідно з пунктами 87.1 і 87.2 статті 87 ПК України, є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу майна.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону № 2181 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин передбачалося, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону № 2181 з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відповідно до п.8.3 ст.8 Закону № 2181 платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 2009 року податковим керуючим на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 03.07.2009 року № 196 у присутності головного бухгалтера ТОВ «Склад-Маркет Технології» було складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави за № 19285/10/14.110 на загальну суму 7 906, 01 грн.

07 серпня 2009 року складено акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу за № 19 на загальну суму 7 906, 01 грн.

Відповідно до п.95.1 та п.95.2 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Системний аналіз положень податкового законодавства України в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, дає підстави для виокремлення обов'язкових умов (обставин) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом:

- наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів);

- сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;

- відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків;

- наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Податковий кодекс України встановлює послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При звернені до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив орган ДПС для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року №К/800/20309/13 (справа №2а-15325/12/2670).

Разом з тим, позивач з метою доведення такої обставини, як відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника надав копію постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві від 27 червня 2013 року у виконавчому провадженні № 31099967 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Так, в мотивувальній частині якої вказується про те, що в результаті вжитих заходів, встановлено відсутність на відкритих розрахункових рахунках ТОВ «Склад - Маркет Технології» грошових коштів, або розрахункові рахунки закрито.

Дана інформація була актуальна саме на день винесення державним виконавцем зазначеної постанови і не може свідчити про те, що з 27.06.2013 року по день звернення позивача до суду із даним позовом (17 квітня 2014 року) рух коштів на розрахункових рахунках платника податків не відбувався.

Крім того, у відповідності до положень, закріплених в частині 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

З огляду на наведене та враховуючи дати прийняття держвиконавцем постанов у виконавчому провадженні № 31099967, якими позивач обґрунтовує неможливість стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків відповідача, суд першої правильно не визнав вказані документи належними доказами, які містять інформацію щодо предмету доказування в розумінні частини 1 статті 70 КАС України з огляду на їх неактуальність на час звернення позивача до суду із даним позовом.

Інших доказів на підтвердження відсутності у платника податків коштів, за рахунок яких може бути погашений податковий борг, позивач суду не надав. Натомість, матеріали справи містять докази наявності у платника податків відкритих рахунків в АТ «АРТЕМ-БАНК» (МФО 300885) № 26007113051 (долар США та українська гривня).

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач не надав суду переконливих доказів того, що у відповідача відсутні кошти для погашення заборгованості, то апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 05.11.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.