Ухвала

від 06.11.2014 по справі 2а/2370/1059/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/1059/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Золотоніського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2011 року Золотоніський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач перебував на обліку як безробітний та отримував допомогу по безробіттю відповідно до особисто поданої заяви про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, на підставі ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Вважає, що вказана допомога відповідачем отримана безпідставно, оскільки останній в період отримання такої допомоги був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Просив стягнути спірні кошти у судовому порядку.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2014 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Золотоніського міськрайонного центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 7217,19 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що 17.06.2006 року відповідач звернувся Золотоніського міськрайонного центру зайнятості як такий, що шукає роботу.

На підставі зазначеної заяви відповідачу було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст. ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» як застрахованій особі.

18 травня 2007 року наказом Золотоніського міськрайонного центру зайнятості № НТ070518 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з отриманням відповідачем права на пенсію, також відповідача знято з обліку та перераховано виплати.

Під час перевірки достовірності даних безробітних з базою даних державного реєстратора, які є підставою для надання особам статусу безробітного та призначення їм матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що в період перебування відповідача на обліку в центрі зайнятості він був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що суперечить ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення».

Також 26 жовтня 2010 року було проведено звірку бази даних ЕІАС щодо виявлення осіб, які на день надання статусу безробітного не припинили підприємницьку діяльність або в період перебування в статусі безробітного її зареєстрували, з базою даних Державного реєстратора та виявлено розбіжність по відповідачу, про що складено відповідний акт № 1 від 26.10.2010 року.

Відповідно до наказу Золотоніського міськрайонного центру зайнятості «Про повернення коштів, виплачених як допомогу по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_2 №2355/188 від 2 грудня 2010 року» відповідача зобов'язано повернути кошти, виплачені як допомогу по безробіттю, в сумі 7217 грн. 19 коп.

У зв'язку з неповерненням відповідачем вказаних коштів у добровільному порядку позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем отримано спірні кошти без достатніх правових підстав, оскільки вказані кошти не повернуто останнім добровільно, то вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп. б п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, зокрема, підприємці.

Згідно зі ст. 2 цього ж Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видом забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Згідно зі ст. 36 вказаного Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідно до правил вказаних вище норм законодавства України підставою для стягнення спірних коштів можуть бути обставини, що впливають на умови виплати такого соціального забезпечення та надання соціальних послуг.

Такою обставиною, з чим вірно погодився суд першої інстанції, позивач вважає наявність відомостей про реєстрацію відповідача суб'єктом підприємницької діяльності у період перебування його на обліку як безробітного.

Відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 вказаного Закону виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Зокрема, застраховані особи зобов'язані у повному обсязі повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку (п. 6.14. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000р. №307).

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.