Ухвала

від 21.10.2014 по справі 826/5396/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5396/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова торгівельна компанія" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2013 №0000622206, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова торгівельна компанія" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2013 №0000622206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року адміністративний позов ТОВ "Агропромислова торгівельна компанія" задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, на підставі наказу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.10.2013р. №635 та направлення від 11.10.2013р. №566/26-58-22-06-15, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Вторметекспорт» за період жовтень - листопад 2012р. та січень - лютий 2013р. Результати перевірки оформлені актом від 31.10.2013р. № 2133/26-58-22-06-15/33945034.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної документальної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за 2012 рік на суму 187114,00 грн.

11 грудня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622206, яким збільшено ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 280671,00 грн., в т.ч. 187114,00 грн. - основний платіж, 93557,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з названим податковим повідомленням - рішенням, 20.12.2013р. позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у м. Києві зі скаргою вих. №78, за наслідками розгляду якої рішенням від 13.02.2014р. №1473/10/26-15-10-06-15 податкове повідомлення - рішення від 11.12.2013р. №0000622206 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

24.02.2014р. ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» звернулось зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України. Проте, за результатами її розгляду рішенням від 09.04.2014р. №6388/6/99-99-10-01-15 в задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення - рішення - залишені без змін.

Не погоджуючись з висновками податкового органу та податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, про помилковість врахування сум, сплачених та отриманих позивачем згідно названих правочинів, під час визначення зобов'язань з податку на прибуток за листопад 2012 року.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14.1.36 Податкового кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.2. статті 135 Податкового кодексу доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» (Покупець) і ТОВ «Вторметекспорт» (Постачальник) 15.11.2012р. був укладений письмовий договір поставки № 15/11-1. За умовами якого Постачальник зобов'язується передати товар в кількості та асортименті, визначеному цим Договором, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Так, здійснення господарської операції щодо придбання товару підтверджуються договорами поставки, накладними та платіжними дорученнями на оплату товару.

Як було зазначено в Акті перевірки, Позивачем безпідставно занижено податок на прибуток на загальну суму 187 114,00 грн., сформований з рахунку TOB «ВТОРМЕТЕКСПОРТ», при цьому, будь-яких претензій до складання та оформлення накладних TOB «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» в Акті перевірки не зазначається.

Таким чином, на момент отримання товару за накладними від TOB «ВТОРМЕТЕКСПОРТ», Позивачем на законних підставах включено до складу витрат цю уму та законно не сплачено 187 114,00 грн. податку на прибуток, так як на цей проміжок часу TOB «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» вів господарську діяльність, поставляв відповідний товар позивачу та надав останньому, належним чином оформлені накладні на поставлений товар.

Крім того, будь-якої інформації щодо скасування TOB «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» як суб'єкта господарювання в Акті перевірки не наведено, правочини між Позивачем та TOB «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» судом не дійсними не визнано.

Також, як вбачається з Акту перевірки, висновки про відсутність реальності операцій між позивачем та TOB «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» податковий орган дійшов на підставі відомостей, зафіксованих у актах ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.09.2013р. № 953/22-01/30127924 про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Вторметекспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB «Квентін» (код за ЄДРПОУ 38390138) за період березень 2013р., TOB «Будівельна компанія «Стройбуд» (код за ЄДРПОУ 38319715) за період квітень 2013р., TOB «Честерхауз» (код за ЄДРПОУ 38390080) за період березень, травень 2013р., TOB «Фірма Інтер-Проект» (код за ЄДРПОУ 38272468) за період січень 2013р., TOB «Олімпекс купе інтернейшнл» (код за ЄДРПОУ 20005502) за період червень 2012р., TOB «Укрформ» (код за ЄДРПОУ 38148689), TOB «Честерхауз» (код за ЄДРПОУ 38390080), CK ім. Шевченка (код за ЄДРПОУ 30526598), TOB «Квентин» (код за ЄДРПОУ 38390138), TOB «Схід Пропроект» (код за ЄДРПОУ 37160994) за період січень 2012р. - липень 2013р., від 13.09.2013р. № 951/22.8-15/30127924 про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Вторметекспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB «К-В-С» (код за ЄДРПОУ 37810726) та подальшої реалізації придбаних у TOB «К-В-С» товарно-матеріальних цінностей за період з 01.11.2012р. по 31.07.2013р., з TOB «Верной Шилінг» (код за ЄДРПОУ 35179042) та подальшої реалізації придбаних у TOB «Верной Шилінг» товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01.2012р. по 31.07.2013р., а також від 31.05.2013р. №1669/22-30/30127924 про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Вторметекспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Атрія Стар» (код за ЄДРПОУ 38388752). Згідно текстів названих актів ДШ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій з відповідними контрагентами.

Разом з тим, як зазначено з правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 13.12.2012 №К/9991/32048/12, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин, а тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, доводи податкової служби щодо відсутності реального характеру операцій позивача є необґрунтованими, а доводи позивача щодо реальності та товарності операцій підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Отже, господарські операції між позивачем та TOB «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» відповідають дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З наведеного слідує, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що спірне повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства, а тому останнє підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.