Постанова

від 03.11.2014 по справі 910/9673/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа№ 910/9673/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 03.11.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» на рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2014 (повне рішення складено та підписано 22.07.2014)

у справі №910/9673/14 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Юг»

до публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг»

про стягнення 127 224,55 грн.

та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Юг»

про стягнення 40 000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2014 у справі №910/9673/14 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Юг» кошти у розмірі 80 000,00 грн., штраф у розмірі 40 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 399,00 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Київ-Одяг» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2014 у справі №910/9673/14 та прийняти нове рішення суду, яким в первісному позові відмовити в повному обсязі, а зустрічну позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та без належних доказів та мало місце порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 14.08.2014 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/9673/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Юг» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом просить у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Київ-Одяг» на рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2014 у справі №910/9673/14 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача за первісним позовом брав участь в судових засіданнях, в яких надав свої пояснення щодо суті спору, підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2014 у справі №910/9673/14 та прийняти нове рішення суду, яким в первісному позові відмовити в повному обсязі, а зустрічну позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача за первісним позовом в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Проте, представник позивача за первісним позовом брав участь в судовому засіданні 17.09.2014, в якому надав свої пояснення та просив у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Київ-Одяг» на рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2014 у справі №910/9673/14 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача за первісним позовом у судовому засіданні.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2013 між публічним акціонерним товариством «Київ-Одяг» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Юг» (покупець) укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі - попередній договір).

За змістом п. 1 попереднього договору сторони прийшли до взаємної згоди укласти до 01.10.2013 основний договір купівлі-продажу нерухомого майна на визначених у попередньому договорі умовах, зокрема продавець зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступне нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення (в літ. А) з №1 по №21, №№І, ІІ, ІІІ (групи приміщень №129) загальною площею 663,0 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 126/2, що належить продавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №2060. Відповідно до реєстраційного посвідчення право власності на майно за продавцем за продавцем зареєстровано в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 07.07.2006, в книзі №705-3 за реєстровим №5598П.

У відповідності до п. 2.5 попереднього договору, за домовленістю сторін, місце підписання Основного договору: нотаріальна контора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (АДРЕСА_1). Таким чином о 12 год. 00 хв. 01.10.2013 сторони попереднього договору зобов'язані з'явитись до нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 для укладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з п. 3.4 договору сторони оцінюють зобов'язання, що випливають з попереднього договору, у 100 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 попереднього договору протягом 10 банківських днів з дня посвідчення цього попереднього договору покупець у рахунок належних з нього за основним договором купівлі-продажу платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, сплачує продавцю грошову суму у розмірі 80 000,00 грн., що підтверджується письмовою нотаріальною заявою продавця про отримання вказаних коштів, яка є невід'ємним додатком до основного договору.

На виконання умов попереднього договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача 80 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №82 від 15.08.2013.

За умовами попереднього договору сторони зобов'язались укласти основний договір в строк до 01.10.2013.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, основний договір укладено між сторонами не було.

За умовами п.п. 2.1.1 договору на продавця (відповідача за первісним позовом) покладено ряд обов'язків, а саме:

- здійснити усі необхідні дії для припинення прав третіх осіб на нерухоме майно, звільнити нерухоме майно від техніки, обладнання, інвентарю, іншого майна третіх осіб чи продавця, користування третіх осіб або фактичного заняття третіми особами, зокрема, розірвання (припинення) договорів оренди (суборенди);

- надати рішення продавця про продаж нерухомого майна із зазначенням покупця, ціни та опису майна, оформлене протоколом наглядової ради (у разі якщо ринкова вартість майна не перевищує 25% вартості активів продавця за даними фінансової звітності за 2012 рік) або протокол загальних зборів акціонерів продавця (у разі якщо ринкова вартість майна перевищує 25% вартості активів продавця за даними фінансової звітності за 2012 рік), при цьому підписи членів Наглядової ради на такому протоколі посвідчені нотаріально;

- отримати звіт про ринкову вартість майна, складений суб'єктом оціночної діяльності, який має право здійснювати оцінку майна відповідно до вимог чинного законодавства;

- здійснити звільнення майна від будь-яких обтяжень третіх осіб (права іпотеки, податкової застави, арешти заборони відчуження);

- на момент підписання та нотаріального посвідчення основного договору мати в наявності та представити всі необхідні документи для укладення основного договору.

У відповідності до п. 3.6 попереднього договору у разі, якщо невиконання попереднього договору станеться з вини продавця, в тому числі ненадання документів, необхідних для укладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, передбачених підпунктом 2.1.1 цього попереднього договору, продавець зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту спливу строку, передбаченого п. 1.1 цього попереднього договору, повернути покупцю отриману у нього грошову суму в розмірі 80 000,00 грн.

За змістом п. 3.5 попереднього договору у разі, якщо невиконання умов цього попереднього договору станеться з вини покупця, то передана покупцем продавцю за цим попереднім договором сума у розмірі 80 000,00 грн., залишається у продавця і не підлягає поверненню.

17.01.2014 позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу про повернення сплачених на виконання п. 3.2 попереднього договору коштів. Зазначений лист було отримано відповідачем 23.01.2014, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, вимоги позивача про повернення суми коштів у розмірі 80 000,00 грн. відповідачем не виконані.

У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Юг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» про стягнення 80 000,00 грн. збитків, 40 000,00 грн. штрафу, 5 824,00 грн. інфляційних втрат та 1 400,55 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Спутнік-Юг» посилається на неналежне виконання відповідачем умов попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.08.2013.

У червні 2014 року публічне акціонерне товариство «Київ-Одяг» звернулося до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Юг» про стягнення 40 000,00 грн штрафу за неналежне виконання умов попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.08.2013.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що основний договір не було укладено саме з вини покупця - товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-ЮГ», оскільки останній ухилився від укладення протоколу погодження ціни, не надіслав продавцю проект основного договору, а також не з'явився у визначену дату та час у домовлене сторонами місце підписання основного договору, а тому позивач за зустрічним позовом вказує на обов'язок відповідача за зустрічним позовом сплатити штраф у розмірі 40 000,00 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Юг» про стягнення з публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» коштів в сумі 80 000,00 грн. та штрафу в сумі 40 000,00 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 5 824,00 грн. інфляційних втрат та 1 400,55 грн. 3% річних судом відмовлено за безпідставністю та недоведеністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю з підстав недоведеності.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач за зустрічним позовом посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Як зазначалось вище, за умовами попереднього договору сторони зобов'язались укласти основний договір в строк до 01.10.2013.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, основний договір укладено між сторонами не було.

Як зазначалось вище, товариство з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Юг» просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» кошти в сумі 80 000,00 грн., які сплачені позивачем в рахунок оплати за основним договором купівлі-продажу у якості гарантійного платежу і які позивач вважає збитками, спричиненими порушенням зобов'язання відповідачем, а саме невиконанням умов попереднього договору та не укладенням основного договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» коштів в сумі 80 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч. 2 цієї норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже, з викладеного вбачається, що кошти в сумі 80 000,00 грн., які сплачені позивачем в рахунок оплати за основним договором купівлі-продажу у якості гарантійного платежу, не входять до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

З огляду на зазначене вище, судова колегія вважає, що первісні позовні вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» 80 000,00 грн. збитків є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2012 у справі №18/189.

Щодо інших первісних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Юг» про стягнення з публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» штрафу в сумі 40 000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 5 824,00 грн. та 3% річних в сумі 1 400,55 грн., судова колегія зазначає наступне.

З положень п.п. 2.1.1 попереднього договору слідує, що передумовою укладення основного договору є вчинення з боку відповідача наведених у ньому дій, в тому числі підготовка документів, необхідних для укладення відповідного правочину.

Натомість, матеріали справи не місять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем передбачених попереднім договором обов'язків, в тому числі доказів оформлення відповідачем визначених в п.п. 2.1.1 договору документів. Відповідачем не було направлено позивачу ані повідомлення про підготовку необхідних документів, ані проекту основного договору.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (вих.№17/01-16 від 11.07.2014), за змістом якого публічне акціонерне товариство «Київ - Одяг» не зверталось до приватного нотаріуса ОСОБА_3 з приводу продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 162/2, на підставі укладеного між сторонами попереднього договору.

Таким чином, така бездіяльність відповідача, по-перше, виключає можливість укладення основного договору купівлі-продажу, а по-друге, свідчить про ухилення відповідача від виконання взятих на себе за попереднім договором обов'язків.

В свою чергу, підпунктом 1.1.2 попереднього договору встановлено, що вартість (ціна), за якою продавець згоден продати, а покупець згоден придбати вищевказане нерухоме майно, зазначене в п. 1.1.1 попереднього договору, погоджується покупцем та продавцем протягом трьох днів з моменту укладення цього попереднього договору, та оформляється протоколом погодження ціни (який оформлюється у простій письмовій формі).

В матеріалах справи наявний протокол погодження ціни до попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, датований 14.08.2013, який підписано представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств. У відповідності до умов вказаного протоколу сторони погодили, що загальна ціна продажу нерухомого майна становитиме еквівалент у гривні 1 150 000,00 дол. США, у тому числі з ПДВ.

Той факт, що покупцем було сплачено на рахунок продавця платіж у розмірі 80 000,00 грн, а також підписано протокол погодження договірної ціни, свідчить про фактичне вчинення позивачем дій, спрямованих на укладення основного договору.

З огляду на викладене вище, судова колегія вважає обґрунтованими доводи позивача, що основний договір не було укладено саме з вини відповідача (продавця).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до п. 3.3 попереднього договору у разі невиконання стороною обов'язків за цим попереднім договором інша сторона, яка дотрималась умов даного попереднього договору, набуває право вимагати сплати неустойки відповідно до умов цього попереднього договору.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

За змістом ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що сторона, винна у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язання за попереднім договором, повинна сплатити другій стороні штраф у розмірі 40% від суми, в яку сторони оцінили своє зобов'язання за попереднім договором, та яка зазначена в п. 3.4 попереднього договору.

Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе за попереднім договором зобов'язань, та враховуючи, що в п. 3.4 попереднього договору сторони оцінили зобов'язання, що випливають з попереднього договору, у 100 000,00 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 40 000,00 грн (40% від наведеної суми), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічна правова позиція наведена в п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Отже, частина позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5 824,00 грн та 3% відсотків річних у розмірі 1 400,55 грн., нарахованих на суму неповернутого платежу у розмірі 80 000,00 грн., є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

За таких обставин, первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 40 000,00 грн.

Водночас судом першої інстанції достовірно було встановлено та позивачем за зустрічним позовом не спростованого того факту, що попередній договір не було укладено саме з вини публічного акціонерного товариства «Київ - Одяг».

Позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України та не доведено, що з боку відповідача мало місце допущення будь-яких порушень умов попереднього договору, в тому числі вчинення (або не вчинення) дій, які б свідчили про ухилення товариством з обмеженою відповідальністю «Спутнік-ЮГ» від укладення основного договору.

Відтак, правові підстави для застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-ЮГ» відповідальності у вигляді штрафу відсутні, а тому зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2014 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення 80 000,00 грн. збитків, прийняти нове рішення суду, яким в цій частині первісного позову відмовити, в решті рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2014 у справі №910/9673/14 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» на рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2014 у справі №910/9673/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2014 у справі №910/9673/14 скасувати частково в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення з публічного акціонерного товариства «Київ-одяг» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Юг» 80 000,00 грн. збитків та прийняти нове рішення суду, яким первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київ-одяг» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-б, ідентифікаційний код 01554255) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Юг» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вул. Радгоспна, буд. 76, ідентифікаційний код 32764995) штраф у розмірі 40 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 799,84 грн.

В решті первісних позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2014 у справі №910/9673/14 про відмову у задоволенні зустрічного позову - залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Юг» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вул. Радгоспна, буд. 76, ідентифікаційний код 32764995) на користь публічного акціонерного товариства «Київ-одяг» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-б, ідентифікаційний код 01554255) 800,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути з Державного бюджету України публічного акціонерного товариства «Київ-одяг» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-б, ідентифікаційний код 01554255) зайво сплачений згідно квитанції №2/3 від 28.07.2014 судовий збір в сумі 585,95 грн.

6. Матеріали справи №910/9673/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.М. Гаврилюк