Постанова

від 03.11.2014 по справі 924/1121/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року Справа № 924/1121/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Крейбух О.Г. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Козенко М.М. (дов. №60 від 29.10.14 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.09.14 р. у справі № 924/1121/14

за позовом Городоцького спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Горліс" м.Городок

до Ярмолинецького спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Агроліс" смт. Ярмолинці

про стягнення 43 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Городоцьке спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Горліc" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Ярмолинецького спеціалізованого підприємства "Агроліс" (надалі -відповідач), в якій просить стягнути 43500 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.09.14 р. (а.с. 67-68) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 43500 грн. обгрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 77-79) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 29.09.14 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач зазначає, що 07.12.09 р. між позивачем та відповідачем укладено усний договір про продаж дров на суму 45500 грн., де строки виконання договору не визначені.

Відповідач стверджує, що право вимоги у позивача на повернення коштів або передачу товару, виникає одразу після надходження коштів на рахунок відповідача, натомість позивач звертається з вимогою про надання товару лише 2013 р., коли строки позовної давності закінчились.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його повноважний представник в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Представник відповідача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Водночас від представника відповідача надійшло клопотання про продовження розгляду справи, в якому представник відповідача повідомив, що у зв'язку з його відпусткою, відповідач не має можливості забезпечити іншого представника в судове засідання.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відтак, з урахуванням п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 суд відхиляє письмове клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника Бульди В.В.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 08.12.2009р. на підставі усної домовленості, відповідачем виписано позивачу рахунок № 72 на реалізацію дров на загальну суму 45 500,00 грн. (а.с. 18).

11.12.2009р. позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 45 500 грн., як оплату за дрова згідно рахунку № 72 від 08.12.2009р., що підтверджується: банківськими виписками від 11.12.2009р. та за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р., довідкою Городоцького ТВБВ №10022/0100 від 21.05.2014р., довідкою Городоцького відділення ПАТ "Укрсоцбанк" № 10-63 від 23.05.2014р.

Однак, відповідач не виконав, взяті на себе за усною домовленістю зобов'язання в частині поставки дров.

При цьому, згідно платіжного доручення № 119 від 12.05.2011р. відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 2 000 грн. з призначенням платежу "за деревину вров'яну для тех потреб (твердолист. порід) (а.с. 21).

Під час розгляду апеляційної скарги встановлено, що будь-які відносини між сторонами, на виконання яких відповідач перерахував позивачу 2000 грн. - відсутні. А відтак, позивач зарахував вказані кошти в повернення заборгованості за непоставлені дрова.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання по поставці товару належним чином не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем за оплачений товар (дрова) в сумі 43500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії, в яких повідомляв про наявність заборгованості в сумі 43500 грн. та про необхідність виконання договірних зобов'язань, про що свідчать претензії, наявні в матеріалах справи від 30.08.2013р. (а.с. 28), від 14.10.2013р. (а.с. 32) та від 18.11.2013р. (а.с. 25).

Крім того, № 38 від 12.06.2014р. (а.с. 36) та № 41 від 17.07.2014р. (а.с. 40) позивач звертався до відповідача з вимогами та про повернення попередньої оплати в розмірі 43 500 грн.

Однак, дані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст. 181 ГК України ст.ст. 205, 206 ЦК України, щодо законодавчого визначення форми договору, підстави викладення договору в усній формі.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень 530 цього Кодексу.

Предметом спору у даній справі є право позивача вимагати від відповідача повернення йому часткової суми попередньої оплати товару, який ним не поставлений.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Виходячи з положень вказаної норми права, до предмета доказування у даній справі входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов'язань з купівлі-продажу, зокрема, у відповідача обов'язку поставити певний товар у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов'язання передати товар.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне використання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої поведінки покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом як звернення до боржника з претензією так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Апеляційний суд констатує, що між сторонами на підставі договору виникли зобов'язання, які, згідно положень ст.ст. 525, 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, мають виконуватися належним чином відповідно до умов даного договору та норм чинного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в загальній сумі 45 500,00 грн. як оплату за дрова згідно рахунку № 72 від 08.12.2009 р., а відповідач зобов'язувався поставити позивачу товар (дрова), визначений в даному рахунку. При цьому, відповідачем повернуто позивачу 2000 грн..

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суду констатує відсутність будь-яких доказів на підтвердження повернення відповідачем позивачу попередньої оплати, що є предметом спору по даній справі.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в сумі 43500 грн. є правомірними, тому підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суду не бере до уваги твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі про застосування строків позовної давності, виходячи з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ст.ст. 256, 261 ЦК України).

Згідно зі п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.14 р. позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 43500 грн., які були сплачені позивачем відповідачу як попередня оплата за товар згідно рахунку № 72 від 08.12.2009р.

Судом враховується, що при укладенні вказаного договору купівлі-продажу сторонами не погоджувались строки передачі товару (дров) та строки повернення суми попередньої оплати у разі невиконання договірних зобов'язань.

Крім того, колегія суду констатує те, що 12.05.11 р. відповідач перерахував на рахунок позивача 2000 грн. в повернення суми попередньої оплати.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

А відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що 12.05.11 р. перервано перебіг строку позовної давності.

Згідно наявних в матеріалах справи претензій № 3 від 30.08.2013р., 14.10.2013р. та 18.11.2013р., позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати договірні зобов'язання в 2013 році, а з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 43500 грн. лише в 2014 році (вимоги № 38 від 12.06.2014р. та № 41 від 17.07.2014р.).

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що саме з цього часу настав строк виконання відповідачем своїх зобов'язань та почався перебіг позовної давності, а тому позивачем не порушено трирічний строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення 43500 грн..

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ярмолинецького спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Агроліс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.09.14 р. у справі № 924/1121/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 29.09.14 р. у справі № 924/1121/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/1121/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.