Ухвала

від 04.11.2014 по справі 826/5014/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5014/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі.Ес.Ем.» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16 серпня 2013 року № 0005432208 і №0005422208, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі.Ес.Ем.» (далі- позивач, ТОВ «Бі.Ес.Ем.») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16 серпня 2013 року № 0005432208 і №0005433308.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, протягом періоду з 24.07.2013р. по 26.07.2013р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2013р. №282, працівником відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Бі.Ес.Ем.» (код за ЄДРПОУ 36939374) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Статус Код» (код за ЄДРПОУ 33743777) за період з 01.11.2011р. по 31.03.2012р., за результатами якої складений Акт від 01.08.2013р. № 782/26-58-22-08-11/36939374 (далі- Акт перевірки).

При проведенні документальної перевірки позивача працівниками податкового органу були враховані обставини, викладені в Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 05.04.2013р. № 1285/22.2/33743777 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Статус Код» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за листопад - грудень 2011 року та січень - березень 2012 року. Згідно тексту цього акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій з ТОВ «Статус Код».

На підставі вищевикладеного, відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Бі.Ес.Ем.» правових підстав для формування валових витрат і податкового кредиту на підставі первинних документів, оформлених за результатами господарських операцій з контрагентом ТОВ «Статус Код».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 01.08.2013р. № 782/26-58-22-08-11/36939374 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Бі.Ес.Ем.» наступних норм законодавства України:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 11164,00 грн., в т.ч. у 2011 році на суму 4934,00 грн. та у І кварталі 2012 року на суму 6230,00 грн.;

- п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 10224,00 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 2110,00 грн., грудень 2011 року - 2180,00 грн., січень 2012 року - 2110,00 грн., лютий 2012 року - 2039,00 грн., березень 2012 року - 1785,00 грн.

16.08.2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 01.08.2013р. № 782/26-58-22-08-11/36939374 прийняла податкові повідомлення-рішення:

- за № 0005432208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, збільшила ТОВ «Бі.Ес.Ем.» суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 12722,00 грн., в т.ч. 11164,00 грн. - основний платіж, 1558,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0005422208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, збільшила ТОВ «Бі.Ес.Ем.» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12780,00 грн., в т.ч. 10224,00 грн. - основний платіж, 2556,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказані рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак, за результатами розгляду скарг, податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2010р. між ТОВ «Бі.Ес.Ем.» (Замовник) і ТОВ «Статус Код» (Виконавець) був укладений письмовий договір № 165. За умовами цього Договору Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по охороні приміщень офісу та прилеглої території Замовника і забезпечення працівників охорони кнопкою термінового виклику з виїздом групи швидкого реагування за адресою: м. Київ, вул. Пироговського, 19, корп. 7/14, встановивши один добовий та один денний з 08:00 години до 22:00 години пости охорони з 01 серпня 2010 року, згідно Дислокації, додаток №1 до Договору.

Згідно розділу 3 названого Договору вартість послуг згідно Розрахунку (Додаток №2) до даного Договору вказується щомісячно у акті виконаних робіт, завіреному підписами та печатками сторін, який надається по закінченню звітного місяця (п. 3.1.). Замовник до 10 числа місяця наступного за розрахунковим перераховує оплату за надані послуги згідно п. 3.1.

Факт виконання умов вказаного Договору підтверджується копіями наступних документів: додатком №1 «Дислокація об'єкта, що знаходиться під охороною»; додатком №2 «Розрахунок вартості охорони об'єктів ТОВ «Бі.Ес.Ем» з 01.08.2010р.»; додаткової угоди про припинення дії договору від 27.02.2012р.; актами виконаних робіт; податковими накладними; платіжними дорученнями, що підтверджують перерахування грошових коштів за виконані ТОВ «Статус Код» роботи на користь товариства.

Також, позивачем надано копії договорів суборенди нежитлового приміщення №12/08-10 від 01.08.2010р., №1-09 від 01.09.2010р., №10-ю/12 від 01.01.2012р. з актами прийому - передачі на підтвердження проведення позивачем оренди нежитлових приміщень, охорону який здійснювало ТОВ «Статус Код».

Крім того, судова колегія також враховує, що на судовий запит суду першої інстанції, направленого до ТОВ «Статус Код» 26.05.2014р., останнє надало письмові пояснення №23/14, якими підтвердило існування договірних відносин з ТОВ «Бі.Ес.Ем» та їх виконання кожної із сторін. До зазначених пояснень також надано копії наказів по особовому складу та про внесення змін до штатного розпису на підтвердження наявності трудових ресурсів для виконання Договору №165, а також копію Договору №1885-тр спостереження за сигналізацією термінового виклику груп реагування від 07.09.2009р. на підтвердження можливості надання послуг по забезпеченню працівників охорони кнопкою термінового виклику з виїздом групи швидкого реагування.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст. 3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу Акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, на переконання судової колегії є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента, відповідно до вимог податкового законодавства України, не можуть бути підставами для застосування санкцій щодо позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правих норм, викладених у пп. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, надано належну оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 05.11.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.