Ухвала

від 28.10.2014 по справі 810/2216/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2216/14 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013 року № 2887/0007341702/109, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 року № 2887/0007341702/109.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Вікторія Трейд Плюс» за період з 01.02.2013 р. по 31.07.2013 р. Результати перевірки оформлені актом від 02.12.2013 №2207/17-2/2381118137/166.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної документальної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 11388,33 грн., в тому числі по періодам за лютий 2013 р. на суму ПДВ 3145,00 грн., за березень 2013 р. на суму ПДВ 2666,00 грн., за квітень 2013 р. на суму ПДВ 2392,00 грн., за травень 2013 р. на суму ПДВ 1030,00 грн., за червень 2013 р. на суму ПДВ 1167,33 грн., за липень 2013 р. на суму ПДВ 988,00 грн.

09 грудня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №2887/0007341702/109, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 11388,33 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 5694,17 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до висновку, що договори, укладені між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Вікторія Трейд Плюс» є безтоварними.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2013 р. позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Вікторія Трейд-Плюс» згідно господарських договорів.

Так, відповідно до Договору на надання консультативних послуг №213 від 25.02.2013 р., згідно якого ТОВ «Вікторія Трейд Плюс» (Виконавець) зобов'язується надати консультативні послуги в сфері інформаційної підтримки по обслуговуванню та налаштуванні послуги в сфері інформаційної підтримки по обслуговуванні та налаштуванню комп'ютерних систем. ОСОБА_2 (Замовник) зобов'язується оплатити послуги Виконавця.

Відповідно до договору на надання транспортних послуг №214 від 25.02.2013 р., ТОВ «Вікторія Трейд Плюс» (Виконавець) зобов'язується надати для ФОП ОСОБА_2 (Замовник) автотранспорт з водієм для виконання перевезень по доставці працівників менеджерів - консультантів до місця знаходження замовника, за рахунок Виконавця, а Замовник зобов'язується оплатити послуги Виконавця.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем було надано відповідні договори, податкові накладні, акти здачі - приймання робіт.

Так, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У матеріалах справи відсутні докази які підтверджують фізичні, технічні та технологічні можливості ТОВ «Вікторія Трейд-Плюс» щодо виконання вказаних господарських операцій, а саме наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів, складських приміщень, рух товару, товарно-транспортних накладних. Саме такі умови необхідні для здійснення відповідної господарської операції та можливості її здійснення.

Як зазначав позивач, він являється офіційним дистриб'ютором по встановленню системи електронного документообігу «М.Е.Doc» програми для ведення бухгалтерського та податкового обліку « 1 С». Враховуючи значний об'єм роботи, велику кількість контрагентів-замовників, те що він не бажає втрачати клієнтів та те що фізично із усіма замовленнями він впоратись не може, доводиться залучати інші СГД для допомоги у наданні інформаційно-консультаційних послуг по дистанційному обслуговуванню та інформаційній підтримці.

У зв'язку із вищевикладеним в період лютого 2013 р. по липень 2013 р., здійснювались фінансово-господарські відносини із ТОВ «Вікторія Трейд Плюс». Фактично працівники ТОВ «Вікторія Трейд Плюс», після домовленостей із керівником вказаного товариства Бойко В.Б. обслуговували моїх клієнтів від його імені. Таким чином після отримання замовлення від свого клієнта він через власний ПК здійснював їх з'єднання із ПК працівників ТОВ «Вікторія Трейд Плюс», які вже безпосередньо виконували замовлення.

Разом з тим, позивач не зміг пояснити яким саме підприємствам (клієнтам) надавались інформаційно-консультативні послуги по дистанційному обслуговуванню та інфо. підтримці, які саме працівники ТОВ «Вікторія Трейд Плюс» були задіяні для виконання вказаних робіт.

Також, згідно з Договором про надання транспортних послуг з ТОВ «Вікторія Трейд Плюс» (Виконавець), останній зобов'язується надати для ФОП ОСОБА_2 (Замовник) автотранспорт з водієм для виконання перевезень по доставці працівників менеджерів-консультантів до місця знаходження замовника, з рахунок: Виконавця, а Замовник зобов'язується оплатити послуги Виконавця.

Для підтвердження реальності виконання вказаних договорів були надані Акти здачі-приймання автомобіля.

Так, з Акту здачі-приймання автомобіля від 28.02.2013 р., та від 28.02.2013 р. вбачається, що ТОВ «Вікторія Трейд Плюс» передала позивачу автомобіль Chevrolet Aveo держ. номер НОМЕР_1, однак згідно бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України автомобіль за вказаним номером зареєстрований марки ВАЗ 2108, власником якого є ОСОБА_5 ТОВ «Вікторія Трейд Плюс» не має на праві власності легкових автомобілів взагалі.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що господарські операції позивачем здійснювалися за межами звичайної господарської діяльності позивача, не є реальними, не відповідають дійсному економічному змісту та не підтверджені необхідними документами, що є свідченням недобросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.