Рішення

від 04.11.2014 по справі 917/1603/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 р. Справа № 917/1603/14

За позовом В.о. прокурора Диканського району Полтавської області, 38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Леніна, 64-А, в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Диканський комбінат комунальних підприємств", 38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Гоголя, 2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія ХХII", 38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Щорса, 1

про стягнення 14654,24 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Штучка Л.В.

від відповідача: Орєхов Р.В.

від прокуратури: Мушук Т.В.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного тексту рішення (07.11.2014р.)

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 14654,24 грн. боргу згідно договору оренди № 58 від 02.09.2010 року, з яких: 14238,96 грн. основного боргу, 415,28 грн. пені.

На підставі поданого позивачем клопотання (а.с. - 51-52), яке було задоволено судом, дане судове засідання проводиться в режимі відеоконференції.

Від прокуратури 30.09.2014 р. надійшла заява № 86-480-14 про зменшення розміру позовних вимог (а.с. - 69-70), згідно якої прокуратура просить стягнути з відповідача 14238,96 грн. та 130,38 грн. пені за період з 11.06.2013 р. по 10.12.2013 р.

15.10.2014 р. від прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с. -99-100), згідно якої прокурор просить стягнути з відповідача 14238,96 грн. основного боргу по договору оренди та 111,62 грн. пені за період 11.08.2013 р. о 10.12.2013 р.

Оскільки чинний ГПК України не передбачає право прокуратури на "уточнення позовних вимог", суд з урахуванням конкретних обставин справи та вимог позовної заяви розцінює дане уточнення як зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються у новій редакції, що узгоджується з викладеним у постанові Пленуму Вищого господарського суду України " №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Представник позивача проти задоволення даних заяв не заперечує.

За даних обставин, дані заяви приймаються судом до розгляду, і позовні вимоги розглядаються в новій редакції. Таким чином, прокуратура просить стягнути з відповідача 14350,58 грн. боргу, з яких: 14238,96 грн. основного боргу та 111,62 грн. пені за період 11.08.2013 р. о 10.12.2013 р.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (а.с. -85-89) позовні вимог визнає частково на суму 6119,13 грн. за період з травня 2013 р. по липень 2013 р., щодо заборгованості за період серпня - листопада 2013 р. заперечує, посилаючись на те, що договірних орендних взаємин у цей період часу сторони не мали. Проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені заперечує посилаючись на ч. 6 ст. 232 ГК України та заявив клопотання про застосування строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокуратури, суд встановив:

02.09.2010 р. між Комунальним підприємством "Диканський комбінат комунальних підприємств" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія ХХII" укладено договір оренди №58 (далі договір, а.с - 23-24), згідно якого позивач передає, а відповідач бере в строкове платне користування наступні приміщення: цілісний майновий комплекс - приміщення котельні з обладнанням (далі за текстом: "приміщення, що орендуються") (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 3.3 Договору, передача приміщень, що орендуються здійснюються за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу приміщення, що орендується, в оренду.

Пунктом 4.1 Договору цей договір діє 2 роки та 11 місяців з моменту прийняття приміщень, що орендуються за актом здачі-приймання.

Згідно п. 4.2 договору, орендар має право відмовитися від даного Договору, письмово попередивши орендодавця в термін за місяць до дати відмови, але не пізніше чим за місяць до початку опалювального періоду і не під час опалювального періоду.

Після закінчення терміну оренди відповідач зобов'язаний передати позивачу приміщення, що орендується протягом десяти робочих днів з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі-приймання (п. 8.1 Договору).

Умовами договору визначено, що орендна плата сплачується орендодавцю як в готівковому так і в безготівковому порядку щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного за звітним (п. 5.3 Договору).

Згідно п.9.1 договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 0,01 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Передача приміщень в оренду підтверджується відповідним актом від 10.09.2010 р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (арк. справи 17,18).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому між сторонами було укладено дві додаткові угоди, якими змінювався розмір орендної плати. Договір доповнено положенням про те, що відповідач повинен самостійно укладати угоди на постачання електричної енергії (копії додаткових угод в матер. спр., а.с. 26-27).

Як зазначає позивач, відповідач порушуючи умови договору оренди, за період з травня 2013 р. по листопад 2013 р. не вносив оплату за оренду, внаслідок чого, за вказаний період, за даними позивача утворилась заборгованість у сумі 14238,96 грн.

Крім того, відповідно до п. 9.1 договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 111,62 грн. за період з 11.08.2013 р. по 10.12.2013 р. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, розрахунок в мат спр., а.с. - 101).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 14654,24 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору оренди. За змістом ст.ст. 283, 286 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі і строки її внесення визначаються в договорі.

Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Обов'язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування визначений також ст. 759 ЦК України.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як зазначено в абз. 4 п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №9 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 20.11.2012 р.

Відповідно до ст.111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У ч. 3 ст. 82 ГПК України зазначено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що сторонами не надано доказів того, що договір оренди припинений, а саме не надано належним чином оформлених документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору оренди. Посилання відповідача, які наведені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що договір припинив свою дію 10 серпня 2013 р. і, сторони після його припинення рішення про продовження дії договору або його укладення на новий строк не ухвалювали, судом відхиляються з підстав, які наведені вище.

Матеріалами справи доведено, що своїх зобов'язань за договором в частині сплати орендної плати орендар належним чином не виконав, внаслідок чого за період з травня 2013 р. по листопад 2013 р. утворилась заборгованість, яка станом на момент розгляду справи в суді, за розрахунком позивача, становить 14238,96 грн.

Крім того, посилання відповідача на те, що ним було вжиті заходи щодо повернення майна шляхом письмового повідомлення позивача з проханням припинити договірні відносини судом до уваги не беруться, оскільки, як зазначено в п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №9 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з ч.1 ст. 545 ЦК України та ч.2 ст. 795 ЦК України. Позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом п.5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі.

Керуючись зазначеними нормами законодавства та враховуючи роз'яснення Пленуму ВГС України, суд дійшов висновку про безпідставність заперечень відповідача, які наведені у відзиві на позовну заяву та про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14238,96 грн. орендної плати за травень-листопад 2013 р.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності стосовно позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст.ст.256-258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, що його порушила. За зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст.261 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

Позивачем не подано доказів наявності обставин, що свідчили б про зупинення або переривання позовної давності, або про поважність причин пропущення позовної давності.

Таким чином, суд задовольняє заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Ліга" та з урахуванням заяви позивача про застосування строку позовної давності; за результатами розрахунку, який здійсненний по кожному місяцю окремо, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 111,62 грн. пені, оскільки заявлена сума пені не перевищує суму, яка встановлена судом за результатом перерахунку.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог в частині стягнення основного боргу та пені. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст.49 ГПК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія ХХII" (38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Щорса, 1, код ЄДРПОУ 34894342, інші реквізити невідомі) на користь Комунального підприємства "Диканський комбінат комунальних підприємств" (38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Гоголя, 2, код ЄДРПОУ 32546679, р/р 260066837101, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО331832) 14238,96 грн. заборгованості по сплаті орендної плати та 111,62 грн. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія ХХII" (38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Щорса, 1, код ЄДРПОУ 34894342, інші реквізити невідомі) до спеціального фонду державного бюджету України 1827,00 гривень судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 07.11.2014 р.

Суддя Н.Г. Гетя