Ухвала

від 28.10.2014 по справі 820/12369/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р.Справа № 820/12369/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача - Васильченко Н.В.

представника відповідача Юсупова М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. по справі № 820/12369/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азія- Груп"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.14 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Азія- Груп" (далі - ТОВ "Азія- Груп") до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області ( далі - ДПІ у Київському районі) про визнання дій неправомірними задоволений.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.14 р. та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем не надано до перевірки документів на підтвердження взаємовідносин ТОВ "Азія-Груп" з контрагентами, а також недоліки в наданих до матеріалів справи документах унеможливлюють визнання реальними господарських операцій, що призводить до заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, при цьому зазначив, що позивач довів реальність придбання у своїх контрагентів товарів, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ДПІ у Київському районі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Азія- Груп" (код ЄДРПОУ 37765836) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.13 р. по 05.05.14 р.

За результатами даної перевірки складено акт перевірки від 05.06.14 р. №1721/20-31-22-03-07/37765836 (далі - Акт) (т. 1 а.с. 11-44).

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Київському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002662203, №0002672203 від 20.06.14 р. (т. 1 а.с. 57-58), якими позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 563326,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 140831,50 грн. та з податку на додану вартість за основним платежем 483154,00 грн. та штрафними санкціями 120788,50 грн. (а.с. 57-58).

Фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неможливість здійснення платником податку ТОВ "Азія- Груп" реальних господарських операцій в силу не надання до перевірки документів, що підтверджували б завантаження та розвантаження ТМЦ на склад ТОВ "Азія- Груп", за рахунок яких трудових ресурсів воно здійснювалося, відсутність сертифікатів якості, підтверджень щодо подальшого використання у власній господарській діяльності придбаних ТМЦ, відсутність підтверджень оплати за послуги перевізнику ФОП "Гармаш" за товарно-транспортними накладними, відсутність відомостей який саме товар перевезений автопідприємством "Міст Експрес", а також відсутність печатки "Азія- Груп" та ТОВ "Айріс" на товарно-транспортних накладних.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченимипунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Під час судового розгляду встановлено, що між товариством ТОВ "Азія- Груп" та контрагентами укладені наступні договори: між ТОВ "Азія- Груп" (покупець) та ТОВ "Реал.Бізнес" (продавець) 01.04.13 р. було укладено договір поставки №01-04/1 (т. 1 а.с. 187-188).

Між ТОВ "Азія- Груп" (покупець) і ТОВ "Албес" укладено договір поставки №2/12 від 02.12.13 р. (т. 1 а.с. 191-192).

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Комп'ютери-М" (продавець) укладено договір поставки №30/09 від 02.09.13 р. (т. 1 а.с. 193-194).

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ "Айріс" (продавець) укладено договір поставки №3/01 від 03.01.14 р. (т. 1 а.с. 195).

Згідно умов вищезазначених правочинів, продавець зобов'язується систематично постачати, тобто передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату за умов даного Договору. Асортимент товару, кількість та його ціна передбачені у накладних, що додаються і є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ч.1 ст.638 ЦК України).

Таким чином, зазначені договори містять всі істотні умови, які були узгоджені сторонами. На підтвердження реальності виконання умов договорів позивачем надані документи первинного та бухгалтерського обліку: накладні, рахунки на оплату, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, декларації про відповідність продукції вимогам Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, висновок про необхідність проведення робіт з обов'язкової сертифікації в Системі УкрСЕПРО, довіреності (т. 1 а.с. 69-174, т. 2 а.с. 153-159, 206-230), що недійсними не визнавались, є чинними.

Доставка товару здійснювалась самовивозом. На підтвердження факту доставки товару позивачем надано до суду договори про надання транспортно-експедиторських послуг (т. 1 а.с. 175-186).

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підтверджень оплати за послуги перевізнику ФОП "Гармаш", позивач в додаткових письмових поясненнях зазначив, що оплата перевізнику ФОП ОСОБА_3 відповідно до умов договору №01-09 (а.с.183) здійснювалась в безготівковій формі, підтвердженням чого є банківські виписки та Акти виконаних робіт (т.2 а.с. 27,31,32,35,39,42, 134-136,138,140,142,148,149,150).

Отримані товари за укладеними договорами були використані позивачем у подальшій діяльності підприємства позивача шляхом укладання відповідних договорів з контрагентом (покупцем) на їх поставку, що підтверджується договорами, актами здачі - прийняття робіт, виписками з банку (т. 2).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6 наказу ДПА України № 984 від 22.12.10 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковий орган протиправно не прийняв до уваги належним чином оформлених первинних та податкових документів, відповідно до яких платник податків здійснив розрахунки з контрагентами та включив до складу податкового кредиту відповідні суми сплаченого податку.

З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що посилання відповідача на нікчемність угод є безпідставними, оскільки укладені договори між позивачем та контрагентами на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку недійсними не визнавались, податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарської операції, сплати податку на додану вартість та його сум, а тому оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0002662203, №0002672203 від 20.06.14 р. не відповідають вимогам законодавства, що є підставою для їх скасування.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.14 р. прийнята з дотриманням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства та не виявила підстави для її скасування.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року по справі № 820/12369/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азія-Груп" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій неправомірними- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя Любчич Л.В. Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 03.11.2014 р.