Рішення

від 05.11.2014 по справі 286/2697/14-ц

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/2697/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Смиковська Л. О.

з секретарем Деменчук О. Г.,

представником позивача ОСОБА_1

відповідачем ОСОБА_2

відповідачем ОСОБА_3

представником відповідача ОСОБА_4

третьою особою ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус - ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок недійсними , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просить визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 та земельних ділянок, укладений 08.08.2012 року між відповідачами ОСОБА_2, що діяла від імені вже на той час померлої ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Овруцького районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1862.

Свої вимоги мотивує тим, що його матері ОСОБА_7 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року мати померла. Відповідач ОСОБА_2 являється його рідною сестрою та донькою померлої ОСОБА_7 Протягом всього строку з дня смерті матері він вважав, що мати за життя здійснила дарування належного їй житлового будинку його сестрі, іншого майна у матері за життя не було, а тому він і не звертався за прийняттям спадщини, у зв'язку з відсутністю спадкового майна. У травні 2014 року від сестри - ОСОБА_2 він дізнався про те, що його мати надала нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 подарувати своєму онукові ОСОБА_8 на умовах на свій розсуд належну ОСОБА_7 на праві власності квартиру. Відповідач ОСОБА_2 також повідомила про те, що скористалась довіреністю, яка їй була видана матір'ю лише через 2 роки після її смерті - 08.08.2012 року, шляхом укладання договору купівлі-продажу квартири. З іншої сторони вказаний договір підписав покупець ОСОБА_3 (її чоловік). Крім того, за вказаним договором були відчужені і дві земельні ділянки, оформлені на ім'я його матері.

Отже, договір купівлі-продажу від 08.08.2012 року є недійсним, оскільки в момент його укладання ОСОБА_7 вже була померлою, при цьому відповідачам у справі це було достеменно відомо, а отже відомо і те, що довіреність на підставі якої ОСОБА_2 уклала вказаний договір, припинила свою дію.

Позивач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просить його задовольнити з підстав викладених у позові. Також визнав той факт, що позивач не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та із заявою до суду про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала та щодо його задоволення покладається на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечує з підстав викладених у запереченнях до позову, в яких вказує на неналежного позивача.

Третя особа у судовому засіданні покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів, представника відповідача, третю особу та дослідивши наявні в матеріалах справи докази прийшов до наступного висновку.

Із свідоцтва про смерть (а.с. 5) вбачається, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Як вбачається із договору купівлі-продажу квартири, що складає частину житлового будинку та земельних ділянок (а.с.3), технічного паспорту (а.с.6) ОСОБА_7 мала у власності квартиру №1, що складає 2/5 частин житлового будинку та земельні ділянки: площею0,1000 га кадастровий номер 1824210100:01:002:0320 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; площею 0,0242 га кадастровий номер 1824210100:01:002:0321, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1

Згідно довіреності від 15.08.2009 року (а.с.4) ОСОБА_7, що проживала в с. Воля Старосамбірського району Львівської області уповноважила ОСОБА_2 подарувати її онукові ОСОБА_8 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 що згідно правовстановлюючих документів складає 2/5 частин вищевказаного житлового будинку, або продати за ціну і на умовах на її розсуд вищевказану квартиру. Довіреність дійсна до 15.08.2012 року.

Із договору купівлі-продажу квартири, що складає частину житлового будинку та земельних ділянок (а.с.3) від 08.08.2012 року вбачається, що ОСОБА_2, яка за довіреністю діяла від імені ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_3 квартиру №1, що складає 2/5 частин житлового будинку та земельні ділянки: площею 0,1000 га кадастровий номер 1824210100:01:002:0320 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; площею 0,0242 га кадастровий номер 1824210100:01:002:0321, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1

Факт, що позивач по справі - ОСОБА_6 являється рідним братом відповідача по справі - ОСОБА_2 та сином покійної - ОСОБА_7 визнається сторонами по справі, а тому в силу ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Згідно повідомлення Старосамбірської державної нотаріальної контори (а.с.42) спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 у Спадковому реєстрі відсутня.

Із листа Старосамбірського районного суду Львівської області від 09.09.2014 року на адресу ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_6 із позовною заявою про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 не звертався.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч.1 ст.203 ЦК України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В ч.3 ст.215 ЦК України зазначається, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.3 ст.244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

В силу ст.248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі, в тому числі, смерті особи, яка видала довіреність. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.

У відповідності до ст.27 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії:

подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов'язаного із вчиненням нотаріальної дії;

подала недійсні та/або підроблені документи;

не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.

За загальним правилом, позов має пред'являтися до суду належним позивачем, тобто особою, яка має право вимоги за позовом, оскільки саме її права, свободи та інтереси порушені, оспорюються або невизнані (ст. 3 ЦПК). Таке процесуальне право та обов'язок позивача бути належним суб'єктом цивільних процесуальних відносин зумовлено матеріально - правовими відносинами, учасниками яких вони є. Належні сторони у цивільному процесі є носіями суб'єктивних прав та обов'язків, які складають зміст матеріально-правових відносин.

Подаючи позов, позивач повинен надати суду дані, які б свідчили, що він є належним позивачем.

Таким чином, саме позивач повинен належним чином легітимізувати процес, що забезпечить винесення рішення в інтересах справді зацікавлених осіб.

Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин.

Неналежний позивач - це особа, якій не належить право вимоги по пред'явленому в суді позову.

У п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначається, що вимога про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину так і заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У своїй правовій позиції при розгляді справи № 6-84цс14 ВСУкраїни зазначив: «Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.»

В даному судовому засіданні не було встановлено порушення прав та законних інтересів позивача. Після смерті матері він не звертався, у встановлений законодавством строк, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, як то передбачено ст.1269 ЦК України.

В силу ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Заяву до суду про надання додаткового строку для прийняття спадщини позивач також не подавав.

Інших доказів суду не надано.

В силу ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Зважаючи на викладене - ОСОБА_6 - являється неналежним позивачем по даній справі, незважаючи на те, що відповідачами по справі при укладенні спірного договору були порушені вимоги чинного законодавства та моральні засади суспільства.

Згідно договору купівлі-продажу квартири, що складає частину житлового будинку та земельних ділянок (а.с.3) вартість нерухомого майна становить 90 000,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 900,00 грн.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 196, 212-215, 218, 226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус - ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок недійсними відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Овруцький районний суд в апеляційний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 07.11.2014 року.

Суддя: Л. О. Смиковська