Рішення

від 30.10.2014 по справі 343/184/14-ц

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/184/14-ц

Провадження №: 2/0343/196/14

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої судді - Монташевич С. М.,

секретаря - Менделяк А. І.,

адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Малотур"янська сільська рада, відділ Держземагенства у Долинському районі, про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Малотур'янської сільської ради № 215-12/03 від 25.12.2003 року, яким затверджені уточнені межі земельних ділянок ОСОБА_3, на підставі якого видані на ім'я ОСОБА_3 державні акти на право власності на земельні ділянки; визнати недійсними: державний акт серії ІФ №035019, виданий 20.06.2005 року Долинським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку, площею 0,1165 га, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, кадастровий номер 2622083001:01:001:0083, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01.05.303.00644, та державний акт серії ІФ № 035020, виданий 20.06.2005 року Долинським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку, площею 0,1869 га, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2622083001:01:002:0025, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01.05.303.00645; стягнути з відповідачки на його користь витрати з оплати судового збору та з надання правової допомоги адвоката.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі договору дарування, посвідченого 24.05.2006 року державним нотаріусом Долинської міської ДНК, він є власником домоволодіння АДРЕСА_1. Відчужене домоволодіння належало ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого після смерті спадкодавця ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 1991 року), ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року), ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 415 Цивільного кодексу України з переходом до спадкоємця ОСОБА_4, а згодом до нього, права власності на домоволодіння, до батька та до нього перейшло й право користування земельною ділянкою на тих же умовах і тому ж обсязі, що й попередньому власнику будівель.

Належне йому на праві власності домоволодіння за вказаною адресою розташоване на земельній ділянці, площею 0,1003 га, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2622083001:01:003:0110.

До цієї земельної ділянки примикає земельна ділянка, площею 0, 1764 га, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2622083001:01:003:0111.

Ці земельні ділянки передані йому у власність на підставі рішення сесії Малотур'янської сільської ради №1250-27/10 від 15.09.2010 року за власною згодою ОСОБА_4, його батька, який набув право на ці земельні ділянки, як спадкоємець за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_5 Про те, що останній були передані у власність земельні ділянки по АДРЕСА_1, свідчить рішення сесії Малотур'янської сільської ради від 30.12.1993 року б/н "Про передачу земель у приватну власність", з якого вбачається, що ОСОБА_5 передано у приватну власність земельні ділянки, площею 0,4070 га, в тому числі, земельна ділянка НОМЕР_2, площею 0,1003 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельна ділянка НОМЕР_1, площею 0, 1764 га, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1, земельна ділянка НОМЕР_3 - 0,1303 га - для ведення особистого селянського господарства "біля телевишки". Додатком до рішення є план земельних ділянок від 05.08.1994 року.

На підставі рішення сесії Малотур'янської сільської ради від 02.06.2006 року за № 35-2/06 "Про передачу у власність земельної ділянки" передано у власність та надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту відведення земельних ділянок, площею 0,4070 га, а саме: ділянка НОМЕР_2 - 0,1003 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ділянка НОМЕР_1 - 0, 1764 га, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1.

Рішенням сесії Малотур'янської сільської ради від 15.09.2010 року № 1249-27/10 "Про припинення права користування на земельні ділянки в с. Мала Тур'я" припинено право користування на земельні ділянки, загальною площею 0,4070 га, які надані для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Мала Тур'я ОСОБА_4, за його власною згодою.

На підставі рішення сесії Малотур'янської сільської ради від 15.09.2010 року № 1250-27/10 "Про передачу у власність земельних ділянок" йому, ОСОБА_2, передано у власність земельні ділянки, загальною площею 0,2767 га, в с. Мала Тур"я, а саме: ділянка НОМЕР_2 - 0,1003 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, та ділянка НОМЕР_1 - 0,1764 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.

У процесі приватизації при виготовленні технічної документації на передані йому земельні ділянки було виявлено, що частина земельної ділянки, площею 0,0031 га, якою користувалась до дня смерті ОСОБА_5, а згодом - ОСОБА_4, приватизована відповідачкою.

Кадастровий план його земельної ділянки засвідчує, що спірна земельна ділянка, площею 0,0031 га, за вищевказаною адресою знаходиться у власності ОСОБА_3, яка є його суміжним землекористувачем.

У лютому 2013 року на запит адвоката, йому видана копія рішення Малотур'янської сільської ради № 215-12/03 від 25.12.2003 року, яким затверджені уточнені межі земельних ділянок ОСОБА_3, і уточнена площа земельної ділянки НОМЕР_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку становить 0, 1169 га, уточнена площа земельної ділянки НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства - 0,18687 га, на підставі якого видані державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_3

Отже, про наявність державних актів про право власності на землю на ім'я ОСОБА_3 йому стало відомо лише в лютому 2013 року.

Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ІФ № 035019 та ІФ № 035019, які видані ОСОБА_3, слід визнати недійсними, а також слід визнати незаконним рішення сесії Малотур'янської сільської ради № 215-12/03 від 25.12.2003 року, яким затверджені уточнені межі земельних ділянок ОСОБА_3, оскільки кадастровий план його земельних ділянок передбачає конфігурацію земельних ділянок, їх розміри та площу. При цьому конфігурація його земельних ділянок, зазначені межі їх, у зв'язку з приватизацією відповідачкою частини його земельної ділянки, площею 0, 0031 га, змінилась порівняно із планом земельних ділянок від 05.08.1994 року, доданого до рішення сесії Малотур'янської сільської ради від 30.12.1993 року б/н "Про передачу земель у приватну власність ОСОБА_5".

Плани встановлення меж земельних ділянок ОСОБА_3 теж передбачають конфігурацію її земельних ділянок, розміри та площу. Разом з тим, у зв'язку з набуттям відповідачкою права власності на земельну ділянку, площею 0,0031 га, як конфігурація земельних ділянок, так розміри та площа змінені порівняно з планом земельних ділянок від 05.08.1994 року, доданого до рішення сесії Малотур'янської сільської ради від 30.12.1993 року б/н "Про передачу земель у приватну власність ОСОБА_3М."

Згідно плану земельної ділянки ОСОБА_3, її земельна ділянка межує із його (межа від "Б" до "В"). З цього плану вбачається, що по лінії межі, довжиною 14,68 м, земельна ділянка ОСОБА_3 зміщена в сторону його земельної ділянки. Про це свідчить теж кадастровий план його земельної ділянки.

При проведенні приватизації земельних ділянок ОСОБА_3 межі землекористування не погоджувались ні з ОСОБА_5, ні з ОСОБА_4, ні з ним. А підпис ОСОБА_5 в плані встановлення меж земельних ділянок ОСОБА_3 за 2004 рік візуально дуже відрізняється від підпису, який вона звичайно вчиняла в інших документах, зокрема в заповіті від 03.03.2004 року. Тому вважає, що підпис сфальсифікований і не виконаний ОСОБА_5, а отже кадастровий план землекористування не має відповідних погоджень.

В результаті передачі відповідачці спірної земельної ділянки у власність (винесення рішення про уточнення площі) було вилучено у ОСОБА_5 частину земельної ділянки, площею, 0,0031 га. Згоди на вилучення цієї земельної ділянки із власності чи користування ОСОБА_5 не давала, будь-яке рішення сільради по цьому питанні відсутнє.

Отримання у власність відповідачкою земельної ділянки, площею 0,0031 га, за рахунок його земельної ділянки саме у вказаному місці, не лише порушує його право на землекористування, але й створює незручності в користуванні будівлями, розміщеними на ній. Все це послужило підставою звернення до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала, зіславшись на вищевикладені обставини, просила скасувати рішення сільської ради, яким затверджені уточнені межі земельних ділянок ОСОБА_3, та визнати недійсними державні акти на земельні ділянки ОСОБА_3, площею 0,1165 га та 0,1869 га. Свої вимоги обґрунтовує тим, що остання без дозволу своєї мами ОСОБА_5 (відповідчка є її дочкою), ОСОБА_4 та ОСОБА_2 приватизувала земельні ділянки і зробила дорогу. Наразі позивач не може приватизувати свої земельні ділянки: ділянку НОМЕР_2, площею 0,1003 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,1764 га - для ведення особистого селянського господарства, які належали ОСОБА_5 Згідно складеного на замовлення ОСОБА_2 кадастрового плану площі наданих йому земельних ділянок скаладють 0,1003 га та 0,1805 га відповідно, з яких 4 м від вулиці не можуть бути приватизованими, оскільки це охоронна зона. Ці площі визначили по обмірах. Але вона вважає, що фактично там немає 0,1003 га та 0,1764 га, які були у ОСОБА_5, а розміри земельних ділянок ОСОБА_3 більші, ніж би мали бути. Технічний звіт на земельні ділянки відповідачки вважає підробленим. У кадастровий план її довірителя внесені розміри земельних ділянок, з яких можна встановити, що ОСОБА_3 при приватизації своєї земельної ділянки порушила межі. Щодо земельної ділянки ОСОБА_2, призначеної для особистого селянського господарства, то її площа збільшилася у зв'язку з проведенням точних обмірів та за рахунок охоронної зони, але зменшилась на 1 м її довжина. Так, згідно кадастрового плану ширина земельної ділянки ОСОБА_5 біля господарської споруди (від А до Б) була 21,50 м, а тепер - 21,77 м, біля житлового будинку - була 23,50 м, а тепер 27,81 м, від стодоли було 8 м, тепер 7 м. На ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку не було оформлено, але при переході до нього, як до спадкоємця, домоволодіння має перейти у власність і земельна ділянка на тих же умовах і у тому ж обсязі. Тому згідно рішення сільської ради від 02.06.2006 року земельні ділянки, які до смерті належали ОСОБА_5, було надано ОСОБА_4 Позивач отримав земельні ділянки на підставі рішення сільської ради від 15.09.2010 року, як обдарований, оскільки ОСОБА_4 у 2006 році подарував йому успадковане будинковолодіння, що знаходиться в с. Мала Тур»я, АДРЕСА_1. Проте при оформленні документів було виявлено, що межі земельної ділянки, призначеної для особистого селянського господарства, порушені відповідачкою.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір»ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Відповідачка жила поряд з мамою, вони допомагали одна одній, а останні роки ОСОБА_3, будучи сама важко хворою після ДТП, доглядала за лежачою ОСОБА_5 Її брат ОСОБА_4 останні місяці життя матері навіть не навідувався до неї. Позивачка почала приватизовувати свої земельні ділянки, які надані їй рішенням сесії 1993 року, ще за життя матері, тобто у 2003 році. Тоді були проведені всі обміри, погоджені межі. У 2004 році вона з об'єктивних причин не могла ходити по інстанціях, оскільки злягла мати, та і вона сама потрапила в ДТП та потребувала лікування, в тому числі оперативного втручання. З мамою та з іншими суміжниками нею були погоджені межі земельних ділянок, про що свідчать їх підписи в документації. Будь-яких претензій до неї не було. Документи були передані для виготовлення державних актів, що також займає багато часу, на який замовник не може вплинути. Тому державні акти на земельні ділянки вона отримала у 2005 році, після смерті ОСОБА_5 Колись міряли землі ліщиною, тому при теперішних точних обмірах і могли вийти інші виміри, але похибка була незначною. Охоронна зона є і на її земельних ділянках, оскільки там іде водопровід, а тому вона, як і всі інші сусіди, попереджена, що не має права в цій зоні нічого будувати. Позивач набув земельні ділянки не у порядку спадкування, їх було йому передано з фонду сільської ради. Рішенням сільської ради за заявою ОСОБА_4 було припинено право власності на земельні ділянки, як для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, так і для ОСГ. Рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 втратили чинність. ОСОБА_4 не оформляв право власності на надані йому у 2006 році рішенням сільської ради земельні ділянки, а відмовився від неї. Новим власником отримується земельна ділянка на підставі рішення сільської ради за його заявою. Ця ділянка виділяється з земель сільської ради. ОСОБА_2, як ствердила у судовому засіданні його представник, не звертався із заявою до сільської ради про виділення йому земельних ділянок по АДРЕСА_1, в с. Мала Тур`я. Разом з тим рішенням сільської ради від 15.09.2010 року йому було передано у власність дві земельні ділянки: 0,1003 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та 0,1764 га для ведення ОСГ. Вважає, що позивачем також пропущений строк позовної давності, оскільки ОСОБА_4, отримавши земельні ділянки у 2006 році, повинен був знати про порушене право, так як конфігурація та розміри земельних ділянок не змінювалися. Згодом він відмовився від свого права на ці ділянки, не визначивши їх в натурі та не зареєструвавши своє право на них. ОСОБА_2 були передані за рішенням сільської ради земельні ділянки тієї ж конфігурації та розмірів, що і ОСОБА_2 Згідно представлених ними кадастрових планів площа земельних ділянок позивача, порівняно з площею та розмірами, які були у ОСОБА_5, збільшились: було 21,55 м, тепер 21,77 м, а біля житлового будинку було 23,50 м, тепер - 27,81 м. Крім того спір стосується земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, а законодавством не передбачено, що право власності на цю земельну ділянку слідує за правом власності на будинковолодіння. Просили відмовити у позові.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - відділу Дерземагенства у Долинському районі ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що державні акти про право приватної власності на землю ОСОБА_3 видані з дотриманням усіх вимог законодавства України. З приводу вказаних земель неодноразово розглядалися скарги зі сторони ОСОБА_5, але порушень не було виявлено. ОСОБА_3 було надано всі необхідні документи, які належним чином погоджені, тому підстав для визнання їх недійсними немає. На спірні землі спадкодавець ОСОБА_5 не оформила право власності. ОСОБА_4, як спадкоємець, також не оформив право власності. На сьогоднішній день земельні ділянки по АДРЕСА_1 в с. Мала Тур`я передані сільською радою ОСОБА_2 Технічна документація у ОСОБА_2 не виготовлена, зйомка у встановленому законом порядку не проведена. Вивчаючи представлені ним копії планів з 2011 року, були виявлені виправлення, а оригінал не був наданий. Кадастровий план, на який посилається позивач, не затверджений, не погоджений у встановленому законом порядку, на ньому відсутня печатка, відсутні межі, не виведена площа, тому його не можна брати до уваги. Слід зазначити, що у плані, який є невід'ємною частиною рішення сільської ради від 30.12.1993 року про передачу ОСОБА_5 земельних ділянок, і долучений позивачем до матеріалів справи, є дописки, які відсутні в оригіналі плану. Оскільки обміри земельних площ у 1993 році здійснювались сантиметровою стрічкою, при видачі державного акту в межах погоджених границь можливі незначні зміни загальної площі (6% від площі). Тому сільська рада при винесенні рішення «Про затвердження меж земельних ділянок ОСОБА_3М.» не зобов"язана була віднімати якісь площі від земельної ділянки ОСОБА_5 чи виносити рішення про її вилучення, оскільки і самого вилучення чи зміни меж не було. Вказаним рішенням після проведення геодезичної зйомки, у площі земельних ділянок ОСОБА_3 були внесені уточнення, які були значно менше 6% від площ ділянок за рішенням 1993 року. Оскаржувані рішення сільської ради прийняті в межах її компетенції без будь-яких порушень. Крім того зазначила, що позивач посилається на те, що ОСОБА_3 захопила його земельну ділянку, призначену для ведення ОСГ. Дана земельна ділянка не переходить до власника будинковолодіння в тих же межах і розмірах, тому його посилання на ст. 120 Земельного кодексу України є безпідставні. Просила відмовити в задоволенні даного позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - Малотур"янської сільської ради в судове засідання не з»явилася, хоча була повідомлена про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та перевіривши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Земельного Кодексу України 1990 року (яка була чинна на момент передання земельної ділянки) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно із ч. 1 ст. 17 ЗК України 1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність здійснювалася ОСОБА_7 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Документи, якими посвідчувалося право на земельну ділянку, визначалися ст. 23 Земельного кодексу України. Зазначеною статтею передбачалося, що право приватної власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Разом з тим, Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок»(далі - Декрет) статтю 23 Земельного Кодексу України зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених ст. 1 цього Декрету. Зазначене стосувалося в тому числі громадян України у приватну власність яких передавалися органами місцевого самоврядування земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Згідно із ст. 3 вказаного Декрету право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, посвідчується відповідною ОСОБА_7 народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Як вбачається з рішення Малотур'янської сільської ради від 30.12.1993 року ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,4070 гектарів, в тому числі: ділянка №1 - 0,1003 га, ділянка НОМЕР_1 - 0,1764 га, ділянка НОМЕР_3 - 0,1303 га. В п. 3 вказаного рішення зазначено, що обмір земельної ділянки проведений без достатньої точності і при видачі державного акта в межах погоджених границь можливі зміни загальної площі. Ділянка НОМЕР_2 та НОМЕР_1 знаходиться в с. Мала Тур"я по вул. Полуванки, ділянка НОМЕР_3 - біля телевишки (а.с. 14). У зв'язку з тим, що не було можливості видати державний акт на право приватної власності як додаток до вищезазначеного рішення, був виданий план від 05.08.1994 року, як тимчасовий документ, виконаний по заяві ОСОБА_5, який визначав конфігурацію, розміри, суміжників земельних ділянок (а.с.15).

Відповідно до вимог ст. 126 Земельного кодексу України в редакції 2001 року право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

ОСОБА_5 померла 02 лютого 2005 року.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, вона за життя свої земельні ділянки не приватизувала, державні акти на них не отримувала. Дана обставина визнана сторонами по справі та іншими особами, які брали участь у справі, а тому, відповідно до ст. 60 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Паралельно з ОСОБА_5, відповідачці по справі ОСОБА_3 рішенням Малотур'янської сільської ради від 30.12.1993 року передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,2917 га, в тому числі по ділянках: земельна ділянка НОМЕР_2, площею 0,1137 га для обслуговування житлового будинку, та земельна ділянка, площею 0,1780 га для ведення особистого селянського господарства. В п. 3 вказаного рішення зазначено, що обмір земельної ділянки проведений без достатньої точності і при видачі державного акта в межах погоджених границь можливі зміни загальної площі (а.с. 22). Як додаток до рішення ОСОБА_3 був виданий план від 05.08.1994 року, в якому вказано конфігурацію, розміри, суміжників земельних ділянок, зокрема і ОСОБА_5, підпис якої міститься в документі (а.с. 23).

Рішенням Малотур'янської сільської ради "Про затвердження уточнених меж земельних ділянок громадян" від 25.12.2003 року, у зв`язку з уточненням розмірів земельних ділянок, які визначились при проведенні підготовчих робіт на виготовлення державних актів на право володіння землею, беручи до уваги матеріали геодезичної зйомки Долинського бюро по приватизації земельних ділянок при районному відділі земельних ресурсів, затверджено уточнені площі ділянок, які передані в приватну власність згідно рішень попередніх сесій Малотур'янської сільської ради. Зокрема були уточнені площі земельних ділянок, переданих Галів І М., а саме: загальна площа земельних ділянок становить 0,3034 га, з яких ділянка НОМЕР_2 - 0,1165 га для будівництва та обслуговування житлового будинку; ділянка НОМЕР_1 - 0,1869 га - для ведення особистого селянського господарства (а.с.24).

Довідка № 381 від 03.12.2003 року, видана ОСОБА_3, вказує на те, що земельній ділянці, площею 0,1137 га для обслуговування житлового будику, який знаходиться в с. Мала Тур'я присвоєно індексно-кадастровий номер: 2622083001:01:001:0083; земельній ділянці, площею 0,1780 га - 2622083001:01:002:0025 (а.с. 234).

Світлокопіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 539225 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВА № 377596 від 21.01.2004 року підтверджується, що ОСОБА_3 належить ? частка домоволодіння по вул. Полуванки, 54 (вул. Лаврищева, вул. Івасюка В.) в с. Мала Тур"я Долинського району Івано-Франківської області (а.с. 236, 237).

За замовленням ОСОБА_3 ПП "Юта" в 2004 році в процесі виготовлення державних актів підготовило всю необхідну документацію (а.с. 26, 27, 218 - 244). Зокрема, були розроблені плани встановлення меж земельних ділянок, в яких наявні всі необхідні підписи осіб, з якими погоджується план земельної ділянки, в т.ч. суміжників - ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (а.с. 26-27).

Актом встановлення та узгодження меж землекористування від 26.02.2004 року було встановлено в натурі межі земельної діляки ОСОБА_3, що знаходиться по АДРЕСА_1. Межі в натурі проходять умовно по землі (а.с. 21).

Відповідно до висновку відділу містобудування та архітектури Долинської райдержадміністрації за НОМЕР_2-2/137 від 27.02.2004 року відділ містобудування та архітектури Долинської РДА погодив технічну документацію на право власності на земельні ділянки, загальною площею 0,3034 га, ОСОБА_3 в с. Мала Тур'я по вул. Полуванки, 54 (а.с. 239).

Як вбачається з довідки за № 631 від 29.07.2004 року, виданої Малотур'янською сільською радою, ОСОБА_3 користується земельною ділянкою згідно рішення сесії Малотур'янської сільської ради від 30.12.1993 (а.с. 240).

Висновком Долинського районного управління земельних ресурсів за № 170 від 06.08.2004 року погоджено надання земельних ділянок у власність ОСОБА_3, загальною площею 0,3034, яка розташована за вищевказаною адресою, а саме: земельна ділянка НОМЕР_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,1165 га, та земельна ділянка НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1869 га (а.с. 238).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено та підтверджується вищеописаними документами, що ОСОБА_3 розпочала виготовляти державні акти на право власності на земельні ділянки ще за життя своєї матері ОСОБА_5, яка була суміжником та користувачем сусідньої земельної ділянки та погодилась на конфігурацію та розміри земельних ділянок відповідачки.

Ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_3 погодила з ОСОБА_5, як з користувачем суміжної земельної ділянки, конфігурацію та розміри своїх земельних ділянок, про що свідчать підписи останньої на плані та акті встановлення меж, ОСОБА_5 не мала щодо цього жодних претензій до ОСОБА_3, тому суд критично ставиться до посилась позивача та його представника на те, що в процесі приватизації та при виготовленні технічної документації ОСОБА_3 не погоджувала межі землекористування, а підпис ОСОБА_5 є підробленим, оскільки стороною позивача з приводу даної обставини не надано жодного доказу. А відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Державні акти на право власності на земельні ділянки від 20.06.2005 року підтверджують, що ОСОБА_3 на підставі рішення Малотур`янської сільської ради від 25.12.2003 року №215-12/03 є власником земельних ділянок: площею 0,1165 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та площею 0,1869 га для ведення особистого селянського господарства. Дані земельні ділянки розташовані в с. Мала Тур"я вул. Полуванки, 54 Долинського району Івано-Франківської області ( а.с. 46-47).

Згідно світлокопії свідоцтва про смерть І-НМ №178747 від 03.02.2005 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 42).

З копії заповіту ОСОБА_5 від 03.03.2004 року вбачається, що на випадок своєї смерті вона зробила розпорядження, відповідно до якого все своє майно, яке буде належати їй на праві особистої власності, заповіла ОСОБА_4 (а.с. 19).

Як підтверджується світлокопією свідоцтва про право на спадщину від 06.02.2006 року, ОСОБА_4 видано свідоцтво на спадкове майно ОСОБА_5: домоволодіння, яке складається з житлового будинку, загальною площею 72,2 кв.м., стайні, стодоли, погребу, вбиральні, воріт, огорожі, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Долинський район, с. Мала Тур`я, вул. Полуванки, буд. 56, та грошовий вклад в Долинському відділенні ощадного банку № 6343 (а.с. 11).

Ч. 3 ст. 415 ЦК України передбачено, що особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо її розмір не визначений заповітом.

Аналізуючи дану норму, суд звертає увагу на те, що за правом власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди слідує перехід права власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені та яка необхідна для їх обслуговування. Така позиція законодавця спростовує посилання позивача на те, що за правом власності на житловий будинок слідує право власності на земельні ділянки, цільве призначення яких - ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до вищеописаної світлокопії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.02.2006 року спадкоємцем майна ОСОБА_5 є син ОСОБА_4 Проте у даному у свідоцтві будь-яких земельних ділянок не вказано.

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції 2001 року, яка діяла на момент виникнення даних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року, яка діяла на момент виникнення даних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється.

Як встановлено в судовому засіданні, після отримання ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину, на підставі рішення Малотур»янської сільської ради від 02.06.2006 року за № 35-2/06 "Про передачу у власність земельної ділянки" ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельних ділянок, площею 0,4070 га, а саме: ділянка НОМЕР_2 - 0,1003 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ділянка НОМЕР_1 - 0, 1764 га, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1. Отже, ОСОБА_4, як власник будинковолодіння, 02.06.2006 року отримав право на виготовлення документів на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а також йому було надано право на ще одну земельну ділянку, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства. На той час ОСОБА_3 вже отримала державні акти на належні їй земельні ділянки, а тому твердження позивача про те, що з ним та з його батьком не погоджені їх межі, є безпідставними. В період з ІНФОРМАЦІЯ_1 (з дня смерті ОСОБА_5) по 20.06.2005 року (день отримання відповідачкою державних актів) ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_2 не були суміжними землекористувачами ОСОБА_3, не набули жодних прав на земельні ділянки ОСОБА_5 та, навіть, ще і не були власниками спадкового майна, а тому не було підстав у погодженні з ними меж. Тим більше, на день смерті матері відповідачки, технічна документація на земельні ділянки ОСОБА_3 вже була виготовлена та затверджена у встановленому законом порядку.

Згідно копії договору дарування від 24.05.2006 р. дарувальник ОСОБА_4 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12). Будь-яких земельних ділянок в даному договорі не вказано.

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.06.2006 року підтверджується право приватної власності ОСОБА_2 на домоволодіння за вищевказаною адресою (а.с. 13).

Відповідно до 140 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку є добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.

Як вбачається з заяви ОСОБА_4 від 14.09.2010 року, останній просить вилучити (припинити право користування) земельними ділянками: НОМЕР_2 - 0,1003 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1; НОМЕР_1 - 0,1764 га для особистого селянського господарства, АДРЕСА_1; НОМЕР_3- 0,1303 га для особистого селянського господарства "Біля телевишки" та передати у власність синові - ОСОБА_2 (а.с. 56).

В свою чергу ОСОБА_2 в своїй заяві від 14.09.2010 року, адресованій сільському голові с. Мала Тур`я, просить передати йому у власність земельні ділянки НОМЕР_2 - 0,1003 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1; НОМЕР_1 - 0,1764 га для особистого селянського господарства, АДРЕСА_1; НОМЕР_3 - 0,1303 га для особистого селянського господарства "Біля телевишки", якими користувалися його батько ОСОБА_4 та покійна бабуся - ОСОБА_5 (а.с. 58).

Рішенням Малотур`янської сільської ради за № 1249-27/10 від 15.09.2010 року на підставі заяви ОСОБА_4 було припинено право користування на земельні ділянки, загальною площею 0,4070 га, які надані для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства в с. Мала Тур"я. П. 3 даного рішення передбачено, що рішення Малотур`янської сільської ради від 02.06.1993 року №35 -2/06 "Про передачу у власність земельної ділянки" та від 30.12.2006 р. "Про передачу земель у приватну власність", виданого на ім`я покійної матері ОСОБА_5 вважати такими, що втратили чинність (а.с. 57). Таким чином, вказані земльні ділянки перейшли у володіння, користування та розпорядження сільської ради.

Судом також встановлено, що з 02.06.2006 року, тобто з моменту дачі дозволу ОСОБА_4 на виготовлення проекту відведення земельних ділянок, до 14.09.2010 року, тобто до відмови від земельних ділянок, ОСОБА_4 не вчинив жодних дій для встановлення їх меж в натурі та одержання документа, що посвідчує право на них. Таким чином, він, у відповідності до ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, не набув права навіть на використання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, в тому числі і ділянки для ОСГ в с. Мала Тур"я по АДРЕСА_1.

Згідно п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населенних пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державними актами.

Відповідпно до п.п. в ч. 18 Постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" з 2 травня 2009 року право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно рішення Малотур"янської сільської ради від 15.09.2010 р. №1250-27/10 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельні ділянки, загальною площею 0,2767 га, а саме: 0,1003 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських споруд в с. Мала Тур"я АДРЕСА_1; 0,1764 га - для ведення особистого селянського господарства в с.Мала Тур"я по АДРЕСА_1. П. 2 вказаного рішення зобов"язано ОСОБА_2 виготовити та зареєструвати у встановленому порядку державні акти на право власності на земельну ділянку, площею 0,2767 га в с. Мала Тур"я по АДРЕСА_1. П. 3 рішення ОСОБА_2 надано згоду про передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1303 га в урочищі "Біля телевишки", що знаходиться за межами населеного пункту (а.с.16).

Як вбачається з довідки № 1049 від 19.10.2010 року земельним ділянким ОСОБА_2 присвоєно індексно-кадастрові номери: для ділянки НОМЕР_2, площею 0,1003 га - 2622083001:01:003:0110, для ділянки НОМЕР_1, площею - 0,1764 0 2622083001:01:003:0111, для ділянки НОМЕР_3, площею 0,1303 - 2622083000:02:001:0023 (а.с. 17).

Отже, ОСОБА_2 передано у приватну власність три земельні ділянки, одна з яких - для обслуговування жилого будинку та господарських споруд в с. Мала Тур"я АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка відповідно до вищеописаних законодавчих актів, перейшла йому, як власнику домоволодіння за цією ж адресою, а відповідно і в розмірах та межах (0,1003 га), якими користувалися попередні власники.

Земельна ділянка НОМЕР_1, площею 0,1764 га, для ведення особистого селянського господарства, була передана у власність ОСОБА_2 на підставі рішення за № 1250-27/10 від 15.09.2010 року з фонду земель сільської ради та з врахуванням існуючих меж земельних ділянок суміжних землевласників.

Аналізуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що з правом власності на вищезазначене домоволодіння до нього у власність мають перейти і землі для ведення особистого селянського господарства, є безпідставні і не мають законного підґрунтя, оскільки заноконодавством не передбачений такий порядок набуття права власності на землі особистого селянського господарства.

На обґрунтування своїх позовних вимог щодо отримання ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,0031 га, за рахунок його земельної ділянки, позивач посилається на кадастровий план його земельної ділянки, що розташована в с. Мала Тур`я по вул. Полуванки (а.с. 18, 179, 180, 195 - 198). В копії вказаного кадастрового плану, долученого позивачем до справи, зображено земельні ділянки ОСОБА_3 З її земельними ділянками межують земельні ділянки ОСОБА_2: №1 - площею 0,1003 га - для обслуговування жилого будинку та господарських будівель та №2 - площею 0,1815 га - для ОСГ. На земельній ділянці ОСОБА_2, цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства, штрихпунтиром відмічена земельна ділянка, площею 0,0031 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_3 Позивач стверджує, що дана частина земельної безпідставно передана відповідачці у приватну власність, за рахунок його земельної ділянки, чим порушено його право землекористування та створено йому незручності в користуванні будівлями, розміщеними на ній.

Проте, суд критично оцінює вказані твердження позивача та його представника, оскільки ОСОБА_2 у 2010 році була передана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1764 га, з фонду земель сільської ради та з врахуванням існуючих меж земельних ділянок суміжних землевласників. ОСОБА_3 є власником суміжних земельних ділянок з 20.06.2005 року. Межі її земельних ділянок визначені та попередніми землекористувачами не оспорювалися. Право власності є непорушним, а тому сільська рада не могла передати частину земельної ділянки, належної відповідачці, позивачу. Слід також підкреслити, що розмір переданої останньому земельної ділянки у зв`язку з проведеними обмірами збільшився з 0,1764 га до 0,1815 га. Враховуючи і те, що цільове призначення даної земельної ділянки - ведення ОСГ, то і безпідставним є твердження ОСОБА_2 про незручності у користуванні належними йому будівлями, так як на даній земельній ділянці не має і не може бути розміщено будь - яких споруд.

Судом також встановлено, що вищеописаний кадастровий план земельної ділянки в АДРЕСА_1 ОСОБА_2, не затверджений у встановленому законом порядку, у ньому не погоджені межі земельної ділянки, відсутня карточка закладки межових знаків, тому він не може вважатись у відповідності до вимог ЦПК України - належним і допустимим доказом.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 отримала державні акти на земельні ділянки по АДРЕСА_1 та зареєструвала своє право власності на них 20.06.2005 року. Рішення, на підставі якого видано вищевказані державні акти, винесено 25.12.2003 року. В той час ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_2, не мали жодного відношення до земельних ділянок по АДРЕСА_1 в с. Мала Тур»я, не були суміжними землекористувачами ОСОБА_3, а тому їхнє право землекористування не могло бути порушено ні оскаржуваним рішенням, ні виданими на підставі нього державними актами. Твердження позивача про те, що до його батька перейшло право власності на земельні ділянки, в тому числі і для ОСГ, які належали ОСОБА_5, як спадкоємцеві за заповітом, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, як зазначено в п. 10 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. ОСОБА_5 не виготовила державних актів на земельні ділянки. Не зазначені вони і в свідоцтві про право на спадщину ОСОБА_4 Останньому передані були земельні ділянки у 2006 році сільською радою. А у червні 2005 року у ОСОБА_3 вже були державні акти на її ділянки, у 2003 році визначені її межі в натурі. Таким чином, як ОСОБА_4, так і ОСОБА_2 у 2010 році, земельна ділянка, площею 0,1764 га для ОСГ передана з фонду земель сільської ради зі вже встановленими межами. Звертаючись до сільської ради із заявами про передачу їм цієї земельної ділянки, вони претендували на земельну ділянку встановленої конфігурації та не могли претендувати на частину земельної ділянки, яка вже на той час належала на приві приватної власності фізичній особі. Суд також зазначає, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 в с. Мала Тур»я, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, передана ОСОБА_2 тієї ж площі та конфігурації, яка була у попередніх власників домоволодіння.

Завданнями цивільного судочинства відповідно до ст. 1 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що рішенням сесії Малотур»янської сільської ради № 215-12/03 від 25.12.2003 року, яким уточнені межі земельних ділянок ОСОБА_3, та видачею державних актів серії ІФ № 035019 на право власності на земельну ділянку, площею 0, 1165 га, що розташована в с. Мала Тур'я по вул. Полуванки, 54, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер - 26220830001:01:001:0083, та серії ІФ № 035019 на право власності на земельну ділянку, площею 0, 1869 га, по АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2622083001:01:002:0025, порушено його право користування земельною ділянкою для ведення ОСГ, переданою йому сільською радою у 2010 році, та будівлями, подарованими йому батьком у 2006 році.

Таким чином, рішення Малотур'янської сільської ради № 215-12/03 від 25.12.2003 року, яким затверджені уточнені межі земельних ділянок ОСОБА_3, прийняте в межах компетенції сільської ради, на підставі технічних матеріалів та документів, які підтверджують розмір земельних ділянок, вони належним чином складені та погоджені, у них наявні всі необхідні підписи осіб, з якими погоджується план земельної ділянки. Позивач не надав суду доказів того, яким чином були порушені його права при винесенні даного рішення, тому немає підстав і для його скасування. А, отже, в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити на недоведеністю.

Не підлягають задоволенню і решта позовних вимог - про визнання недійсними державного акта серії ІФ №035019, виданого 20.06.2005 року Долинським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку площею 0,1165 га , яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, кадастровий номер 2622083001:01:001:0083, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №01.05.303.00644 та державного акта серії ІФ №035020, виданого 20.06.2005 року Долинським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку, площею 0,1869 га, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2622083001:01:002:0025, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01.05.303.00645, оскільки такі вимоги є похідними та ґрунтуються виключно на задоволенні позову в частині визнання вищевказаного рішення незаконним.

Таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити повністю.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст.8 8 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 17, 22 Земельного кодексу України 1990 року, ст.ст. 12, 83, 116, 120, 122, 125, 126, 140, п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 328, 377, 415, 1225 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 60, 61 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 88, 213, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

РIШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Малотур"янська сільська рада, відділ Держземагенства у Долинському районі, про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: