Рішення

від 15.05.2009 по справі 33/172-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/172-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.09р.

Справа № 33/172-09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Авенсіс", м. Дніпропетровськ  

до  Приватного підприємства "Реарді", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 148 698 грн. 87 коп.

Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Слюньков Д.Ю. (адвокат), довіреність №3 від 10.04.2009 року

Від відповідача: Мороз Д.М., довіреність № 7 від 24.01.2009 року 

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Авенсіс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства "Реарді" про стягнення  128 309 грн. 46 коп. - основної заборгованості по договору № 1637 від 26.03.2008 року, 11 647 грн. 95 коп. –пені, 8 741 грн. 46 коп. –інфляційних витрат і витрат по справі.

22.04.2009 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, де останній просить суд розстрочити виконання рішення про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на 6 календарних місяців рівними частинами, у зв'язку з складною фінансово економічною кризою.

       12.05.2009 року представником позивача надана заява про зміну підстав позову, де останній просить стягнути 120 309 грн. 46 коп. –основної заборгованості по договору поставки №1637 від 26.03.2008 року, 13 816 грн. 72 коп. – пені, 8741 грн. 46 коп. –інфляційних витрат, 7 000 грн. –витрати на правову допомогу та витрат по справі.

У судовому засіданні 13.05.2009 р. за згодою представника позивача та відповідача  оголошена вступна та резолютивна частина судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.

  Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, відповідача, оцінивши докази в сукупності, суд,

                                                                ВСТАНОВИВ:

        26 березня 2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки №1637 (далі –Договір).

        Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

        Відповідно до пункту 2.1. Договору кількість, асортимент та ціна товару вказуються в накладній, складеній на підставі письмової заявки покупця, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

        Відповідно до пункту 2.2. Договору поставка товару здійснюється на умовах DDU Інкотермс-2000 (доставка сплачена до) місце, вказане покупцем.

        Відповідно до пункту 2.3. Договору поставка товару постачальником в підрозділ покупця здійснюється на підставі заявки покупця. Координати підрозділів покупця вказані в Дислокації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного Договору.

        Згідно з пунктом 2.5. Договору передача (прийомка-здача) товару здійснюється на складі покупця.

        Згідно з пунктом 2.8. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що посвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

        Згідно з пунктом 2.9. Договору поставка вважається завершеною з моменту передачі товару покупцю, що посвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та при наявності необхідних товаросупроводжувальних документів, вказаних в даному Договорі.

        Відповідно до пункту 3.1. Договору покупець зобов'язаний провести оплату за отриманий товар на протязі 40 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. В разі поставки товару в новий магазин, який ще офіційно не відкритий, оплата за поставлений товар проводиться покупцем з відстрочкою платежу, обумовленої умовами даного Договору, строк завершення якого починається з моменту офіційного відкриття магазину.

        Позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань, поставив відповідачу товар на загальну суму 128 309 грн. 46 коп., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. Т.1 а.с. 43-150, Т.2 а.с. 1-150, Т.3 –а.с. 150).

       Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати товару не виконав.

       У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати відповідачеві направлялась претензія №6 від 11.02.2009р., яка залишена останнім без відповіді.

       Відповідач частково погасив суму заборгованості, у зв'язку з чим позивач подав заяву про зміну підстав позову, де останній просить стягнути 120 309 грн. 46 коп. –основної заборгованості по договору поставки №1637 від 26.03.2008 року, 13 816 грн. 72 коп. –пені, 8741 грн. 46 коп. –інфляційних витрат, 7 000 грн. –витрати на правову допомогу та витрат по справі.

       27.04.2009 року між позивачем та відповідачем проведено акт звірки взаємних розрахунків, яким відповідачем фактично підтверджено існуючу заборгованість.

 Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

       Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

 Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

 Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

 До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

 Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

   Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на  користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

   Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.   

   Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

    З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають   задоволенню  у сумі – 120 309 грн. 46 коп. –основної заборгованості по договору поставки №№1637 від 26.03.2008 року, з врахуванням заяви про зміну підстав позову.

             Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

             За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,  зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

      Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

       Пунктом 7.1. договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

  Згідно ст.625 ЦК України боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

         З огляду на викладене, позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову підлягають задоволенню в сумі 120 309 грн. 46 коп. –основної заборгованості по договору поставки №1637 від 26.03.2008 року, 13 816 грн. 72 коп. –пені, 8741 грн. 46 коп. –інфляційних витрат, 7 000 грн. –витрати на правову допомогу та витрат по справі.

   Позивачем у судовому засіданні на підставі  ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві  як підставу своїх  позовних вимог.

   Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд , приймаючи рішення , має право  відстрочити або розстрочити  виконання рішення.

 Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду на п'ять місяців, суд вважає що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав:

 Відповідно до статті 121 ГПК України  при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у винятковий випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

 Згідно  Роз'яснення  ВАСУ від 12.09.96р.   N 02-5/333  “Про деякі питання практики застосування статті 121  Господарського процесуального Кодексу України підставою для відстрочки,  розстрочки,  зміни  способу  та порядку  виконання  рішення  можуть  бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте,  вирішуючи  питання  про відстрочку  чи  розстрочку  виконання  рішення,  зміну  способу і порядку  виконання  рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси  сторін,  їх  фінансовий  стан, ступінь вини відповідача  у  виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці  держави та інші обставини справи.  

Враховуючи  матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини  відповідача  у виникненні спору, суд вважає, що відповідач не навів виняткових випадків, які б свідчили про  наявність обставин для надання розстрочки виконання рішення.

   Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

        Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі стягуються з відповідача.    

  Керуючись ст.ст. 47, 33,  49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                         ВИРІШИВ:

Заяву про зміну позовних вимог задовольнити.

В задоволенні заяв ПП «Реарді»про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Реарді" (49128, м. Дніпропетровськ, вул.Панікхи, буд.2, МФО 306458, код ЄДРПОУ 32702478, р/р 26005301034501 в ФАБ «Південний») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Авенсіс", (49040, м. Дніпропетровськ, вул..Красна, 18, п/р 26004001041409 ДнВАТ „АвтоКразБанк”, МФО 307219, код ЄДРПОУ 25529575) 120 309 (сто двадцять тисяч триста дев'ять) грн. 46 коп. –основного боргу, 13 816 (тринадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 72 коп. –пені, 8741 (вісім тисяч сімсот сорок одна) грн. 46 коп., - інфляційні витрати, 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

  Накази видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання).        

Суддя                                                                                                                      І.А. Рудовська

Рішення оформлене

відповідно до ст. 84 ГПК України –06.07.2009 р.