Рішення

від 17.06.2009 по справі 33/196-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/196-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.09р.

Справа № 33/196-09

За позовом Приватної виробничо-комерційної фірми „АРПІТ”, м.Суми

до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимус ПП”, м.Дніпропетровськ  

про стягнення 305534 грн. 05 коп.

                                                                                                                   Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Мироненко Н.Ф. (директор) наказ №1-к від 29.06.1998р.

Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

     Приватна виробничо-комерційна фірма „АРПІТ” звернулась з позовом до господарського суду Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимус ПП” про стягнення 208279 грн. 35 коп. –основного боргу за договором купівлі-продажу № 2 від 03.04.2007 року, 85278 грн. 64 коп. –інфляції, 11976 грн. 06 коп. –3% річних, витрат пов'язаних з оплатою на послуги адвоката –20800 грн. 00 коп. та витрат по справі.

          В судове засідання 16.06.2009 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та документи не представив, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.  

На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

 У судовому засіданні 16.06.2009 р. за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

                                                                 ВСТАНОВИВ:

        03 квітня 2007 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №2 (далі –Договір).

        Відповідно до п.1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (кукурудза фуражна).

        Відповідно до п.2.2. Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар у строки, які визначені в додатку №2 до Договору.  

        Пунктом 2.3. Договору поставка товару супроводжується передачею наступних документів: видатковими накладними, податковими накладними.  

        Позивач згідно договору №2 від 03.04.07р. здійснив поставку товару про що свідчить накладні, видаткові накладні, довіреність (а.с.12-20).

        Після виконання позивачем обов'язків згідно договору №2 від 03.04.2007р., відповідач порушив умови договору та не виконав свої зобов'язання.

        Позивачем на адресу відповідача надіслана претензія вих.176 від 06.12.2007р. з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 208279 грн. 35 коп., яка залишена останнім без відповіді (а.с. 30).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

        Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

        Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

        Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

         До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

      Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

  Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на  користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

  Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.   

     Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.  

        З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають   задоволенню у сумі –208279 грн. 35 коп. - основного боргу.

        Відповідно до статті  625 Цивільного  кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором  або законом, що складає 85278 грн. 64 коп. –інфляційних витрат, 3 %  річних складають –11976 грн. 06 коп., які підлягають задоволенню.

       З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають   задоволенню у сумі  –208279 грн. 35 коп. основного боргу, 85278 грн. 64 коп. –інфляційних витрат, 11976 грн. 06 коп. - 3% річних.

       Позивачем у судовому засіданні на підставі  ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві  як підставу своїх  позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на   відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 33,  49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -                                                                  

ВИРІШИВ:

         Позов задовольнити повністю.

     Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимус ПП”, (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Космонавта Волкова, 2, р/р 26007030499001 у філії АКБ „Імексбанк” м.Дніпропетровськ, МФО 307093, ЄДРПОУ 34656277) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми „АРПІТ”, (40011, м.Суми, вул.Рибалко, 2, р/р 2600815601 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м.Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 23825281) 208 279 (двісті вісім тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 35 коп. - основного боргу по договору купівлі-продажу № 2 від 03 квітня 2007 року, 85 278 (вісімдесят п'ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 64 коп. –інфляційних витрат, 11 976 (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 06 коп. –3% річних, 20 800 (двадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. –витрат на послуги адвоката, 3 055 (три тисячі п'ятдесят п'ять) грн. 34 коп. –державного мита та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.  00 коп.

          Видати наказ.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя

                     І.А. Рудовська

Рішення підписано 10.07.2009 року