Постанова

від 06.11.2014 по справі 922/3143/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2014 р. Справа № 922/3143/14

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А. судді Шутенко І.А.,

при секретарі Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Рябошапка С.П. - за довіреністю від 30.10.2014р.;

від відповідача - Гур’янов С.Б. - за довіреністю від 26.06.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівське», Харківська область, смт. Золочів (вх.№2540Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 26.08.2014р.

у справі №922/3143/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Тек», м. Харків

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівське», Харківська область, смт. Золочів

про стягнення грошових коштів у сумі 48403,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.08.2014р. у справі №922/3143/14 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тек" суму основного боргу у розмірі 32269,00 грн., штраф у сумі 16134,50 грн. та 1827 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на ст.ст.11,509, 525,530, 610 ЦК України, ст.ст. 173,174,193ГК України мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт порушення Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівське» умов договору на авіаційно-біологічні роботи, наявністю заборгованості за виконані роботи у сумі 32269,00грн. і обґрунтованістю нарахування штрафу у розмірі 16134,50грн. (а.с.38-41).

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівське» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.08.2014р. у справі №922/3143/14 в частині стягнення штрафу у розмірі 9321,31грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що розмір штрафу є надмірно великим та з посиланням на статті 233 ГК України та ст.551 ЦК України зазначає, що суд може зменшити розмір штрафних санкцій, якщо він значно перевищує розмір збитків.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро - Тек» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду від 26.08.2014р. у справі №922/3143/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що штраф розрахований у відповідності до п.5.3 умов договору на авіаційно-біологічні роботи від 03.07.2013р. №21. Крім того, зазначає, що заборгованість перед Пенсійним фондом в Золочівському районі, а також показники балансу відповідача за 2013рік не є винятковими обставинами в розумінні статті 83 ГПК України для зменшення розміру штрафу, оскільки ризики погіршення умов господарювання є нормальним явищем.

Розпорядженням секретаря судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду справи №922/3143/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.І., судді Шутенко І.А.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.08.2014р. у справі №922/3143/14 в частині стягнення штрафу у розмірі 9321,31грн.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - без задоволення за безпідставністю та необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне .

03.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Тек» (виконавцем) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівське» (замовником) укладений договір на авіаційно-біологічні роботи №21, пунктом 1.1 якого встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з розселення трихограми (далі РРТ) (а.с.9-11).

У п. 1.2 даного договору зазначено, що види робіт, об'єми та строки робіт визначаються сторонами в технічному завдані на кожний вид робіт, який являється невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1.6 даного договору замовник зобов'язується своєчасно оплатити вартість виконаних робіт з розселення трихограми.

Згідно з п.4.2 цього договору актом приймання - здачі робіт визначається фактично виконаний об'єм робіт та вартість виконаних робіт.

Строк складання та підписання акту приймання-здачі: в день закінчення виконання РРТ (п.4.4 даного договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що вартість робіт, додаткових витрат виконавця, пов'язаних з проведенням РРТ та форма оплати узгоджуються в протоколі погодження договірної ціни.

Відповідно до п.5.2 даного договору до початку робіт замовник за погодженням з виконавцем здійснює передоплату в розмірі вартості запланованого об'єму робіт, а також 100 % вартості прибуття (перельоту) ВС в район проведення робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Кінцевий розрахунок за виконані роботи проводиться замовником за фактично виконаний об'єм робіт у відповідності до акту приймання-передачі РРТ до 15.10.2013р.

В разі порушення замовником строків оплати за виконані роботи з РРТ, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 50% від суми боргу, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (п.5.3 цього договору).

У додатку до договору на авіаційно-біологічні роботи від 03.07.2013р. №21 визначено: вид робіт - розселення трихограм; найменування препарату - трихограма; норма внесення - 150тис. га; площа обробки (га) та сільгоспкультура - 768 кукурудзи; відстань до оброблюваної ділянки від точки базування ВС - 5 км, а також строк виконання робіт з розселення трихограм з 06.07.2013р. по 07.07.2013р. (а.с.13).

На виконання умов договору відповідачем 04.07.2013р. перераховано на розрахунковий рахунок позивача 4909грн. та 12.07.2013р. - 3058грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ «Агро-Тек» (а.с.17,18).

07.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Тек» (виконавцем) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівське» (замовником) складений акт приймання-передачі виконаних робіт, у якому зазначено, що на виконання умов договору від 03.07.2013р. №21 виконавець виконав переліт до місця робіт та роботи по обробці посівів сільськогосподарської культури. Також зазначено, що роботи виконані у повній відповідності до умов договору та технічного завдання на загальну суму 40236грн. Замовник не має претензій до якості робіт (а.с.15).

28.07.2014р. ТОВ «Агро-Тек» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості за договором на авіаційно-біологічні роботи від 03.07.2013р. №21 у розмірі 32269грн., 16134,50грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.08.2014р. у справі №922/3143/14 позов задоволено з підстав, викладених вище (а.с.38-41).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором на авіаційно-біологічні роботи від 03.07.2013р. №21 та штрафу.

Спірні правовідносини сторін виникли з виконання договору від 20.12.2013р. №20/12-13 і регулюються умовами цього договору, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Тек» належним чином виконано прийняті на себе зобов'язання, визначені договором від 03.07.2013р. №21, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 07.07.2013р. (а.с.15).

Проте, СТОВ «Петрівське» оплату за одержані роботи здійснило частково, у сумі 7967грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 32269грн., що не заперечується апелянтом, зокрема, в апеляційній скарзі, та підтверджується матеріалами справи, в тому числі актом звірки взаєморозрахунків між СТОВ «Петрівське» та ТОВ «Агро-Тек» за період з 01.07.2013р. по 28.11.2013р. (а.с.16).

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У пункті 9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що передбачене частиною першою статті 35 ГПК визнання обставин сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, може бути реалізоване і в суді апеляційної інстанції на загальних підставах.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ «Агро-Тек» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівське» в частині стягнення основної суми боргу за несвоєчасну сплату гарантійного внеску у розмірі 30525,06грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача штрафу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 5.3 договору на авіаційно-біологічні роботи 03.07.2013р. №21 встановлено, що в разі порушення замовником строків оплати за виконані роботи з РРТ, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 50% від суми боргу, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 16134,50грн.

Скаржник в обґрунтування вимог апеляційної скарги про зменшення розміру штрафу до 9321,31грн. посилається лише на те, що він є явно завищеним, що, на його думку, не відповідає передбаченим у ст.ст.509,627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що вказані доводи є необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені (штрафу) наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідачем не доведено, а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції обставин, які б підтверджували винятковість даного випадку, виходячи з інтересів сторін, та не надано доказів наявності поважних причин неналежного виконання зобов'язань.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконує прийняті на себе зобов'язання за договором на авіаційно-біологічні роботи від 03.07.2013р. №21 на протязі майже дев'яти місяців без обґрунтування такого порушення.

Скаржник в апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтовує наявності у нього підстав, визначених статтею 233ГК України, для зменшення розміру штрафу, а лише констатує норми права.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст.36ГПК України).

Згідно з ст.43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Будь-яких інших доводів, з якими б апелянт пов'язував необґрунтованість рішення місцевого господарського суду, в апеляційній скарзі скаржника не наведено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від Харківської області від 26.08.2014р. у справі № 922/3143/14- без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівське».

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівське» залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 26.08.2014р. у справі №922/3143/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 07.11.2014р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шутенко І.А.