Рішення

від 14.07.2009 по справі 7/145-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/145-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 липня 2009 р.                                                                                                     Справа 7/145-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест", с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область.   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське", с. Богданівка, Тульчинський район, Вінницька область.  

про стягнення 201581,68 грн. заборгованості

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :    Дзюндзя Л.Є. - довіреність № 1 від 19.03.2009 року.

          відповідача :  не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ТОВ "Богданівське" на користь ТОВ "Агріматко-Вест" 201581,68 грн., у тому рахунку 138369,84 грн. боргу, 14739,23 грн. пені, 5993,49 грн. 3% річних та 42479,12 грн. інфляційних втрат в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 19.01.2007 року № лСЗР-13000004/1.

Ухвалою від 16.06.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/145-09 та призначено до розгляду на 14.07.2009 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився та не виконав вимог ухвали суду про порушення провадження у справі щодо надання доказів. При цьому суд констатує, що про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином оскільки ухвалу про порушення провадження у справі він отримав 03.07.2009 року, що вбачається з поштового повідомлення № 287070 наявного в матеріалах справи.

Слід зауважити, що ухвалу від 16.06.2009 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул.Котовського, 1, с.Богданівка Тульчинського району Вінницької області). Разом з тим згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькій області від 14.07.2009 року № 13/4/1508 станом на 13.07.2009 року місцезнаходженням ТОВ "Богданівське" є: вул.Котовського, 1, с.Богданівка Тульчинського району Вінницької області, що є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилалась ухвала про порушення провадження у справі.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

При цьому суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 16.06.2009 року про порушення провадження у справі яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Крім поштового повідомлення про обізнаність відповідача про час та місце судового засідання свідчить телеграма, яка надійшла до суду 13.07.2009 року, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на два місяці в зв'язку з відрядженням його директора.

З огляду на те, що відповідач мотивував клопотання про відкладення розгляду справи тим, що його директор знаходиться у відрядженні суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, юридична особа не обмежена у виборі особи та наданні такій особі повноважень на представництво її інтересів в господарському суді.

До того ж посилаючись на відрядження директора підприємства відповідач не надав доказів на підтвердження вказаному факту (посвідчення про відрядження тощо) та не навів доводів, які б перешкоджали йому забезпечити в судове засідання явку представника підприємства.

Позивач в усному поясненні заперечує проти вказаного клопотання і наполягає на розгляді справи за наявними у ній матеріалами за відсутності відповідача.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача (щодо відкладення) та розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України. При цьому суд зауважує, що відповідач, з огляду на отримання ним ухвали про порушення провадження у справі 03.07.2009 року мав достатньо  часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із позовними вимогами заявленими  ТОВ "Агріматко-Вест".

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представник  позивача подав заяву про відмову від стягнення 14739,23 грн. пені. Крім того, в даній заяві позивач також вказує, що сума позовних вимог в частині стягнення інфляційних становить 32761,78 грн., а 3% річних 5311,12 грн., що пов'язано зі зміною періодів розрахунків, з урахуванням того, що згідно з умовами договору поставки  №  лСЗР-13000004/1 від 19.01.2007 року відповідачу було надано відстрочку в оплаті кожної партії товару на строк 315 календарних днів.

Розглянувши дану заяву суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить ч.4 ст. 22 ГПК України, відповідно до якої позивач до прийняття рішення у справі має право, крім іншого, відмовитись від позову та зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.01.2007 року між ТОВ "Агріматко-Вест" (Постачальник) та ТОВ "Богданівське" (Покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту                                   № лСЗР-13000004/1.

Згідно п. 1.1 даного договору Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупцеві на умовах СРТ с. Богданівка товари за номенклатурою, та в строки відповідно до специфікацій, які є додатками до даного договору, а Покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену договором вартість, а також сплатити винагороду у вигляді відсотків за відстрочку чи розстрочку платежу, в строки та в порядку передбаченому поговором.

В п. 1.2. договору сторони  погодили, що вартість товару визначається сторонами як договірна, загальна сума договору встановлюється відповідно до специфікацій і визначається як арифметична сума за специфікаціями, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно п.2.6 Покупець зобов'язувався здійснити оплату за придбаний товар згідно умов статті 3 даного Договору.

В розділі 3 договору сторони передбачили наступний порядок оплати.

Покупець здійснює часткову попередню оплату в розмірі 20% від суми договору, яка розраховується згідно п. 1.2. договору (п. 3.1).

Попередня оплата здійснюється частинами у наступні терміни:

- 2% від суми договору через 14 днів з дати підписання;

- 18 % від суми договору через 42 дні з дати підписання (п. 3.2).

На сплату решти суми в розмірі 80 % постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті кожної партії товару отриманою ним за видатковою накладною на строк триста п'ятнадцять календарних днів. Остаточний розрахунок за весь товар отриманий в межах дії цього договору Покупець повинен здійснити не пізніше 31.12.2007 року  (п.3.3).

В специфікації № 1 до договору від 19.01.2007 року сторони узгодили асортимент, найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість товару.

Відповідно до даної специфікації загальна вартість товару яка поставляється позивачем (ціна договору) складає 188369,84 грн..

На виконання договору позивач поставив відповідачу в три етапи товар, в підтвердження чого надав суду видаткові накладні № АВ-0404008 від 04.04.2007 року на суму 24760,08 грн., № АВ-0414001 від 14.04.2007 року на суму 44399,76 грн., № АВ-0420008 від 20.04.2007 року на суму 119210,00 грн.. Всього на загальну суму 188369,84 грн..

Проте відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару та розрахувався лише частково на суму 50000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 08.02.2008 року.

Дослідивши первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, банківську виписку) суд дійшов висновку, що поставка товару позивачем була здійснена саме на умовах договору поставки № лСЗР-13000004/1 від 19.01.2007 року з огляду на повну ідентичність асортименту, найменування, кількості, ціни та загальної вартості товару зазначеної в специфікації до договору та видаткових накладних. Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач перераховуючи 50000,00 грн. в призначенні платежу посилався саме на вказаний вище договір - №  лСЗР-13000004/1 від 19.01.2007.

Враховуючи те, що відповідач провів частковий розрахунок, сума боргу відповідача складає 138369,84 грн. (188369,84 - 50000,00).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вказано в п. 3.3. договору сторони передбачили, що на неоплачену вартість товару Постачальник надає Покупцеві відстрочку на строк 315 календарних днів, а  остаточний розрахунок за весь отриманий товар відповідач зобов'язувався здійснити не пізніше 31.12.2007 року.  

Крім того 20.05.2009 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу (№ 33) про сплату заборгованості в розмірі 138369,84 грн.. На підтвердження надіслання та отримання вказаної вимоги відповідачем суду надано фіскальний чек № 0672 від 21.05.2009 року та повідомлення про вручення поштового відправлення № 3457825. Як вказує позивач відповіді на зазначену вимогу відповідачем не надано.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу правомірною та обґрунтованою.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 32761,78 грн.  інфляційних втрат за період з 01.03.2008 року до 30.04.2009 року та 5311,12 3 % річних за період з 01.03.2008 року по 10.06.2009 року, із врахуванням поданої в судовому засіданні 14.07.2009 року заяви, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено наступне.

Так позивачем заявлено до стягнення 32761,78 грн. інфляційних втрат, які останній обраховував за період з 01.03.2008 року по 30.04.2009 року.

Провівши перерахунок інфляційних втрат шляхом визначення середнього значення індексу інфляції за період вказаний позивачем судом отримано 32793,65 грн. інфляційних втрат, тоді як позивач заявив до стягнення 32761,78 грн.. З огляду на вказане суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в межах його позовних вимог.

При перевірці обрахунку позивачем 3 % річних судом виявлено допущені у ньому помилки, які полягають у неврахуванні позивачем того, що в 2008 році кількість днів становила 366.

Провівши перерахунок 3 % річних судом отримано 4835,32 грн. 3 % річних ((3/366*306 (01.03.2008-31.12.2008)*138369,84/100=3470,58)+(3/365*120306 (01.01.2009-30.04.2009)*138369,84/100=1364,74)). Виходячи з того, що допущена позивачем помилка в обрахунку 3 % річних призвела до безпідставного завищення вимог в цій частині, суд  стягненні 475,80 грн. 3 % річних відмовляє.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення 14739,23 грн. пені обрахованої за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження у цій частині позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився  від  позову і  відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені та приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує  прав  і охоронюваних законом  інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України  позивачу роз'яснені процесуальні наслідки його дій стосовно відмови від вимоги про стягнення пені.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині стягнення пені  суд враховує те, що вона підписана представником позивача Дзюндзьою Л.Є. яка представляє інтереси позивача на підставі довіреності від 19.03.2009 року б/н. Як вбачається із даної довіреності представнику за нею надано право повної та часткової відмови від позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 16.06.2009 року, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням поданої позивачем заяви про відмову від стягнення пені та зменшення розміру позовних вимог в частині інфляційних втрат і 3 % річних та вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні 3 % річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог  відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. У випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

При цьому суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року                   № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6  інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.  В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Таким чином на відповідача покладається державне мито в сумі 1759,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 311,65 грн. виходячи з наступних розрахунків (заявлена ціна позову - 201581,68 грн.: 138369,84 грн. - основний борг, 14739,23 грн. - пеня, 5993,49 грн. - 3 % річних, 42479,12 грн. - інфляційні втрати; ціна позову згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог та заяви про відмову від стягнення пені - 176442,74 грн.: 138369,84 грн. - основний борг, 5311,12 грн. -         3 % річних, 32761,78 грн. - інфляційні втрати; задоволено - 175966,94 грн.: 138369,84 грн. - основний борг, 4835,32 грн. - 3 % річних, 32761,78 грн. - інфляційні втрати). При цьому суд виходив з того, що сума державного мита із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог становитиме 1764,42 грн. (176442,74*1%), а розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення залишатиметься незмінним - 312,50 грн. (1764,42*175966,94/176442,74=1759,66 - державне мито; 312,50*175966,94/176442,74=311,65 - ІТЗ).

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 2015,82 грн.  державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 10.06.2009 року № 252. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 201581,68 грн.. Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 2015,81 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

За письмовим клопотанням позивача 14.07.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, ч.ч.1, 2 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 631, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське" вул. Котовського, 1, с. Богданівка, Тульчинський район, Вінницька область  - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32298323, р/р - 26009066176230 в Волинській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО - 303019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест", вул. Підлісна, 27 с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722 - (інформація про реквізити - р/р - 260038470 в ТОД "Райффайзен Банк Аваль" МФО-338501, ідентифікаційний код - 34401968) - 138369 грн. 84 коп. боргу, 4835 грн. 32 коп. 3 % річних, 32761 грн. 78 коп. інфляційних втрат, 1759 грн. 66 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 311 грн. 65 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 475 грн. 80 коп. 3 % річних відмовити.

5. Припинити провадження в частині стягнення 14739 грн. 23 коп. пені відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

6. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 01 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест", вул. Підлісна, 27 с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722 - (інформація про реквізити - р/р - 260038470 в ТОД "Райффайзен Банк Аваль" МФО-338501, ідентифікаційний код - 34401968) сплаченого за платіжним дорученням від 10.06.2009 року № 252 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи           № 7/145-09.

7. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.    

Суддя                                             Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  20 липня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Підлісна, 27, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722.

3 - відповідачу - вул. Котовського, 1, с. Богданівка, Тульчинський район, Вінницька область.