Рішення
від 28.10.2014 по справі 182/8857/13-ц
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6760/14 Справа № 182/8857/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шестакова З. С. Доповідач - Міхеєва В.Ю. Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Гайдук В.І., Ремеза В.А.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівське» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування своїх вимог посилаючись на ті обставини, що з 01 квітня 2000 року працювала на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівське» (далі - ТОВ «Дмитрівське») та наказом № 1-к від 04 березня 2013 року була звільнена з роботи з 04 березня 2013 року за згодою сторін.

Відповідач в порушення ст. 116 КЗпП України не провів у день звільнення виплату всіх сум, які належали їй від підприємства, оскільки ТОВ «Дмитрівське» не застосовувало коефіцієнти співвідношень посадових окладів керівників, спеціалістів, службовців до мінімального розміру заробітної плати, передбачених колективними договорами на 2008-2011 роки та 2012-2014 роки, внаслідок чого за період з квітня 2009 року по березень 2013 року їй була недорахована заробітна плата.

Внаслідок порушення відповідачем законних прав на оплату винагороди за виконану роботу та недоотримання заробітної плати, позивачка була змушена вживати додаткові зусилля для організації свого нормального життя, чим їй спричинено моральну шкоду.

З урахуванням уточнених у червні 2014 року позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 40306,5 грн. за період з 04 березня 2013 року по день фактичного розрахунку 23 січня 2014 року та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності, дійшовши висновку, що вини ТОВ «Дмитрівське» у невиплаті позивачці недорахованої заробітної плати відповідно до умов колективних договорів у день її звільнення з роботи немає.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не відповідають встановленим судом обставинам та зроблені з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В п.п.6, 20, 21 постанови Пленуми Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Дмитрівське» з 01 квітня 2000 року.

Наказом № 1-к від 04 березня 2013 року вона була звільнена з роботи з 04 березня 2013 року за згодою сторін ст. 36 п. 1 ч. 1 КЗпП України (а.с.5).

У день звільнення відповідач не здійснив виплати всіх належних позивачці сум, у зв'язку з чим ОСОБА_2 26 березня 2013 року звернулась до директора ТОВ «Дмитрівське» з письмовою вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі та отримала відповідь, у якій відповідач підтвердив наявність недоплаченої суми в розмірі 23121,51 грн. (а.с.6).

Відповідно до довідки ТОВ «Дмитрівське» від 26 лютого 2014 року, вих. № 25/14 та копії платіжного доручення № 1331 від 23 січня 2014 року, недорахована заробітна плата колишньому бухгалтеру ОСОБА_2 була виплачена 23 січня 2014 року (а.с.137,138).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Згідно ст. 97 КЗпП України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Як убачається з матеріалів справи, на підприємстві між роботодавцем та профспілковим комітетом ТОВ «Дмитрівське» укладалися Колективні договори на 2008-2011 роки та 2012-2014 роки, п. 5.8 яких та Додатками 3 до них встановлені мінімальні гарантовані розміри та коефіцієнти міжпосадових співвідношень посадових окладів керівників, спеціалістів, у тому числі і для посади головного бухгалтера (а.с.152-166, 167-177).

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємств. Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відсутності вини підприємства у невиконанні умов Колективних договорів, з тих підстав, що ОСОБА_2, яка працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Дмитрівське», саме з 01 лютого 2008 року було відомо про встановлення мінімального гарантованого розміру посадового окладу з урахуванням коефіцієнту співвідношень посадових окладів керівників, спеціалістів, службовців до мінімального розміру заробітної плати, однак до 26 березня 2013 року вона жодного разу не зверталась до керівника підприємства з такою вимогою.

Відповідно до п.10.1 Колективних договорів, контроль за їх виконанням покладено на сторони, які ці договори підписали.

Як убачається з матеріалів справи, Колективний договір на 2008-2011 роки був підписаний директором ТОВ «Дмитрівське» Бредихіним В.М. та головою профспілкового комітету Овчаровою Н.М. (а.с.152).

Колективний договір на 2012-2014 роки підписаний директором ТОВ «Дмитрівське» Овчаровою Н.М. та головою профспілкового комітету Ткаченко Н.І. (а.с.167).

Відповідно до п.п 9.8 Статуту ТОВ «Дмитрівське» директор товариства здійснює поточне керівництво товариством, затверджує щорічний кошторис, штатний розклад, посадові оклади та виробничі показники працівників, встановлює розміри та строки їх преміювання; приймає на роботу і звільняє працівників товариства, застосовує до них засоби заохочення та накладає стягнення (а.с.142-151).

Заперечення відповідача щодо неналежного виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків, що призвело до помилок у нарахуванні заробітної плати відповідно до вимог п. 5.8 Колективних договорів, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, оскільки до позивачки заходи дисциплінарного впливу адміністрацією товариства не застосовувалися.

Враховуючи, що при звільненні позивачки 04 березня 2013 року відповідач не здійснив повний розрахунок, а заборгованість по заробітній платі виплатив тільки 23 січня 2014 року, колегія суддів вважає, що ТОВ «Дмитрівське» порушило вимоги ст. 116 КЗпП України та з нього на користь ОСОБА_2 у порядку ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Вирішуючи питання про розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивачки, судова колегія керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок) та розраховує середньоденний заробіток, виходячи з розміру доходів позивачки за січень та лютий 2013 року згідно табелів виходу на роботу.

У січні та лютому 2013 року ОСОБА_2 відпрацювала відповідно 25 та 24 днів (всього 49 днів), та її заробітна плата складала відповідно 3027 грн. та 3050 грн., що в сумі дорівнює 6077 грн. (а.с.68,69; 70,71).

Середньоденний заробіток становитиме 124,02 грн. (6077 грн. : 49 днів).

Звільнено позивачку було 04 березня 2013 року, остаточний розрахунок проведено 23 січня 2014 року, відповідно затримка належних при звільненні виплат склала 263 робочі дні, що підтверджується довідкою, наданою відповідачем на запит апеляційного суду.

Середня заробітна плата за час затримки остаточного розрахунку при звільненні складатиме 124,02 грн. х 263 робочі дні = 32617,26 грн. та визначається судом апеляційної інстанції без утримання податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки справляння і сплата податків та обов'язкових платежів є обов'язком роботодавця.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди передбачено законом, а саме ст. 237-1 КЗпП України.

Враховуючи, що у зв'язку з несвоєчасним розрахунком з позивачкою, були порушені її права на отримання всіх виплат у день звільнення, на які вона розраховувала, їй було спричинено моральну шкоду, розмір якої колегія суддів визначає, виходячи із засад розумності та справедливості у сумі 100 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів враховує, що позивачка згідно положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову, а тому відповідно до вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України судовий збір з відповідача стягує на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 447,97 грн. (326,17 грн. + 121,8 грн.).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівське» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівське», код ЄДРПОУ 30831844, с. Дмитрівка Нікопольського району Дніпропетровської області

на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживає АДРЕСА_1

середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні сумі 32617,26 грн. (тридцять дві тисячі шістсот сімнадцять грн. 26 коп.), моральну шкоду в розмірі 100 (сто грн.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівське» на користь держави судовий збір у розмірі 447,97 грн. (чотириста сорок сім грн. 97 коп.)

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді

СудАпеляційний суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення28.10.2014
Оприлюднено12.11.2014
Номер документу41271750
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —182/8857/13-ц

Рішення від 28.10.2014

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Міхеєва В. Ю.

Ухвала від 01.08.2014

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Міхеєва В. Ю.

Рішення від 12.06.2014

Цивільне

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Шестакова З. С.

Рішення від 12.06.2014

Цивільне

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Шестакова З. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні